Тема 9. Домедична допомога при невідкладних станах різноманітних соматичних захворювань

1. Основні ознаки гострих захворювань органів серцево-судинної та дихальної систем.
Перша допомога в разі їх виникнення

2. Клінічні ознаки й алгоритми надання домедичної допомоги в разі судомних нападів
(епілепсії), коматозних станів цукрового діабету

3. Захворювання, означені поняттям «гострий живіт»: причини прояви, домедична
діагностика

4. Невідкладні стани в акушерстві. Транспортування вагітних. Фізіологія, передвісники,
етапи та механізм пологів

    Ситуаційні завдання

    Поліцейський квест

    Список використаних джерел

1. Основні ознаки гострих захворювань органів серцево-судинної та дихальної
систем. Перша допомога в разі їх виникнення

Біль у грудній клітці може бути наслідком багатьох захворювань, зокрема таких, що загрожують життю людини. Серцево-судинні захворювання на сьогодні становлять найбільшу частку причин летальних випадків серед дорослого населення багатьох країн світу. На практиці здебільшого спостерігаються такі патології, як стенокардія, інфаркт міокарда, гіпертонія та інсульт.

Стенокардія виникає внаслідок звуження коронарних судин (судин, що постачають кров до серця та забезпечують серце киснем). Зазвичай напади стенокардії виникають у літніх людей на тлі атеросклерозу, адже кровоносні судини в них звужені внаслідок відкладання на їхніх стінках холестерину. Стресова ситуація чи фізичне навантаження провокують додатковий спазм цих артерій і зменшення кровопостачання киснем серцевого м’яза. Цілковите перекриття коронарних артерій призводить до інфаркту міокарда (змертвіння ділянки серця) (рис. 1).

Рис. 1. Інфаркт. Фактори ризику

Основною ознакою виникнення стенокардії та інфаркту міокарда є пекучий біль за грудиною (може віддавати в ліву руку, плече, нижню щелепу, шию чи в спину). У постраждалого раптово з’являється дуже сильне, майже нестерпне відчуття страху, паніки, нестачі повітря (задухи). Виникають ознаки порушення серцевого ритму (аритмії), тахіпное (часте дихання – більш ніж 30 дихальних рухів за хвилину), холодний піт, нудота, запаморочення. Слід зважати на те, що больового синдрому в разі стенокардії та інфаркту міокарда може взагалі не бути. Тому за будь-якого больового відчуття в грудній клітці допомогу надають так, як у разі підозри на захворювання серця.

Інфаркт міокарда як невідкладний стан завжди є несподіванкою для постраждалого та його оточення. Тому поліцейському потрібно пам’ятати про те, що від часу надання допомоги залежить не лише питання можливості життя постраждалого, а й подальший стан його здоров’я. Надання домедичної допомоги здійснюють за таким алгоритмом:

• забезпечити постраждалому абсолютний фізичний спокій (не дозволяти рухатись);
• надати йому положення напівсидячи;
• звільнити грудну клітку від одягу, що тисне;
• забезпечити постраждалому доступ свіжого повітря;
• дозволити йому прийняти лише ті ліки, котрі постраждалий вже приймав раніше (нітрогліцерин, аспірин);
• не давати самостійно постраждалому жодних ліків;
• викликаючи карету швидкої, обов’язково повідомити про біль у грудній клітці;
• не залишати постраждалого без нагляду, постійно заспокоювати його;
• бути готовим до можливих ускладнень, зокрема втрати свідомості, блювання, зупинки серця (що вимагатиме проведення серцево-легеневої реанімації).

Можна дати такому постраждалому 160–325 мг аспірину у вигляді таблетки, яку йому потрібно розжувати і зачекати, доки препарат розтане в ротовій порожнині (заборонено ковтати таблетку цілою або частинами). Аспірин слід давати за відсутності відповідних протипоказань, зокрема за умов, що:

• постраждалий раніше вже приймав аспірин;
• у нього немає ознак кровотечі;
• постраждалий не хворіє на аспіринозалежну бронхіальну астму.

Гіпертонічний криз виникає в разі значного підвищення артеріального тиску. Постраждалий скаржиться на головний біль, запаморочення, шум у вухах. У разі підозри на гіпертонічний криз йому слід виміряти артеріальний тиск. Якщо результат становить понад 140/90 мм рт. ст., слід викликати лікаря. Хворим, які страждають на гіпертонічну хворобу, зазвичай рекомендують під час гіпертонічного кризу вживати певні ліки. Такому постраждалому потрібно надати комфортного положення (напівсидячи) та допомогти йому випити ліки.

Інсульт (гостре порушення мозкового постачання) виникає внаслідок порушення притоку крові до ділянки мозку (наприклад, ішемічний інсульт, зумовлений спазмом судин головного мозку) чи внаслідок розриву судини та крововиливу в мозок (геморагічний інсульт). Ознаками інсульту є: раптова слабкість та/або оніміння обличчя, руки чи ноги (з одного боку); порушення мовлення; раптовий сильний головний біль; анізокорія (різний розмір зіниць очей); нерозуміння простих команд чи запитань; погіршення зору в одному або в обох очах; порушення ходи; утрата рівноваги або координації; запаморочення чи непритомність. Часто інсульти протікають безболісно і постраждалий може не усвідомлювати тяжкість свого стану. Особливо важливим є фактор часу, тому необхідно якнайшвидше виявити симптоми інсульту. Для цього слід використати правило п’яти «П»:

• «посміхнись» – попросити людину посміхнутися. У разі інсульту вона цього зробити не зможе (опущений кут губ, перекошене обличчя, асиметрична посмішка);
• «поговори» – поставити запитання, на яке потрібно надати чітку відповідь (точна адреса, що трапилось, ім’я постраждалого). В особи з інсультом мовлення буде нерозбірливим, уповільненим;
• «підніми» – попросити постраждалого підняти обидві руки. Ознакою інсульту є ситуація, за якої одна рука самовільно опускається, спостерігається ослаблення або спазм м’язів обличчя, рук, ніг, несподіване утруднення ходи, порушення координації та рівноваги;
• «подивись» – у постраждалого можливе несподіване порушення зору, двоїння в очах (диплопія);
• «прийди до тями» – у постраждалого можливе порушення свідомості (рис. 2).

Рис. 2. Ознаки розвитку інсульту

У разі підозри на інсульт слід:

• надати постраждалому напівлежачого положення з піднятою під кутом 30о головою;
• обов’язково переконатися, що постраждалий може дихати. Якщо є порушення дихання, потрібно звільнити його дихальні шляхи, перевіривши ротову порожнину щодо відсутності сторонніх предметів та покласти постраждалого на бік;
• якнайшвидше викликати швидку допомогу (необхідно доставити постраждалого до медичного закладу не пізніше 2–3 год від початку нападу, інакше мозкова тканина руйнується від некрозу і допомогти цій людині буде вже неможливо);
• зняти верхній одяг, що стискає, розстібнути верхні ґудзики, послабити краватку;
• забезпечити постраждалому доступ до свіжого повітря;
• не дозволяти приймати жодних ліків до приїзду карети швидкої;
• не дозволяти пити;
• уважно стежити за постраждалим (зміною його стану) – контролювати життєво важливі функції (дихання, серцебиття);
• бути готовими до раптового виникнення можливих ускладнень (знепритомніння, блювання, судомного нападу) та необхідності надання термінової допомоги.

Основними причинами виникнення дихальних розладів є потрапляння сторонніх тіл у верхні дихальні шляхи, бронхіальна астма, пневмонія, обструктивний бронхіт, травма грудної клітки чи легень, анафілактичний шок (крайній ступінь тяжкості алергічної реакції) та отруєння.

Непрохідність дихальних шляхів буває частковою та повною. Ознаки часткової непрохідності: збережений частковий рух повітря в дихальних шляхах (постраждалий може кашляти та намагатися щось говорити, дихати зі свистом, панікувати, хапатися за горло чи живіт). Ознаки повної непрохідності: кашель стає неефективним, постраждалий не може говорити (особа може лише сопіти, непритомніє, спостерігається синюшність шкіри).

Домедична допомога в разі часткової непрохідності дихальних шляхів передбачає такий алгоритм дій:

• заспокоїти постраждалого, переконати його у своїй спроможності надати потрібну допомогу;
• рекомендувати постраждалому зробити повільний вдих;
• допомогти йому нахилитися вперед та обпертися на якийсь предмет (за відсутності потрібних предметів, опорою можуть бути власні коліна постраждалого);
• порадити йому якнайсильніше покашляти;
• доки постраждалий може кашляти – заохочувати його до цього.

У разі, якщо постраждалий притомний, слід:

• нахилити його вперед, однією рукою притримувати корпус, а іншою зробити п’ять поштовхів у ділянці між лопатками з наростаючою силою;
• якщо це не дає потрібного ефекту – зробити п’ять натискань на ділянку живота (прийом Геймліха);
• повторювати удари між лопатками та натискання на живіт до видалення стороннього предмета.

Якщо постраждалий непритомний:

• спробувати застосувати прийом Геймліха для лежачого постраждалого: для цього натиснути двома руками на місце між пупом і реберною дугою знизу – догори, намагаючись створити тиск у грудній порожнині;
• якщо такі дії неефективні і постраждалий залишається непритомним, потрібно негайно розпочати реанімаційні заходи та викликати швидку допомогу.

2. Клінічні ознаки й алгоритми надання домедичної допомоги в разі судомних
нападів (епілепсії), коматозних станів цукрового діабету

Судома – це довільне скорочення м’яза або групи м’язів, яке зазвичай супроводжується різким болем. Причинами її можуть бути:

• травми голови, передозування ліками, абстиненція (алкогольна чи наркотична);
• епілепсія невідомого походження, пухлини мозку, висока температура – гіпертермія (особливо в дітей).

Судомний напад складається з двох етапів:

• перший етап означений непритомністю постраждалого, порушенням функції м’язової діяльності з ознаками підвищення тонусу скелетної мускулатури, напруженням усього тіла та різнонаправленими рухами кінцівок і голови. Під час цієї фази постраждалий може суттєво травмуватися;
• у межах другого етапу (після судомного нападу) постраждалий не пам’ятає обставин нападу або навіть власне факт нападу (тотальна амнезія), відбувається мимовільне виділення сечі та калу, він поступово засинає (коматозний – постепілептичний стан). На цьому етапі в постраждалого є ризик розвитку асфіксії внаслідок обтурації верхніх дихальних шляхів, спричиненої западанням кореня язика чи потраплянням у дихальні шляхи слини, сторонніх тіл і блювотних мас.

Надаючи домедичну допомогу під час першої фази судомного нападу, слід:

• притримувати голову постраждалого для запобігання отриманню ушкоджень;
• не намагатися силою припинити судоми;
• прибрати небезпечні предмети (для захисту постраждалого від додаткових ушкоджень, зокрема травмування голови);
• запам’ятати час початку судом;
• не дозволяти вкладати будь-які предмети до ротової порожнини постраждалого або відкривати її силоміць.

Після судом, під час другого етапу:

• оцінити прохідність дихальних шляхів, обережно оглянути ротову порожнину постраждалого;
• провести первинний огляд постраждалого для виключення наявності інших травм;
• якщо постраждалий дихає, надати йому стабільного бокового положення;
• зігріти постраждалого та викликати фахові медичні служби (рис. 3).

Рис. 3. Перша допомога в разі нападу епілепсії

Існує багато захворювань, пов’язаних з обміном речовин, більшість яких спричинена патологією ендокринних залоз. Передусім ідеться про цукровий діабет.

Для нормального функціонування клітинам організму необхідний цукор як джерело енергії. У процесі травлення організм розщеплює їжу та утворює цукор. Проте цукор не може самостійно потрапити з крові до клітин організму – для цього йому необхідний інсулін (гормон, що вироблюється підшлунковою залозою).

Цукровий діабет виникає через недостатнє вироблення організмом людини інсуліну. За цих умов порушується не лише вуглеводний обмін, а й багато інших видів обміну, оскільки інсулін бере активну участь в обміні жирів і білків. Діагноз захворювання встановлюють на підставі наявності підвищеного вмісту цукру в крові (понад 5,5 ммоль/л).

Основними причинами розвитку цукрового діабету є: спадкова схильність (майже в 30 % випадків); вірусна інфекція (це стосується здебільшого дітей); ожиріння, за якого хвороба зустрічається у 10–12 разів частіше, ніж у людей з нормальною вагою; панкреатити, через які запальний процес поширюється на ендокринний відділ підшлункової залози.

Скарги під час цукрового діабету відомі багатьом людям: сильна спрага, сухість у роті, підвищене сечовипускання, нерідко – свербіж тіла (особливо в ділянці промежини). Розрізняють цукровий діабет двох типів:

• тип I, або інсулінозалежний (інсулінозалежний цукровий діабет, або ІЗЦД) характеризується ураженням більшої частини підшлункової залози запальним процесом та її некрозом, за якого інсулярний апарат органу перестає постачати тіло людини життєво необхідним гормоном.
• тип II, або інсулінонезалежний (інсулінонезалежний цукровий діабет, або ІНЦД), коли діяльність інсулярного апарата ослаблена внаслідок інших причин.

У першому випадку для лікування діабету необхідні постійні ін’єкції інсуліну, у другому – хворий потребує ліків, які стимулюють роботу ендокринного відділу підшлункової залози, що приймаються перорально (наприклад, манініл, глюренорм та їх аналоги). Обов’язковою умовою лікування є суворе дотримання дієти. Хворі на цукровий діабет перебувають на постійному диспансерному обліку в ендокринолога.

У хворих на цукровий діабет порушений синтез або засвоєння інсуліну, тому така людина в разі порушення правил лікування може опинитися в одному з двох небезпечних станів:

• гіперглікемії (за дуже низького рівня інсуліну в організмі різко підвищується вміст цукру в крові);
• гіпоглікемії (за високого рівня інсуліну в організмі різко знижується вміст цукру в крові) (рис. 4).

Ці два стани більш характерні для хворих, які приймають ін’єкції інсуліну (інсулінозалежний цукровий діабет).

Ознаки невідкладних станів у разі цукрового діабету:

• прискорений пульс;
• прискорене дихання;
• часте сечовиділення;
• бажання їсти та пити;
• запах ацетону з рота;
• пітливість;
• запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості та незвична поведінка, котру часто сприймають як стан алкогольного сп’яніння;
• судоми та втрата свідомості.

Тремтіння Пітливість Патологічний страх Запаморочення Голод
Серцебиття Послаблення зору Слабкість, утома Головний біль Дратівливість
Рис. 4. Симптоми гіпоглікемії

Поліцейському не варто перейматися тим, що він не може відрізнити гіперглікемію від гіпоглікемії, оскільки домедична допомога в разі виникнення цих станів є практично однаковою. Першочергово обов’язково потрібно негайно викликати швидку допомогу.

Часто хворі на діабет знають, що з ними відбувається, та просять дати їм що-небудь з умістом цукру. Деякі з них можуть носити солодке та інші препарати з собою на випадок виникнення таких станів. Якщо хворий спроможний приймати їжу чи рідину, можна дати йому прийняти що-небудь солодке. Здебільшого цукерки, фруктові соки та безалкогольні напої є ефективними, оскільки в них міститься достатньо цукру. Також може допомогти і звичайний столовий цукор.

У разі, якщо проблема постраждалого полягає в низькому вмісті цукру в крові (гіпоглікемія), зазначені продукти поліпшать ситуацію досить швидко. Якщо ж вміст цукру в крові дуже високий (гіперглікемія), додаткова кількість цукру за незначний проміжок часу не завдасть суттєвої шкоди.

Якщо постраждалий перебуває в непритомному стані, давати йому напої чи їжу заборонено. Слід постійно контролювати наявність вітальних ознак у нього та за потреби – бути готовим здійснити серцево-легеневу реанімацію.

3. Захворювання, означені поняттям «гострий живіт»: причини прояви, домедична
діагностика

«Гострий живіт» – це збірне поняття, яким позначають низку гострих хірургічних захворювань живота, що мають схожі ознаки (виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, гострий холецистит, гострий панкреатит, гостра кишкова непрохідність, гострий апендицит, гострий перитоніт, гостре запалення маткових придатків, позаматкова вагітність тощо) (рис. 9.5).

Кожне з подібних станів вимагає негайного звернення до лікаря. Ознаками «гострого живота» є:

• сильний біль;
• напруження м’язів живота;
• вимушена поза «ембріона»;
• слабкість, озноб;
• нудота та блювота.

Гострий апендицит – одне з найпоширеніших гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Поширеність апендициту серед населення є надзвичайно високою, що становить значну соціальну проблему.

У разі виникнення цієї патології спочатку виникає біль у верхніх відділах живота (гострі спазми в ділянці пупа або шлунка). Під час ходьби, кашлю, чхання або сміху, а також нахиляння біль посилюється. Протягом декількох годин він локалізується в ділянці, де безпосередньо знаходиться апендикс. Симптомами гострого апендициту є також нудота і блювання. Ці ознаки не передують появі болю, а супроводжують його. Ще однією ознакою захворювання є гіпертермія. Її параметри найчастіше не перевищують позначки 380С. Бувають випадки, коли температура взагалі не підвищується, але коли її показник перевищує 380С, це слід сприймати як серйозну загрозу запального процесу. Одним із симптомів гострого апендициту є обкладений білим нальотом вологий язик постраждалого: чим далі поширюється запалення, тим більшою стає сухість у роті. Іншими ознаками гострого апендициту можуть бути відсутність апетиту, порушення сну (внаслідок постійного болю), іноді – запор або пронос.

Холецистит – це запалення жовчного міхура, яке здебільшого виникає внаслідок блокування жовчної протоки печінки. У більшості випадків (90 %) причиною хвороби є камені в протоках жовчного міхура (калькульозний холецистит), а решту (10 %) становлять випадки, коли холецистит розвивається внаслідок застою жовчі, виснаження, наслідків травми, сепсису, довгого застосування парентерального харчування тощо. Такий холецистит має назву безкам’яного. Слід ураховувати, що в будь-якій формі холецистит є вкрай небезпечним захворюванням, особливо якщо він починається гостро.

Симптоми холециститу:

• сильний, постійний біль у верхній частині живота справа;
• нудота;
• блювання;
• біль, який віддає в спину або в праве плече;
• пітливість, озноб;
• висока температура;
• здуття живота;
• пожовтіння білків очей і шкіри (жовтяниця).

Ці симптоми переважно виникають після прийому їжі (особливо жирної). Біль у разі холециститу схожий на біль, що виникає під час жовчних кольок, проте він сильніший і триває понад 6–12 год, загострюючись кожних 15–20 хв. У третини пацієнтів із гострим холециститом спостерігається висока температура. Зазвичай полегшення настає через два-три дні, а повністю напад припиняється через тиждень. Повторні гострі напади сигналізують про виникнення серйозних ускладнень. Поява симптомів жовтяниці, світлих випорожнень і потемніння сечі означає, що загальний жовчний протік був заблокований каменем, який викликав скупчення резервної жовчі в печінці (холестаз). У такому разі досить часто розвивається запалення підшлункової залози (панкреатит).

Панкреатит – це запально-дегенеративний процес у підшлунковій залозі. Симптоми та лікування цієї недуги безпосередньо залежать від його гостроти та ступеня запалення. Попри те, що підшлункова залоза є досить малим органом, вона виконує найважливіші функції в організмі людини, найголовнішою з яких є секреція харчових ферментів для нормального травлення й вироблення інсуліну (його нестача призводить до такої серйозної недуги, як цукровий діабет).

Від панкреатиту найчастіше страждають люди, схильні до переїдання, вживання жирної їжі й алкоголю. Під дією певних провокуючих факторів у підшлунковій залозі активізується вироблення протеолітичних ферментів, які викликають розвиток запальних процесів. Здебільшого гострий панкреатит (98 % випадків) пов’язаний зі зловживанням алкоголю або жовчокам’яною хворобою.

Під час гострого панкреатиту патологічні симптоми розвиваються так, як у разі сильного отруєння організму. Ферменти підшлункової залози залишаються в ній та починають руйнувати власне залозу, а потрапляючи в кров – викликають ознаки загальної інтоксикації організму. Біль у разі панкреатиту зазвичай є інтенсивним та має постійний характер (хворі його описують як ріжучий, «кинджальний»). У разі несвоєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги в постраждалого може статися больовий шок. Стрімкий розвиток запального процесу спричиняє активне погіршення його самопочуття. Швидко виникає гіпертермія, знижується або підвищується артеріальний тиск. У постраждалого загострюються риси обличчя, шкіра тіла стає блідою, а колір обличчя набуває сіруватого відтінку.

Симптомами панкреатиту є сухість у роті, гикавка, відрижка та нудота. Блювання (з домішками жовчі) не сприяють полегшенню стану постраждалого.

Через нестабільність артеріального тиску спостерігається порушення діяльності серцево-судинної системи, постраждалого турбує постійна задишка, липкий піт, на язиці з’являється рясний білуватий наліт. Шлунок і кишківник під час нападу не функціонують, тому наявне сильне здуття живота, а під час пальпації – напруження його м’язів. Навколо пупка або на попереку з’являються синюшні плями, які надають шкірним покривам мармурового відтінку. У ділянці паху колір шкіри може набувати синьо-зеленого відтінку. Це пояснюється тим, що із враженої ділянки залози кров потрапляє під шкіру живота.

Виразка шлунка є небезпечним захворюванням, що розвивається внаслідок ушкодження стінок цього органу. Передувати хворобі може гастрит. Перфорація виразки шлунка є небезпечним ускладненням цієї хвороби, за якої виникає кровотеча й тотальний інфекційний процес у черевній порожнині (панкреатит).

Біль у верхній ділянці живота є найпоширенішим симптомом цього патологічного стану. Біль є раптовим, зазвичай виникає після вживання їжі. Постраждалі з виразковим ураженням дванадцятипалої кишки часто скаржаться на раптове пробудження серед ночі. Близько 50–80 % хворих із виразками тонкого кишківника страждають вночі від болю в епігастрії, який може поширюватись у ділянку спини. Постраждалі, у яких починається обструкція частини шлунка внаслідок формування виразки, можуть скаржитися на відчуття переповненості в животі та метеоризм. Типові симптоми виразкової хвороби шлунка:

• відрижка, здуття живота й неможливість вживання жирної їжі;
• печія, відчуття дискомфорту в грудях;
• мелена – чорний колір випорожнень унаслідок шлунково-кишкової кровотечі;
• тривала кровотеча призводить до розвитку анемії (її симптомами є втома, задишка та блідість шкіри).

Защемлення грижі – це невідкладний ургентний хірургічний стан, який означений раптовим тисненням у грижових воротах будь-якого органу черевної порожнини або його частини. Спостерігається різке порушення кровообігу вмісту грижового мішка, що призводить до розвитку некрозу.

Залежно від локалізації защемлені грижі поділяються на зовнішні та внутрішні. До останніх належать діафрагмальні грижі. У цьому разі орган черевної порожнини (шлунок, сальник, нижній відділ стравоходу), який потрапив до грудної порожнини, заземлюється м’язовими волокнами діафрагми.

Якщо частина органу «виходить» через отвір у передній черевній стінці, така защемлена грижа називається зовнішньою. Розрізняють пахові (прямі й косі), а також вентральні (розташовані на білій лінії живота) зовнішні грижі.

Ще одна класифікація защемлених гриж передбачає їх поділ на первинні та вторинні. Перший тип зустрічається досить рідко й означений появою грижі з моментальним її защемленням. Така патологія може виникати в разі різкого значного фізичного навантаження в людини, яка має схильність до грижоутворення. Вторинними називають усі інші грижі. У таких випадках у хворого грижа існувала до защемлення тривалий час.

Симптоми защемленої грижі:

• защемленню грижі передує різке та надмірне фізичне навантаження, після якого одразу виникає біль, який стає дедалі інтенсивнішим; у враженій частині тіла наявне випинання, яке не вправляється в черевну порожнину та викликає біль;
• постраждалий стає неспокійним, з’являється нудота, блювання, затримка випорожнень і газів;
• защемлена пупкова грижа може передбачати симптоми непрохідності кишечника (якщо в грижовий мішок потрапляє вся ділянка кишки).
• ознакою защемленої грижі є відсутність передачі кашльового поштовху на випинання – це вказує, що грижовий вміст повністю відокремлений від черевної порожнини.

Защемлена пахова грижа незначних розмірів може супроводжуватися пристінковим затисканням кишки, за якого не порушується прохідність органу (тому хворий почуває себе відносно задовільно). Скаржитися постраждалий буде лише на біль у ділянці грижових воріт. Зволікання з оперативним лікуванням у таких випадках призводить до появи некрозу ділянки кишкової стінки та виникнення перитоніту.

Непрохідність кишківника – стан, за якого повністю припиняється або значно порушується просування їжі кишківником. Найчастіше кишкова непрохідність зустрічається в людей, які перенесли операції на кишках або шлунку, а також у літніх людей.

Кишкова непрохідність виникає внаслідок припинення просування вмісту кишківником. Порушення просування кишкових мас може бути викликане:

• вродженими аномаліями розвитку;
• наявністю перешкоди на шляху руху калових мас (калові камені, пухлини, сторонні тіла, кишкові паразити);
• перегинанням або здавленням петель кишок;
• м’язовим парезом стінок кишок (унаслідок застосування деяких лікарських засобів, наприклад наркозу, або в разі захворювань, які супроводжуються ураженням нервової тканини).

Кишкова непрохідність починається з наростаючого різкого болю в животі та супроводжується блюванням і нудотою. Через деякий час вміст кишечника потрапляє до шлунка (тому блювотні маси в постраждалого набувають неприємного запаху). Живіт набуває неправильної форми, стрімко наростає метеоризм. Під час огляду спостерігається зниження артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень і сухість язика. Перитоніт і некроз кишківника супроводжується різким підвищенням температури тіла.

У межах надання домедичної допомоги за наявності будь-яких ознак «гострого живота» слід:

• терміново викликати швидку допомогу;
• надати пацієнтові положення, яке буде для нього зручним;
• на живіт покласти холод.

Накладання холоду сприяє зменшенню болю та уповільнює розвиток запального процесу. Можна використовувати спеціальний міхур із льодом; лід із морозилки, загорнутий у поліетиленовий пакет і рушник; грілку з холодною водою тощо. Холод потрібно тримати протягом 15 хв, після чого зняти на 5 хв, замінити на новий і знову покласти на живіт. Постраждалому категорично заборонено:

• приймати будь-які знеболювальні та проносні препарати, алкоголь;
• прикладати до хворого місця грілку;
• промивати шлунок;
• ставити клізму;
• вживати воду або їжу.

4. Невідкладні стани в акушерстві. Транспортування вагітних. Фізіологія,
передвісники, етапи та механізм пологів

Першу допомогу в разі екстрених пологів надають починаючи від завершального етапу пологової діяльності (включаючи безпосередньо пологи) до догляду за матір’ю і новонародженим відразу після пологів.

Підготовка до надання першої допомоги під час пологів передбачає такі дії:

• негайно викликати швидку допомогу;
• допомогти жінці влаштуватися зручніше (положення на спині або на боку із зігнутими колінами);
• покласти під голову та плечі породіллі подушку або згорнутий одяг;

Рис. 5. Розташування дитини в утробі матері

• заспокоїти й підбадьорити жінку;
• вимити руки;
• підкласти чисті рушник, ковдру чи будь-який інший матеріал під сідниці жінки;
• зняти з породіллі спідню білизну та зайвий одяг, водночас накривши її ковдрою або рушником;
• подбати, щоб у головах породіллі перебував хто-небудь для надання їй психологічної підтримки;

Рис. 6. Процес розродження

• у жодному разі не намагатися уповільнити процес розродження (рис. 6).

Алгоритм дій поліцейського у родопомічних заходах є таким:

1) під час появи голівки плода підтримувати її однією рукою (рис. 7). Слід бути готовим до того, що частина тіла новонародженого, яка залишилася, вийде досить швидко. Тягнути новонародженого на себе заборонено;

2) якщо оболонка з навколоплідними водами ще не розірвалася та, як і раніше, закриває голівку новонародженого, потрібно обережно розірвати її, видаливши залишки з обличчя дитини;

Рис. 7. Родопомічні заходи

3) якщо пуповина обмоталась навколо голівки новонародженого, слід обережно ослабити її та розмотати;

4) коли ступні новонародженого вийдуть повністю, потрібно акуратно перевернути його обличчям донизу, підтримуючи ступні ніг у дещо піднятому положенні. Тіло новонародженого є слизьким, тому його слід тримати міцно, але не стискати;

5) відразу ж після народження прийняти дитину з утроби матері в чистий рушник;

6) обережно протерти шматком тканини рот і ніс немовляти від слизу;

7) якщо неможливо викликати швидку допомогу, слід підготувати три шматки стерильної тканини (можна використати бинт) і ножиці, попередньо прокип’ятивши їх у воді.

Рис. 8. Алгоритм оброблення пуповини

Передусім туго перев’язують пуповину на відстані 15 см від живота новонародженого. Другий тугий вузол потрібно зробити на відстані 20 см від його живота, після чого розрізати пуповину між вузлами. Слід обов’язково перевірити, чи не кровоточить розріз. Якщо є кров, необхідно негайно перев’язати ще раз, не знімаючи перших пов’язок. На місце розрізу потрібно накласти чисту пов’язку та прив’язати пуповину до тіла новонародженого бинтом.

Якщо плацента повністю не вийшла, потрібно накласти на місце розрізу пов’язку (рис. 8).

8) у разі, якщо протягом 30 с після народження дитина не почала дихати, потрібно м’яко промасажувати її спину. Якщо це не допомагає – обережно поплескати пальцем по підошвах її ніг. Якщо після цього дихання не з’явилося, слід розпочинати проведення штучної вентиляції легень, а саме:

• відкрити дихальні шляхи новонародженого;
• зробити п’ять рятувальних вдихів «рот у рот і ніс»;
• перевірити дихання новонародженого;
• якщо він не дихає – проводити зовнішню компресію грудної клітини та вентиляцію в співвідношенні 3:1.

За наявності стороннього предмета в роті новонародженого поліцейському заборонено діставати його, застосовуючи свій палець, адже сторонній предмет досить легко може потрапити в дихальні шляхи. Видалити предмета можна шляхом стискання грудей дитини. Крім цього, як було зазначено вище, робити черевну компресію в немовлят і новонароджених заборонено – дозволено здійснювати лише грудну компресію.

9) новонароджений має певний час полежати на животі матері. Це уможливлює контакт із матір’ю та захист дитини від переохолодження.

Особливості проведення серцево-легеневої реанімації вагітних. Такі дії мають здійснювати мінімум два рятівники. Алгоритм дій спрямований на порятунок не лише матері, а й дитини в її утробі. Зокрема, слід:

• негайно повідомити диспетчера про спеціальну ситуацію;
• покласти жінку на лівий бік так, щоб її спина перебувала під кутом близько 300;
• перемістити її живіт вліво (це зменшить тиск на порожнисту вену та збільшить приплив повітря до легень).

Факторами, які погіршують прогноз виживання, вважають:

• збільшене споживання вагітною кисню та швидка його утилізація;
• висока ймовірність аспірації шлункового вмісту;
• зниження площі для правильного проведення серцево-легеневої реанімації, оскільки молочні залози вагітної збільшені і діафрагма піднята завдяки животу;
• обмежений рух підйому діафрагми потребує більшої сили вдиху;
• у лежачому на спині положенні вагітної відбувається затискання верхньої порожнистої вени;
• знижений об’єм легень через тиснення на них матки.

Ситуаційні завдання

Ситуація 1

Під час затримання підозрюваного, у нього стався епілептичний напад. Як повинен діяти співробітник поліції?

Завдання: Які будуть Ваші дії у цій ситуації?

Ситуація 2

На вулиці чоловік похилого віку звернувся до поліцейського про допомогу. Скаржиться на нестерпний біль в грудях, жахливе відчуття смерті, запаморочення. Прохає дати ліки, які знаходяться у лівій кишені його піджака.

Завдання: Який патологічний стан у людини можна підозрювати? Який алгоритм домедичної допомоги слід застосовувати в цьому випадку?

Ситуація 3

В приміщенні метрополітену Ви звернули увагу на жінку похилого віку. Хода у неї хитка, обличчя – перекошене, мова – не зрозуміла, запаху алкоголю при цьому не відчувається.

Завдання: Який патологічний стан у людини можна підозрювати? Ваші дії у цій ситуації?

Ситуація 4

У молодої жінки на вулиці почалися передчасні пологи. Головка дитини вже народилася.

Завдання: Як повинен діяти співробітник поліції?

Ситуація 5

На території парку відпочинку наряд поліції виявив людину, яка лежить на траві біля лавки, тримаючись за живіт. Обличчя потерпілого бліде. Скаржиться на «кинджальний» біль в животі та нудоту.

Завдання: Які повинні бути дії поліцейських?

Поліцейський квест

Загальні положення до проведення квесту

Предметом квесту є правові, організаційні основи огляду постраждалого на місті події як першочергової невідкладної домедичної допомоги, організація та методика проведення комплексу термінових заходів, спрямованих на припинення дії фактора (джерела) ураження, усунення явищ, що загрожують життю, полегшення страждань і підготовку постраждалого для відправлення до лікувально-профілактичного закладу, що вживаються в разі виникнення ушкоджень від дії різноманітних зовнішніх факторів навколишнього середовища.

Метою квесту є навчання курсантів основним правилам надання домедичної допомоги при невідкладних станах різноманітних соматичних захворювань та осмисленню відповідальності за врятування та збереження життя постраждалого під час виконання службових обов’язків.

Завданнями квесту є практичне опанування курсантами технікою надання домедичної допомоги особам, які її потребують, у створених штучних умовах, максимально наближених до реальних ситуацій, в яких опиняються співробітники Національної поліції України, для компетентного самостійного використання наявних теоретичних знань під час проведення:

• розподілу в групі обов’язків працівників поліції;
• забезпечення юридичної, фізичної та біологічної безпеки поліцейського;
• первинного медичного сортування постраждалих;
• виклику екстреної (швидкої) допомоги;
• первинного огляду постраждалого;
• серцево-легеневої реанімації та домедичної допомоги при серцевому нападі та інфаркті, інсульті, гіпер- та гіпокомі при цукровому діабеті; бронхіальній астмі, анафілактичному шоці, підозрі на «гострий живіт»; епілептичному нападі.
• евакуації постраждалого у разі виникнення загрози для його життя.

Міждисциплінарні та між тематичні зв’язки: Проходження квестів з дисципліни «Домедична допомога» є необхідним для засвоєння правил дотримання заходів особистої безпеки працівниками Національної поліції та подальшого вивчення навчальних дисциплін «Криміналістика», «Судова медицина та психіатрія».

Квест повинен проводитися після опанування курсантами матеріалом з навчальних тем дисципліни: «Огляд та переміщення постраждалого», «Домедична допомога при термінальних станах з основами реанімації», «Домедична допомога при кровотечах з основами десмургії», «Домедична допомога при травмах та пораненнях. Транспортна іммобілізація», «Домедична допомога при ушкодження екогенними факторами навколишнього середовища».

Учасники квесту: здобувачі ступеня вищої освіти бакалавра, які повинні мати базові теоретичні знання з порядку надання домедичної допомоги постраждалим при:

• підозрі на при серцевий напад та інфаркт;
• підозрі на інсульт;
• підозрі на гіпер- та гіпокому при цукровому діабеті;
• нападі бронхіальної астми;
• епілептичному нападі;
• підозрі на анафілактичний шок;
• підозрі на «гострий живіт»;
• психічній виснаженості при надзвичайних ситуаціях;
• наявності декількох постраждалих;
• відсутності свідомості.

За результатами проведення квесту учасники групи повинні вміти надавати домедичну допомогу при:

• серцевому нападі;
• інфаркті;
• інсульті;
• гіпер- та гіпокомі при цукровому діабеті;
• нападі бронхіальної астми;
• підозрі на анафілактичний шок;
• підозрі на «гострий живіт».

Квест проводять та надають консультативну допомогу два науково-педагогічних працівника кафедри криміналістики та судової медицини.

Навчально-методичне забезпечення:

• електронний мультимедійний посібник «Домедична допомога», розміщений на офіційному веб-порталі НАВС у розділі «Видання кафедр»;
• дистанційний курс «Домедична допомога», розміщений на офіційному веб-порталі НАВС у розділі «Дистанційні курси»;
• підручник, навчальні посібники, методичні рекомендації, відповідно до переліку рекомендованої літератури.

Технічні засоби навчання та матеріальне забезпечення: інтерактивна дошка з відповідним додатковим обладнанням; відеокамера, комп’ютер з мультимедійним проектором та екраном для демонстрації мультимедійних презентацій та відзнятого матеріалу; тренажери для відпрацювання навичок оживлення людини «Фантом-П»; аптечка першої допомоги для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів до 9 осіб (тип АМА-1) – 2 шт.; аптечка першої допомоги для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів понад 9 осіб (тип АМА-2) – 2 шт.; медико-технічні засоби для проведення тимчасової зупинки кровотечі, іммобілізації та транспортування постраждалих.

Місце проведення: навчальна аудиторія, відкрита місцевість, спортивний зал (за несприятливих погодних умов).

Тривалість квесту: 6 академічних годин.

Структура квесту:

№ з/п	Зміст дії	Місце проведення	Час виконання дії	Примітка
1 етап (організаційно-підготовчий)
1.	Ввідна інформація по темі заняття	навчальна аудиторія	30 хв.
2.	Проведення вхідного тестування	навчальна аудиторія	20 хв.
3.	Розподіл групи на дві підгрупи	навчальна аудиторія	5 хв.	Подальшим проведенням квесту в кожній підгрупі керує один викладач
4.	Інструктаж з техніки безпеки під час проведення квесту	навчальна аудиторія	5 хв.
5.	Ролевий розподіл та пояснення завдань	навчальна аудиторія	20 хв.
2 етап (практичне відпрацювання завдання)
6.	Практичне відпрацювання фабули №1	відкрита місцевість	40 хв.	За несприятливих погодних умов місце проведення - спортивний зал
7.	Практичне відпрацювання фабули №2	відкрита місцевість	40 хв.
3 етап (підведення підсумків та оцінювання виконаної роботи)
8.	Демонстрація відеоматеріалу практичного відпрацювання фабули	навчальна аудиторія	40 хв.
9.	Обговорення та оцінювання спостерігачами правильності дій працівників поліції	навчальна аудиторія	30 хв.
10.	Оцінювання викладачем дій учасників квесту	навчальна аудиторія	10 хв.

Мова квесту: українська мова.

Консультативна допомога здобувачам вищої освіти надається науково-педагогічними працівниками кафедри криміналістики та судової медицини відповідно до графіку чергування, або за письмовим запитом на електронну пошту за адресою [email protected].

Сценарій квесту
1. Організаційно-підготовчий етап

1.1. Ввідна інформація по темі заняття.

Науково-педагогічним працівником проводиться перевірка наявності курсантів.

Викладач відповідає на питання, які виникли під час самостійної підготовки до квесту темі «Домедична допомога при ушкодженнях екогенними факторами навколишнього середовища» та надає коротку інформацію у вигляді мультимедійної презентації.

Остання повинна включати наступну інформацію:

1. Домедична підготовка є складовою професійної підготовки сучасних поліцейських. Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», перед ними стоїть низка завдань, зокрема щодо надання послуг із допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги, що обов’язково передбачає надання домедичної допомоги тим, хто її потребує.
2. Правила й алгоритми надання домедичної допомоги під час різноманітних патологічних станів особами, що не мають медичної освіти викладено в наказі Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 16 червня 2014 року № 398.
3. До екогенних факторів навколишнього середовища відносяться: крайні температури, електричний струм, усі види механічної асфіксії (повішення, утоплення, стискання грудей та живота), отруєння та укуси тварин і комах.
4. Під час опрацювання практичної фабули квесту учасники повинні користуватися наступними алгоритмами вищевказаного нормативного документу:

1) порядком надання домедичної допомоги при наявності декількох постраждалих;

2) порядком надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на серцевий напад та інфаркт;

3) порядком надання домедичної допомоги постраждалим підозрі на інсульт ;

4) порядком надання домедичної допомоги постраждалим з гіпер- та гіпоглікемічній комі при цукровому діабеті ;

5) порядком надання домедичної допомоги постраждалим при бронхіальній астмі;

6) порядком надання домедичної допомоги постраждалим при епілептичному нападі;

7) порядком надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на анафілактичний шок;

8) порядком надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на «гострий живіт»;

9) порядком надання домедичної допомоги постраждалим при виснаженості при надзвичайних ситуаціях;

10) порядком надання домедичної допомоги постраждалим при відсутності свідомості.

1.2. Проведення вхідного тестування в групі.

Для цього використовуються анкети з тестовими питаннями (по10 шт.). Викладач перевіряє роботи курсантів, дає відповіді на питання з анкетування та оголошує результати.

1.3. Розподіл групи на дві підгрупи.

За списком в академічному журналі група розділяється навпіл. Аргументацією такого методу поділу є те, що кожен з учасників квесту обов’язково повинен отримати навички налагодження психологічного клімату в команді у будь-якій ситуації, особливо - при наданні домедичної допомоги постраждалому.

1.4. Інструктаж з техніки безпеки під час проведення квесту.

Викладач попереджає кожного учасника малої групи про ретельне дотримання правил техніки безпеки при відпрацюванні практичної частини при рішенні фабул квесту.

1.5. Ролевий розподіл учасників та пояснення завдань.

Кожен з учасників малої групи шляхом жеребкування отримує свою роль у вирішенні двох фабул квесту.

Для вирішення кожної фабули необхідні наступні учасники:

· диспетчер (1 особа);

· поліцейський патруль (3 особи);

· постраждалі (2 особи);

· свідки події (2 особи);

· спостерігачі (8 осіб).

При наявності меншого кількісного складу учасників в малій групі - зменшується кількість свідків події та спостерігачів (по одному).

Викладач зачитує учасникам зміст їх функцій, пояснює кожне завдання та повідомляє місце й час відведений на його опрацювання.

Ролі та функції учасників квесту під час вирішення фабули

Роль	Функції
Диспетчер (капітан команди)	Отримує повідомлення від координатора своєї групи про подію по базі 102 та 103, надає рекомендації по певному алгоритму надання невідкладної допомоги (за наказом МОЗ № 398), оцінює правильність виклику швидкої допомоги координатором.
Поліцейські	Проводять розподіл своїх функцій (координатора та медкерівників) та виконують надання домедичної допомоги по конкретній фабулі квесту.
Постраждалі	Імітують поведінку постраждалих при певних ушкодженнях та оцінюють правильність дій медкерівників групи.
Свідки події	Проводять відеозйомку, фіксуючи дії працівників поліції (для подальшого оцінювання спостерігачами) та оцінюють дії диспетчера з надання рекомендацій по проведенню заходів з домедичної допомоги. По мірі можливості заважають надавати допомогу неправильними (правильними) порадами.
Спостерігачі	Уважно спостерігають за порядком, алгоритмом та технікою надання домедичної допомоги постраждалим для виявлення помилок та проведення подальшого оцінювання дій кожного з курсантів рятувальної групи.

2. Практичне відпрацювання завдання

2.1. Практичне відпрацювання фабули №1.

Викладач оголошує фабулу завдання квесту, та надає час підгрупі працівників поліції для її обговорення. Окремо надаються рекомендації постраждалим стосовно відтворення ними подій певної ситуаційної задачі. В цей час свідки налаштовують техніку для відеозйомки, а курсанти-спостерігачі займають позиції для огляду місця події.

Плановий сценарій проходження фабули квесту повинен бути наступним;

1. Відпрацювання завдання квесту розпочинається з оцінки координатором місця події, визначення характеру зони та проведення заходів по забезпеченню безпеки рятувальної групи. Крім того він зобов’язаний провести опитування свідків події.
2. Після підходу, оцінки стану свідомості та огляду медкерівниками кожного постраждалого координатор повинен повідомити диспетчера про зміст події та правильно викликати екстрену медичну допомогу.
3. Диспетчер повинен (за наявності необхідності) уточнить моменти виниклої ситуації та надати координатору поради з алгоритму надання домедичної допомоги. Термін приїзду карети швидкої допомоги після виклику складає 20 хвилин.
4. Поліцейські повинні провести комплекс дій з надання домедичної допомоги постраждалим за алгоритмами порядків наказу МОЗ № 398, необхідних в даному випадку.
5. Під час роботи працівників поліції свідки надають їм правильні (неправильні) поради, заважаючи проводити рятувальні заходи, паралельно виконуючи відеозйомку випадку.
6. Зупинка часу виконання завдання відбувається за командою викладача. Критеріями цього є:

1) повне правильне виконання завдання протягом 20 хвилин;

2) закінчення часу, відведеного на виконання завдання фабули.

2.2. Практичне відпрацювання фабули №2.

Проводиться за аналогією сценарію відпрацювання першої фабули квесту.

3. Підведення підсумків та оцінювання виконаної роботи

3.1. Демонстрація відеоматеріалу практичного відпрацювання кожної фабули з коментарями диспетчерів, свідків та постраждалих.

Проводиться демонстрація відзнятого свідками відеоматеріалу по кожній фабулі, яка виконувалася під час другого етапу квесту.

Диспетчера аргументують правильність виклику координатором своєї групи карети швидкої допомоги та (або) вказують на допущені помилки.

Свідки коментують правильність порад диспетчера з надання рекомендацій по проведенню заходів з домедичної допомоги в своїй групі.

Постраждалі коментують правильність дій курсантів рятувальної групи, аргументуючи кожну допущену ними помилку.

3.2. Обговорення та оцінювання спостерігачами правильності дій та помилок кожного з учасників групи працівників поліції під час вирішення фабули квесту.

Кожній групі спостерігачів надається 5 хвилин для обговорення проведених заходів з домедичної допомоги працівників поліції та виявлення допущених ними помилок.

Коментар та оцінку дій групи працівників поліції надає командир групи спостерігачів, аргументуючи кожну допущену ними помилку, спираючись на коментарі постраждалих та відзнятий свідками відеоматеріал.

3.3. Надання викладачем відповідей по фабулам з коментарієм виконаних дій та оцінюванням кожного учасника квесту.

Викладач зачитує відповіді на фабули квесту та проводить підсумкове оцінювання кожного учасника малої групи.

Система оцінювання результатів квесту:

Оцінка анкетування
Кількість правильних відповідей	Оцінка
1-5	2
6-7	3
8-9	4
10	5

Оцінка дій диспетчера
Допущені помилки	Оцінка
Не надав рекомендацій по проведенню заходів з домедичної допомоги згідно наказу МОЗ № 398 або назвав інший порядок цього наказу для конкретної ситуації	2
Допустив більше трьох помилок у своїх рекомендаціях	3
Допустив від однієї до трьох помилок у своїх рекомендаціях	4
Немає	5

Оцінка дій координатора
Допущені помилки	Оцінка
Не забезпечив заходів по охороні безпеки працівників поліції або не повідомив диспетчеру 102 та (або) 103 про наявну ситуацію	2
Допустив більше трьох помилок під час виклику швидкої допомоги	3
Допустив від однієї до трьох помилок під час виклику швидкої допомоги	4
Немає	5

Оцінка дій медкерівника
Допущені помилки	Оцінка
Не надавав домедичну допомогу або його дії призвели до умовної смерті постраждалого	2
Допустив помилки, які призвели до умовного різкого погіршення стану постраждалого	3
Допустив незначні помилки, які не погіршили умовного стану постраждалого	4
Немає	5

Оцінка дій свідка
Допущені помилки	Оцінка
Не забезпечив відеозйомку дій працівників поліції, не запам’ятав відповідь диспетчера або не приймав участі у відпрацюванні фабули	2
Під час оцінки відповіді диспетчера на виклик 103 допустив більше трьох помилок	3
Під час оцінки відповіді диспетчера на виклик 103 допустив від однієї до трьох помилок	4
Немає	5
Оцінка дій постраждалого
Допущені помилки	Оцінка
Не надав коментарів за діями працівників поліції під час надання домедичної допомоги або не приймав участі у відпрацюванні фабули	2
Допустив більше трьох помилок у своїх коментарях	3
Допустив від однієї до трьох помилок у своїх коментарях	4
Немає	5

Оцінка дій спостерігача
Допущені помилки	Оцінка
Не приймав участі в оцінці дій під час відпрацюванні фабули	2
Під час оцінки дій групи працівників поліції не зафіксував більше наявних трьох помилок	3
Під час оцінки дій групи працівників поліції не зафіксував від однієї до трьох наявних помилок	4
Немає	5