Навчальні матеріали
Тема 4. Огляд та переміщення постраждалого
постраждалого під час транспортування
1. Послідовність проведення первинного огляду постраждалого
Важливим аспектом проведення первинного обстеження та надання адекватної допомоги є впевненість поліцейського в тому, що постраждалий не становить загрози для себе й оточуючих. Якщо в постраждалого з’являється будь-яка зміна психічного стану чи прояви неадекватної поведінки перед обстеженням і наданням допомоги його слід роззброїти та переконатись, що в нього немає предметів, які можуть становити загрозу (якщо це не було зроблено попередньо) (рис. 1). Також поліцейському варто звертати увагу на предмети, які можуть бути вибухонебезпечними.
Рис. 1. Дотримання заходів особистої безпеки поліцейського
Водночас слід оцінити:
- місце події, зокрема щодо наявності загроз для поліцейського;
- положення постраждалого;
- характер ушкоджень;
- наявність/відсутність у постраждалого критичної кровотечі.
Підходити до особи потрібно з боку голови, пам’ятаючи про особисту безпеку. Зброя в поліцейського має бути поза межами досяжності постраждалого. Головний принцип дій поліцейського – особиста безпека є важливішою, ніж безпека постраждалого.
Запорукою ефективності рятувальних дій є врахування таких чотирьох факторів:
1) небезпечність чинника, що спричинив травму;
2) можлива неадекватна реакція власне постраждалого чи його близьких;
3) біологічна небезпека (кров, слина, сеча, блювота тощо);
4) можливість зміни тактичної ситуації.
Поліцейський передусім має перевірити, чи постраждалий притомний та чи реагує він на слова (усвідомлює їх чи ні). Це можна зробити за допомогою постановки таких простих запитань: «Що з вами трапилось?», «Вам потрібна допомога?».
Підходячи ближче до постраждалого, варто голосно перепитати, чи з ним усе гаразд, оцінюючи те, як він реагує на різкий голос. Також рекомендовано злегка потрусити людину за плече або постукати рукою об підлогу, оскільки поліцейський може мати справу з глухим. Слід ураховувати також те, що вибухи біля обличчя можуть спровокувати в людини агресивну реакцію, тому поліцейському варто заздалегідь подбати про власну безпеку (рис. 2).
Рис. 2. Положення поліцейського біля постраждалого під час огляду
За відсутності реакції на голос поліцейський має обрати зручну для відходу позицію (стоячи на одному коліні збоку від постраждалого за можливості блокування його найближчої руки). Після цього слід перевірити реакцію постраждалого на біль шляхом натискання між його першим та другим пальцями руки або стискання трапецієподібного м’яза спини. Іншою рукою поліцейський має забезпечувати блокування від можливої агресії. Відсутність у постраждалого реакції вказує на те, що він непритомний.
Якщо постраждалий притомний та адекватний (говорить), то вважають, що його дихальні шляхи відкриті. Натомість непритомного постраждалого слід покласти на спину, обережно відкрити рот та оглянути ротову порожнину щодо наявності сторонніх тіл, крові, слизу, блювотних мас. Якщо виявлено сторонні тіла – нахилити голову постраждалого вбік і вичистити вміст ротової порожнини за допомогою бинта чи тканини одягу, роблячи своїми пальцями кругові рухи за чи проти годинникової стрілки. Для захисту пальців поліцейського від укусів варто затиснути щоку постраждалого йому між зубами або вставити туди якусь тканину.
Для відкривання дихальних шляхів використовують прийом Сафара, згідно з яким слід:
- закинути голову постраждалого назад;
- відкрити йому рот;
- вивести донизу нижню щелепу (рис. 3).
Рис. 3. Звільнення дихальних шляхів
Ця маніпуляція закриває вхід до стравоходу постраждалого, піднімає корінь його язика та відкриває трахею, що дає йому можливість дихати, а поліцейському – визначити наявність/відсутність самостійного дихання в постраждалого.
У разі підозри на ушкодження шийного відділу хребта рухати головою постраждалого заборонено. На це вказує так зване правило шести «В»: «водій» (дорожньо-транспортна пригода), «вода» (пірнання), «висота» (падіння з висоти), «вибух», «вішальник», «враження струмом». У такому разі слід лише вивести донизу його нижню щелепу.
Наступним етапом первинного огляду є перевірка наявності дихання постраждалого за методикою «бачу, чую, відчуваю», яка полягає в тому, щоб:
- бачити рухи своєї руки та грудної клітки постраждалого;
- чути дихання вухом;
- відчувати дихання щокою (рис. 4).
Рис. 4. Визначення наявності дихання в постраждалого
Для виконання цього завдання слід тримати одну руку на лобі постраждалого (щоб уникнути розпрямлення розігнутої шиї), а іншу – поставити на мечоподібний відросток грудної кістки (сонячне сплетіння) та нахилитися вухом до обличчя постраждалого. Ефективність дихання оцінюють протягом 10 с. Рекомендовано рахувати до 10-ти через слово «500» (500–1, 500–2, 500–3, … 500–10), щоб не збитися з підрахунку кількості вдихів у постраждалого.
Нормою дихання непритомного вважають кількість від двох до п’яти вдихів за 10 с. Причому слід ураховувати, що нормальна частота дихання в дорослого становить 12–18 вдихів за хвилину, а в підлітка – 20–30. Залежно від отриманих даних можуть виникнути певні тактичні ситуації, що передбачають відповідний алгоритм дій:
- якщо було констатовано один порух грудної клітини, це потрібно вважати похибкою або неефективним диханням (слід вважати, що дихання відсутнє). Такий результат потребує повторної перевірки та передбачає здійснення серцево-легеневої реанімації (за тактичної можливості);
- у разі, якщо отриманий результат становить від двох до п’яти вдихів (ураховуючи вікові особливості), це вважають нормальним диханням, за якого здебільшого не йдеться про критичні для організму стани (кровотечі, пневмоторакс). За наявності декількох постраждалих надання допомоги цьому постраждалому не є пріоритетним. Зокрема, йому слід надати стабільного положення та спостерігати за динамікою;
- якщо результат перевірки дихання становить понад п’ять вдихів за 10 с, це вказує на наявність небезпечних для життя станів і свідчить про травму грудної клітки й розвиток напруженого пневмотораксу або про внутрішню кровотечу. Цей варіант зобов’язує поліцейського негайно розпочати повний вторинний огляд, намагаючись встановити ознаки пневмотораксу чи кровотечі, які не було виявлено одразу.
Якщо постраждалий дихає нормально, для забезпечення в непритомної людини вільного дихання без додаткового залучення поліцейського слід надати йому стабільного бічного положення (перевернути на бік). Для цього варто діяти згідно з алгоритмом:
- «вільна каса» – підняти на 90о та рівно покласти на підлогу ближчу відносно поліцейського руку постраждалого (рис. 5);
Рис. 5. Надання постраждалому положення «вільна каса»
Рис. 6. Надання постраждалому положення «дзвінок другу»
- «дзвінок другу» – іншу руку постраждалого покласти й притиснути до його вуха з боку піднятої руки (рис. 6);
- «потанцюємо» – зігнути протилежну від поліцейського ногу постраждалого в коліні та, використовуючи його зігнуте коліно та плече як важелі, перевернути на бік обличчям до себе (рис. 7);
Рис. 7. Надання постраждалому положення «потанцюємо» та його перевертання
- поправити ступні ніг постраждалого.
Поліцейський обов’язково має викликати бригаду швидкої («103») та перевіряти кожні дві-три хвилини стан постраждалого. Останнього варто перемістити до теплого приміщення, а якщо такої можливості немає – накрити його термоковдрою (поліцейський може використовувати спеціальні зігрівальні набори).
2. Техніка проведення вторинного огляду постраждалого
Вторинний огляд – це пошук усіх не критичних для життя, але важливих для здоров’я постраждалого травм. Його здійснюють у контрольованому середовищі в разі, якщо наявні відповідні тактичні умови та залишилося достатньо часу до приїзду швидкої. Ідеться про огляд постраждалого «з голови до п’ят», алгоритм якого передбачає такі дії:
- роздягнути постраждалого, що дасть змогу детально обстежити його стан (якщо рухи завдають болю, можна розрізати одяг);
- скористатися джерелами тепла (обігрівачі, ковдри) для захисту постраждалого від переохолодження;
- оцінити життєво важливі ознаки;
- зосередитись на пошуку ран, забоїв, кровотеч;
- обстеження робити обома руками, щоб послідовно й ретельно оглянути всі ділянки (звертати увагу на наявність неприродного вигляду шкіри, набряків, деформацій, крепітацій);
- під час пальпації ретельно перевірити цілісність кісток, звертаючи увагу на наявність слідів крові на рукавичках.
Стан постраждалого оцінюють у порядку з голови до ніг, оглядаючи послідовно всі частини тіла.
Спочатку слід констатувати відсутність порушення цілісності черепа. Такі симптоми, як синці-окуляри під очима, синці за вушними раковинами та витікання рідини з вух, вказують на можливий перелом основи черепа. За наявності таких ознак робити будь-які маніпуляції з шиєю чи головою постраждалого заборонено.
Далі слід перевірити шию: провести по шийному відділу хребта (як по клавішах піаніно), шукаючи ймовірні травми (деформації).
Обстеження обличчя передбачає такі дії:
- пальпація шкіри голови (рис. 8);
Рис. 8. Огляд постраждалого щодо цілісності черепа
- перевірка реакції зіниць і руху очей постраждалого – виявлення будь-яких ран, кровотеч, стороннього тіла в оці або повіках, загального вигляду зіниць (розміру, симетрії, реакційної зорової здатності, ушкоджень рогівки (кон’юнктиви) тощо) (рис. 9);
Рис. 9. Огляд очей постраждалого
- огляд носа й рота передбачає виявлення чутливих або викривлених ділянок (можуть вказувати на наявність перелому), витікання крові або іншої рідини з носа (рис. 10);
Рис. 10. Огляд носа постраждалого
- обстеження вух передбачає встановлення наявності слідів витікання крові або інших рідин зі слухових каналів (рис. 11). За наявності таких рідин їх потрібно витерти, щоб визначити джерело витоку в каналі вуха;
Рис. 11. Огляд вух постраждалого
- огляд ділянок за вухом, зокрема щодо наявності набряків та екхімозів (зміни кольору шкіри), синців, а також перевірка якості слуху (якщо пацієнт притомний) (рис. 12);
Рис. 12. Огляд ділянок за вухами постраждалого
- обстеження обличчя та щелепи, за якого проводять пальпацію всього обличчя. Увагу зосереджують на викривленнях або нестабільних елементах кісткових фрагментів, рельєфах верхньої та нижньої щелеп, наявності набряків, хрускоту, відчуванні постраждалим болю тощо.
Огляд передньої поверхні шиї здійснюють таким чином: один рятувальник має фіксувати голову постраждалого, а інший – послабити шийний комір на горлі; обережно здійснити огляд, використовуючи обидві руки (по одній з кожного боку); ретельно обстежити шию з усіх боків, шукаючи такі ознаки, як наявність ран, гематом і синців, визначити їх положення, форму та розмір; намагатися залишити в нерухомому положенні голову та шию постраждалого, а після огляду ключиць встановити повторно шийний комір (рис. 13).
Рис. 13. Огляд шиї постраждалого
Після цього слід перевірити цілісність кісток скелета (кінцівки перевіряють шляхом скручування; ключиці, таз, ребра – натискання) у такій послідовності: ключиці, плечі; верхні кінцівки; грудна клітка; таз; нижні кінцівки; хребет (після перевертання).
Огляд грудної клітки передбачає такий алгоритм дій:
- якщо постраждалий притомний – просити його зробити глибокий вдих і запитати, чи відчуває він біль;
- встановити наявність безпосередніх ознак проблем з диханням, таких як кашель, задишка або піна в роті;
- під час огляду лівого та правого боків грудної клітки звернути увагу на рівномірність їх руху, наявність болю в окремих ділянках, визначити ушкодження грудини (нерівномірний рух частини або окремої ділянки грудної клітки може бути ознакою серйозної проблеми – так званого реберного клапана);
- під час пальпації грудей намагатися виявити аномальні рухи, хрускіт кісток, наявність підшкірної емфіземи (рис. 14).
Рис. 14. Огляд грудної клітки постраждалого
Огляд живота постраждалого здійснюють шляхом умовного його поділу на рівномірні частини для послідовного обстеження та виявлення гематом, ран, деформацій, порушення чутливості, ознак «твердого живота» (рис. 15).
Рис. 15. Огляд живота постраждалого
Огляд таза постраждалого передбачає з’ясування наявності патологічних рухів або болю в тазових кістках. У разі виявлення цих ознак слід уникати будь-якого руху чи навантажень (рис. 16).
Рис. 16. Огляд таза постраждалого
Пальпацію та огляд задньої частини тулуба проводять лише за умов відсутності ознак ушкодження голови, хребцевого стовбура або таза. Постраждалому слід надати стабільного бокового положення, підтримуючи хребцевий стовбур.
У разі травми хребта чи таза перевертати на бік особу заборонено. Для забезпечення прохідності дихальних шляхів непритомному постраждалому з таким видом ушкодження доведеться постійно утримувати його голову з виведеною щелепою.
Далі необхідно перевірити верхні та нижні кінцівки постраждалого на наявність різноманітних ушкоджень (гематом, ран, опіків, переломів тощо).
Закінчуючи вторинний огляд, слід надати постраждалому стабільного бокового положення та вкрити його. Якщо було знято якийсь одяг – його потрібно одягнути назад. Мокрий одяг варто замінити на сухий. Слід пам’ятати, що захищати постраждалого треба не лише від повітря – найбільше його тепла втрачається через контакт із холодною землею.
Після огляду роблять відповідні записи в картку постраждалого.
Очікуючи на медичну допомогу, потрібно кожних 5 хв перевіряти життєво важливі функції постраждалого.
3. Сучасні вимоги до проведення екстреної евакуації постраждалого. Положення
постраждалого під час транспортування
Під час вирішення питань, пов’язаних із переміщенням постраждалих, слід зважати на те, що існують два види евакуаційних робіт:
- евакуація з небезпечної зони в безпечну (для надання домедичної допомоги;
- евакуація з безпечної зони до медичного закладу.
Попри незначні відмінності, ці дії ґрунтуються на спільних принципах.
Найважливіше правило, яким керуються під час переміщення постраждалих, полягає в тому, що процес евакуації не має спричиняти додаткових ушкоджень, погіршення стану та збільшення кількості постраждалих унаслідок неправильної тактики й техніки дій поліцейського.
Існує багато способів переміщення постраждалого. Застосовуючи кожен із них, слід ураховувати: місцезнаходження, травму, зріст і вагу постраждалого, необхідну відстань, кількість осіб, які будуть здійснювати переміщення постраждалого, наявне обладнання та час для надання допомоги.
Загальними принципами визначення необхідності та способу переміщення постраждалого є: стабільність його стану; здійснення транспортування лише за нагальної потреби; переміщення всього тіла одночасно; вибір безпечного методу іммобілізації, який відповідає цій ситуації; за наявності декількох поліцейських – здійснення евакуаційних дій за командою одного (того, хто знаходиться біля голови постраждалого).
Правила дій під час евакуації:
- планувати всі рятувальні дії так, щоб унеможливити травмування поліцейського (наприклад, не діставати постраждалого з-під завалу, не виключивши можливість повторного руйнування конструкції);
- обов’язково використовувати захисне спорядження (рукавички, окуляри тощо);
- заспокоювати постраждалого та його близьких;
- встановити вербальний контакт із постраждалим, постійно коментувати власні дії, озвучуючи це так, щоб інформацію чули оточуючі;
- зважати на те, що евакуація доречна лише тоді, коли місце події є небезпечним (наприклад, у разі дорожньо-транспортної пригоди);
- реально оцінювати власні фізичні можливості;
- поліцейському обов’язково потрібно зберігати рівновагу;
- піднімати або опускати постраждалого за допомогою м’язів ніг;
- тримати спину прямо, а руки – ближче до тіла;
- переміщувати постраждалого лише в разі потреби (рис. 17).
Рис. 17. Підтримка притомного постраждалого
Алгоритм дій поліцейського під час проведення евакуації має бути таким:
- оцінити ситуацію, спланувати подальші дії;
- забезпечити необхідну підтримку рятувальних служб;
- розрахувати час, необхідний для рятувальних дій;
- одягти захисне спорядження та підготувати евакуаційне обладнання;
- здійснити евакуацію, обравши оптимальний спосіб транспортування постраждалого (рис. 18, 19).
Рис. 18. Способи транспортування постраждалого одним рятувальником
Задля переміщення постраждалого рекомендовано виконати такі дії:
- відкласти іммобілізацію (якщо це можливо) до прибуття допомоги;
- перед іммобілізацією виконати необхідні маніпуляції першої допомоги, за винятком випадків, небезпечних для поліцейського та постраждалого;
- ураховувати те, що над постраждалим не можна стояти;
- пояснювати постраждалому кожну дію, яку поліцейський буде виконувати.
Рис. 19. Способи перенесення постраждалого двома рятувальниками
Розблокування постраждалих здійснюють у таких випадках:
- за наявності на місці події небезпеки від пожежі, вибуху, обвалення конструкцій, матеріалів та/або небезпечних речовин;
- коли рятувальні дії не можуть бути забезпечені в повному обсязі;
- якщо неможливо отримати доступ до інших жертв, які потребують невідкладної домедичної допомоги;
- коли постраждалий із зупинкою серця знаходиться в положенні, за якого немає змоги почати реанімацію.
Алгоритм деблокування постраждалого з автомобіля є таким:
- вимкнути двигун (якщо він працює) та вийняти ключ із замка запалювання;
- перед звільненням особи від’єднати пасок безпеки та перевірити ноги постраждалого (їх може бути заблоковано педалями);
- завести власну руку під руку постраждалого, підтримуючи його голову іншою рукою (рис. 20);
Рис. 20. Деблокування постраждалого з автомобіля
- з іншого боку взятися за ремінь постраждалого, почати повільно витягувати особу з машини, постійно підтримуючи голову (рис. 4.20);
- перемістити постраждалого на землю, підтримуючи повсякчас голову (рис. 21);
- перемістити постраждалого до карети швидкої допомоги або ліжка за допомогою жорстких нош типу «лопата» (рис. 22).
Рис. 21. Переміщення постраждалого з постійною підтримкою голови
Рис. 22. Переміщення постраждалого за допомогою нош типу «лопата»
Перенесення постраждалих на ношах або жорсткому щиті здійснюють зазвичай два носії. Для перенесення постраждалого нерівною місцевістю бажано залучати трьох-чотирьох осіб. На ноші особу обережно кладуть та транспортують ногами вперед (під час піднімання сходами ноші розвертають).
Транспортування постраждалого на спині здійснюють у разі гіповолемічного шоку, проникаючого поранення живота, перелому нижніх кінцівок, ушкодження хребта (рис. 23).
Рис. 23. Положення постраждалого під час транспортування на спині
У положенні «жаби» постраждалого транспортують у разі переломів кісток таза та поранення органів черевної порожнини (рис. 24).
Рис. 24. Транспортування постраждалого в положенні «жаби»
На животі постраждалого транспортують у разі травмування та опіків спини, травмування сідниць або задньої поверхні нижніх кінцівок (рис. 25).
Рис. 25. Транспортування постраждалого на животі
У стабільному боковому положенні постраждалого транспортують у разі отруєння; частого блювання під час черепно-мозкової травми; інсульту, епілептичних нападів; якщо особа непритомна чи перебуває в коматозному стані (рис. 26).
Рис. 26. Транспортування постраждалого в стабільному боковому положенні
Напівсидячи та в поєднанні з положенням «жаби» постраждалого транспортують у разі поранення шиї; утрудненого дихання; перелому верхніх кінцівок; підозри на шок, інфаркт; поранення органів грудної клітки (рис. 27).
<
Рис. 27. Транспортування постраждалого напівсидячи
та в поєднанні з положенням «жаби»
Ситуаційні завдання
Ситуація 1
На території парку відпочинку наряд поліції виявив людину, яка лежить на траві біля лавки без ознак свідомості.
Завдання: Які будуть Ваші дії у цій ситуації? Які засоби індивідуального захисту потрібні при наданні допомоги. Виявіть небезпечні фактори, що загрожують рятівнику, постраждалим та оточуючим. Визначить можливі шляхи входу, виходу та евакуації з небезпечної зони (фактори які можуть вплинути).
Ситуація 2
Під час патрулювання виявили, що із гаража, в якому стоїть автомобіль з працюючим двигуном, виходить дим.
Завдання: Які будуть Ваші дії у цій ситуації? Визначить зони. Які засоби індивідуального захисту потрібні при наданні допомоги. Виявіть небезпечні фактори, що загрожують рятівнику, постраждалим та оточуючим. Визначить можливі шляхи входу, виходу та евакуації з небезпечної зони (фактори які можуть вплинути).
Ситуація 3
Під час патрулювання Ви стали свідком падіння електричної опори з працівником РЕМу, якій проводив ремонтні роботи на опорі.
Завдання: Які будуть Ваші дії у цій ситуації? Визначить зони. Які засоби індивідуального захисту потрібні при наданні допомоги. Виявіть небезпечні фактори, що загрожують рятівнику, постраждалим та оточуючим. Визначить можливі шляхи входу, виходу та евакуації з небезпечної зони (фактори які можуть вплинути).
Ситуація 4
Під час руху електрички, пасажир - жінка похилого віку, почала звучно і часто дихати, схопилася за ліву половину грудної клітини та втратила свідомість (зазначене відбулося за короткий час).
Завдання: Які будуть Ваші дії у цій ситуації?
Ситуація 5
Під час спілкуванні з свідком, останній раптово почав задихатися, інтенсивно хапати ротом повітря, втратив свідомість.
Завдання: Які будуть Ваші дії у цій ситуації?