ТЕМА 6. СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
8
- органічна єдність і узгодженість – структурна цілісність і взаємозв’язок норм права; їх взаємна узгодженість і цілеспрямованість; відсутність суперечностей усередині системи; система права ґрунтується на єдиних загальнолюдських принципах свободи, рівності та справедливості;
- структурна різноманітність (внутрішній розподіл) – складається з неоднакових за змістом та обсягом структурних елементів, що логічно поєднують і розподіляють нормативний матеріал, відповідно до його функціональної спрямованості;
- поділ (диференціація) і структурна ієрархічність – поділ системи права на відносно самостійні структурні елементи та наявність між ними певних рівнів ієрархії, зверху вниз: галузі, підгалузі, інститути, норми права. Основою побудови системи права прийнято вважати два критерії, що використовуються в їх єдності та взаємодії й виступають у якості системоутворюючого фактору – це предмет і метод правового регулювання суспільних відносин. При цьому предмет і метод правового регулювання не протистоять один одному – особливості характеристик предмета правового регулювання визначають конкретний зміст і спрямованість методу правового регулювання.
Успіх вивчення системних явищ правової дійсності, одним з яких і виступає система права, залежить від знання його частин, складових. В юридичній літературі поняття «структура права» і «система права» розпочали розрізняти лише у 1980-х рр.
Структура системи права – це спосіб зв’язку та взаємодії елементів у системі, внутрішня будова системи права.
Основними структурними елементами системи права є галузь, підгалузь, інститут та норма права. Зважаючи на те, що в попередньому підрозділі ми детально розглянути такий елемент системи права як норма права, вважаємо за доцільне приділити увагу іншим складовим.
Галузь права – це відносно самостійна сукупність норм права в межах підгалузей та інститутів права, що регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин особливим методом правового регулювання.
Галузь права виникає внаслідок об’єктивних факторів, що зумовлені соціальними і практичними потребами, а не шляхом волевиявлення.
Ознаки галузі права:
- охоплює конкретну якісно однорідну сферу суспільних відносин;
- відзначається своєрідністю обсягу, кількістю інститутів, що її складають; наявністю або відсутністю підгалузей права;
- об’єднує самостійну сукупність норм права;
- володіє властивим лише їй режимом правового регулювання, що забезпечує ефективність дії як галузі в цілому, так і підгалузей та інститутів права, які утворені в її складі;
- є стійкою та автономною у своєму функціонуванні.
Традиційно виокремлюють досить значний перелік галузей права: державне (конституційне) право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, земельне право, трудове право, сімейне право, фінансове право, кримінально-виконавче право тощо. Більшість з цих галузей права нині зазнають уточнення, зміни предмета свого регулювання, меж із суміжними нормативними масивами.
Значну роль у класифікації галузей права відіграв М.О. Аржанов, який уперше у 1938 – 1940 рр. запропонував використовувати предмет правового регулювання
як критерій розподілу права на
галузі.