ТЕМА 10. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА

1

Практичне значення поняття «правової поведінки» є доволі комплексним, оскільки одночасно належить до філософії права, соціології і психології. Це особливий вид соціальної поведінки особистості або групи осіб відповідно до чинних у суспільстві норм права. Від рівня засвоєння поняття, ознак, видів правової поведінки залежить уміння особи правильно оцінювати практичну ситуацію та реалізовувати норми права.

Навчальні питання теми:

10.1. Поняття, ознаки та види правової поведінки.

10.2 Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.

10.3 Поняття та види правопорушень.

10.1. Поняття, ознаки та види правової поведінки.

Поведінка є найважливішою соціальною характеристикою особистості. Своєю поведінкою індивід може принести іншим учасникам суспільних відносин як користь, так і шкоду. У цьому зв’язку держава встановлює своєрідні межі соціально значимої поведінки громадян, колективних об’єднань, посадових осіб. З позицій права ця поведінка може бути оцінена по-різному. [1]

Вважається обґрунтованим називати соціальною поведінкою вчинки людей, що виникають на основі різних видів соціальних норм – від звичаїв до норм права. Відповідно до різних видів соціальних норм нормативна поведінка може бути звичаєвою, моральною, корпоративною, релігійною та ін. Разом з тим поведінка суб’єктів може знаходитися і поза межами їх дії (відносини на побутовому рівні, індивідуальні звички).

Вважається обґрунтованим називати соціальною поведінкою вчинки людей, що виникають на основі різних видів соціальних норм – від звичаїв до норм права. Відповідно до різних видів соціальних норм нормативна поведінка може бути звичаєвою, моральною, корпоративною, релігійною та ін. Разом з тим поведінка суб’єктів може знаходитися і поза межами їх дії (відносини на побутовому рівні, індивідуальні звички).

Різновидом соціальної поведінки є правова поведінка, особливості змісту якої передбачено нормами права, що є критерієм оцінки вчинків людей як таких, що відповідають чи не відповідають його правилам. Як зазначається в навчальній літературі, будь-яка юридично значуща поведінка суб’єктів права (індивідуальних чи колективних) є правовою. Вона передбачена нормами права, оцінюється суспільством з урахуванням його вимог і тягне за собою юридичні наслідки (позитивні або негативні) для суб’єктів права. [2]

Також існують й інші наукові погляди щодо визначення поняття правової поведінки. Наприклад, О.Ф. Скакун наголошує на тому, що під цим терміном варто розуміти соціальну поведінку особи (дію або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки. [3] Натомість інший український науковець О.В. Петришин, розглядає правову поведінку як будь-яку юридично значущу поведінку суб’єктів права (індивідуальних чи колективних). [4]

На наше переконання, найвдалішою для сприйняття є дефініція запропонована К.Г. Волинкою, відповідно до якої правова поведінкаце соціально значима поведінка суб’єктів, яка контролюється їх свідомістю та волею, передбачена нормами права і тягне за собою певні юридичні наслідки.

Специфіка правової поведінки розкривається в її ознаках:

1. Соціальна значимість є однією з основних ознак правової поведінки. Вона має дві форми – соціальну корисність (є бажаною або необхідною для функціонування суспільства; проявляється у правовій активності суб’єктів правовідносин, здатності підтримувати конструктивні зв’язки в усіх сферах життя суспільства шляхом укладання договорів, участі громадян у виборах до представницьких органів влади тощо) та соціальну шкідливість (проявляється в гальмуванні розвитку позитивного потенціалу правовідносин, викликає негативні економічні, соціально-політичні, морально-психологічні та інші наслідки у вигляді адміністративних проступків, злочинів, невиконання цивільно-правових зобов’язань). Соціальна значимість правової поведінки виявляється в її здатності впливати на суспільні відносини, тобто змінювати їх.

««« попередня
»»» наступна