ТЕМА 6. СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
3
3. За методом правового регулювання (за способом встановлення диспозиції):
- імперативні норми права – категоричні правила, що чітко та однозначно визначають поведінку суб’єктів суспільних відносин;
- диспозитивні норми права – надають можливість суб’єктам права самостійно встановлювати для себе певні взаємні права та обов’язки;
- рекомендаційні норми права – встановлюють варіанти бажаної поведінки з позиції суб’єкта правотворчості з метою врегулювання суспільних відносин;
- заохочувальні норми права – визначають форму та міру заохочення за схвалюваний державою і суспільством варіант поведінки.
4. За способом правового регулювання або за характером диспозиції регулятивних (правовстановлюючих) норм права:
- уповноважуючі (дозвільні) норми права – вказують на наявність певних можливостей у суб’єктів вчиняти позитивні дії у власних інтересах;
- зобов’язуючі норми права – вказують на необхідність здійснювати певні дії, покладають на суб’єктів конкретні обов’язки;
- забороняючі норми права – вказують на необхідність утриматися від вчинення дій певного роду, встановлюють заборони.
5. За функціональним призначенням норм права (спеціалізацією) в механізмі правового регулювання:
- регулятивні (правовстановлюючі) норми права – спрямовані на впорядкування, гармонізацію різноманітних суспільних відносин, шляхом встановлення прав і обов’язків учасників правовідносин;
- охоронні (правоохоронні) норми права – регламентують засоби державно-примусової форми реалізації юридичної відповідальності за недотримання встановлених у регулятивних (правовстановлюючих) нормах права прав і обов’язків учасників правовідносин;
- спеціалізовані (нетипові) норми права – це обов’язкові, формально визначені, цілісні, логічно завершені правила підвищеного рівня загальності, що відповідають визнаній у суспільстві мірі свободи, рівності та справедливості, встановлені чи санкціоновані та гарантовані державою або іншим уповноваженим суб’єктом правотворчості з метою субсидіарного (допоміжного) впорядкування суспільних відносин і забезпечення єдності
та одноманітності дії механізму правового
регулювання.
[7]
Види спеціалізованих норм права:
- норми-декларації – це різновид спеціалізованих норм права найвищого рівня загальності, що розкривають цілі, завдання, предмет і напрям правового регулювання певної сукупності норм права (галузі чи інституту), а також інші інформаційно-ціннісні положення, та спрямовані на субсидіарне впорядкування суспільних відносин і забезпечення єдності та одноманітності дії механізму правового регулювання. Наприклад, ч. 1 ст. 1 КК України від 5 квітня 2001 р. – «Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам»;
- норми-принципи – це різновид спеціалізованих норм, що виражають засадничі, фундаментальні положення сутнісного характеру, відрізняються універсальністю, раціональністю, імперативністю, підвищеним рівнем загальності, та спрямовані на субсидіарне впорядкування суспільних відносин і забезпечення єдності та одноманітності дії механізму правового регулювання. Наприклад, ч. 3 ст. 2 КК України – «Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу»;