ТЕМА 2. ФОРМА ДЕРЖАВИ
12
Одною з останніх конфедерацій була Сенегамбія (1982 – 1989 рр.), яка розпалась на Сенегал та Гамбію.
У сучасний період конфедерацією з формально-юридичної сторони вважається лише Швейцарія. Хоча реально за своєю формою територіального устрою, вона є федерацією.
На думку Н.М. Пархоменко, особливими формами об’єднання держав є співдружність і співтовариство – союзи держав, що виступають як асоційовані
члени при збереженні ними повного суверенітету, з метою спрощення візової системи та митних кордонів, досягнення успіхів у сферах економіки, культури тощо.
Правовою основою співдружності є договір (статут, угода) або інший нормативний документ. Приклад співтовариства – Європейський Союз (який складається з
Європейського економічного співтовариства, Європейського співтовариства з атомної енергії, Європейського об’єднання вугілля і сталі). Приклад співдружності –
Британська співдружність, Співдружність незалежних держав
(СНД).
Досить поширеною формою складної держави в минулому була імперія.
Імперія – це велика багатонаціональна держава, створена шляхом насильницького приєднання раніше незалежних держав або частин інших держав.
Правове становище населення імперії характеризується дискримінацією щодо представників не панівної нації. Система державних органів імперії абсолютно
централізована. Імперії трималися на військовій силі, насильстві та завоюванні, на державному примусі, тому в імперії встановлювався військовий або диктаторський
режим стосовно до завойованих держав і народів. В основі імперії – зазвичай монархічна форма правління, яка пов’язана з військовим або диктаторським
режимом.
Практично всі імперії припинили своє існування в результаті визвольної боротьби пригноблених народів, а також зменшення насильства та диктатури (наприклад, Римська імперія).
У минулому значне поширення мали також такі специфічні форми державного устрою, як унія і протекторат.
Унія – це об’єднання декількох монархічних держав, очолюваних єдиним монархом. Унія відрізняється від конфедерацій низкою ознак. По-перше, конфедерації виникають за участю як республік, так і монархій. Унія завжди об’єднує монархії. По-друге, конфедерацію засновують договором між державами, а унія виникає в силу належності одному монарху права на престол у двох і більше державах. Договір хоч і може бути укладений учасниками унії, але не є обов’язковою умовою її існування.
Учасники унії в повній мірі зберігають свою державність, а монарх стає володарем суверенних прав водночас у декількох державах.
Розрізнюються два види уній – особиста і реальна.
Особиста унія встановлюється між державами, в яких умови й порядок престолонаслідування різні. Наприклад, в одних жінки відсторонені від спадкування трону, а в інших вони мають таке право. Такі унії виникають випадково, в результаті того, що одна й та ж особа стає спадкоємцем водночас двох монархів у різних державах. Рано чи пізно хтось із нащадків спільного монарха в одній з країн займе престол, тоді як за законом другої держави його царювання не відбудеться. Так, у XIX ст. розпалася унія між Англією та Ганновером. Причиною цього стало те, що за законами Англії королева Вікторія мала право царювати в Ганновері, але за законами останнього особи жіночої статі займати престол не могли.
У реальних уніях законодавство держав встановлює єдиний порядок престолонаслідування. Спадкоємець трону в одній країні водночас є спадкоємцем в усіх державах, що складають унію. У реальних уніях висока ймовірність встановлення союзницьких стосунків. Наприклад, Австро-Угорщину об’єднувала не лише династія Габсбургів, але й засновницькі документи, що закріплювали політичний союз, – закони 1867 p., схвалені окремо австрійським та угорським парламентами.
Протекторат можливий у формі протекторату держав і міжнародного протекторату.