ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ОБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА
19
- процесуальне право – це сукупність норм права, що впорядковують процедуру (послідовність дій) реалізації норм матеріального права. Ознаками процесуального права є: встановлює процедуру реалізації норм матеріального права; реалізується у формі юридичного процесу; має похідний характер від норм матеріального права, оскільки визначає процедуру їх реалізації. У складі процесуального права виокремлюють норми, що регламентують процедуру нормотворчості, правозастосування, здійснення інших правових форм діяльності, безпосередньої реалізації права. Якщо матеріальне право відповідає на питання «Що можна або що необхідно робити?», то процесуальне – «В якому порядку реалізується або забезпечується відповідне правило поведінки? В якій послідовності вчиняти дії, щоб досягти належного результату?». Процесуальне право відіграє важливу роль у становленні громадянського суспільства та правової держави, оскільки за його допомогою здійснюється охорона суспільних відносин, захист порушених, невизнаних або оскаржуваних прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. До процесуального права відносяться такі галузі права: конституційно-процесуальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, адміністративно-процесуальне право та ін.
Таким чином, у ході проведення правової реформи необхідно підвищити ефективність функціонування права та вдосконалити його структуру. При цьому правова реформа, що запланована як зміна у змісті норм права, здійснюється за схемою, заданою об’єктивною, непідвладною суб’єкту реформування будовою права. Більше того, життєздатність нового багато в чому залежить від сумісності з уже визначеними функціями та структурою права, їх здатністю озброїти наміри реформаторів необхідним правовим інструментарієм.