ТЕМА 3. ФУНКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ
17
При характеристиці прокурорського нагляду необхідно пам’ятати про окремі риси, а саме: по-перше, цей вид нагляду поширюється на всі нормативні акти, що мають юридичну силу закону; по-друге, не дивлячись на здійснення нагляду прокуратурою за дотриманням законів переважною більшістю посадових осіб та державних органів, за певних обставин і керівниками комерційних та некомерційних організацій, а також громадянами, вона не має повноважень нагляду за вищими органами законодавчої та виконавчої влади і відповідно – вищими посадовими особами держави. Також виключені з об’єктів прокурорського нагляду всі суди, в тому числі й Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції та арбітражні суди; по-третє, сам по собі прокурорський є лише одним із напрямів прокурорської діяльності.
Єдність і централізація органів прокуратури полягають в тому, що ці органи є єдиною системою, що очолюється Генеральним прокурором України. Цей принцип полягає в єдності мети та завдань, що стоять перед прокурорами всіх ланок, та визначаються спільністю форм і методів здійснення нагляду за дотриманням законів, а також прийняттям заходів з попередження порушень закону.
Прокурорський нагляд – це вид правоохоронної діяльності, що забезпечує законність актів, які видаються місцевими органами представницької та виконавчої влади, органами управління та контролю, юридичними особами, громадськими об’єднаннями, посадовими особами. Він сприяє винесенню законних і справедливих судових рішень в якості державного обвинувачення. Правоохоронна діяльність прокуратури спрямована на захист прав та законних інтересів громадян, посадових осіб, підприємств, установ та організацій.
У цілому зміст прокурорського нагляду в механізмі держави проявляється в таких особливостях: 1) незалежність влади – характер та обсяг владних повноважень можуть змінити тільки вищі органи державної влади України; 2) обумовленість застосування владних функцій необхідністю забезпечення законності та боротьби з правопорушеннями; 3) багатоманітність правових засобів реалізації влади, що пояснюється широтою компетенції органів прокуратури із здійснення нагляду та різноманітністю конкретних напрямів прокурорсько-наглядової діяльності; 4) реалізації владних повноважень без адміністративного втручання в оперативну діяльність відповідної державної та громадської організації.
Поліція. Правовий статус поліції полягає перш за все у визначенні її соціального призначення як органу держави. Одним з основних елементів статусу поліції є її компетенція, що включає функції поліції в державі та конкретні повноваження (права та обов’язки).
Фактично можна сказати, що роль поліції в забезпеченні правопорядку є досить значною. За умов демократичної держави положення поліцейського апарату в системі органів влади зумовлено розмежуванням компетенції та повноважень між судовою та виконавчою владою. Функції визначення вини та застосування репресивних заходів за порушення закону належать судовим інстанціям, тоді як поліція, будучи органом виконавчої влади покликана забезпечити для цього належні умови.
Поліцейська діяльність у сучасній європейській державі визначається двома основними моделями її організації: «англо-саксонської» та «континентально-європейської». У Великобританії та багатьох штатах США діяння, що мають ознаки складу злочину, розслідуються поліцією, яка за наявності достатніх підстав самостійно висуває обвинувачення та надає справу на розгляд до суду. В країнах континентальної Європи поліція повинна доповідати про злочин спеціальній посадовій особі – судовому слідчому, який проводить слідство самостійно або за допомогою поліцейських співробітників. Після цього матеріали надаються в прокуратуру для порушення кримінальної справи. Нормативно діяльність поліції цих держав поділяється на два види: судову та адміністративну. Перша полягає у сприянні судам при встановленні порушень норм кримінального законодавства, пошуку та наданні необхідних доказів, розшуку та передачі осіб, винних у скоєнні злочину. Друга – у прийнятті превентивних заходів для того, щоб діяння приватних осіб не спричиняли шкоду суспільству.