ТЕМА 2. ФОРМА ДЕРЖАВИ
8
- відсутність конституційно визначеного статусу президента, ані як глави виконавчої влади, ані як глави уряду;
- президент визнається арбітром або (та) гарантом у певних сферах державної діяльності;
- заміщення поста (посади) президента шляхом загальних прямих виборів.
Розрізняють парламентарно-президентську та президентсько-парламентарну республіки.
Основними правовими критеріями їх розрізнення є:
- співвідношення обсягу повноважень глави держави й парламенту в механізмі формування й відповідальності уряду;
- відсутність або наявність підстав розпуску парламенту президентом.
Для президентсько-парламентської системи притаманно:
- народні вибори президента;
- президент призначає і розпускає уряд;
- уряд повинен користатися довірою парламенту;
- президент має право розпускати парламент чи має законодавчі повноваження, або і те, й інше разом (Венесуела, Греція, Казахстан, Південна Корея).
У парламентсько-президентських системах глава уряду має першість, у той час як президент має значні повноваження (Австрія, Ірландія, Ісландія, Хорватія,
Фінляндія
тощо).
Ознаки парламентсько-президентської республіки:
- уряд формується на основі парламенту. Роль президента при цьому зазвичай зводиться до пропозиції кандидатури прем’єр-міністра, підбір якої має ним здійснюватися з урахуванням партійного співвідношення сил у парламенті;
- уряд є відповідальним перед парламентом;
- глави держави має право розпуску парламенту за певних конституційно визначених підстав. Ці підстави переважно пов’язані з процесом формування уряду;
- президент наділений суттєвими повноваженнями у внутрішній і зовнішній політиці, має право законодавчої ініціативи, відкладного вета, видання актів, які мають силу закону;
- президент так само, як і глава держави з парламентською формою державного правління: представляє державу всередині країни й за кордоном; укладає договори самостійно або за згодою парламенту; акредитує і приймає послів; звертається до парламенту та його комітетів; ініціює питання щодо проведення референдуму; президент звільнений від безпосереднього впливу на виконавчу владу;
- контрасигнуванню з боку уряду або відповідного міністра підлягають не всі акти глави держави, а тільки їх конституційно визначена частина.
Нетипові (змішані) республіканські форми правління.
Республіка з монархічними елементами («монархічна республіка») – в сучасному світі в умовах тоталітарних систем з’явилися республіки, яким властивий найважливіший елемент монархії – незмінюваність глави держави. Глава держави в такій республіці: може формально обиратися, може призначатися, але реально народ у формуванні глави держави участі не бере; повноваження такого глави держави не обмежені, він є довічним правителем; можлива передача влади в спадщину. У таких республіках спостерігається, так звана, конвергенція публічно-правових інститутів династичних і виборних форм влади. У 60 – 80-х роках довічними президентами проголосили себе глави держав у Малаві, Уганді, Тунісі, Екваторіальній Гвінеї і деяких інших країнах. Так, на Кубі лідер соціалістичної революції Ф. Кастро поступився місцем голови державної ради рідному брату Р. Кастро; в КНДР і Азербайджані президенти фактично передали верховну владу у спадок своїм синам; президенти Білорусії (А.Р. Лукашенко) і Казахстану (Нурсултан Назарбаєв) отримали виключне право обиратися більше двох термінів поспіль на посаду глави держави.