ТЕМА 2. ФОРМА ДЕРЖАВИ
4
Полікратична державна форма протилежна монократичній і характеризується такими ознаками: діє поділ державної влади та існує місцеве самоврядування; в
державно-правовому режимі домінують демократичні методи управління; не обмежується певною формою правління, існує, наприклад, при парламентській монархії в Японії
або президентській республіці
США.
2.2 Поняття та види форми державного правління.
Форма державного правління є одним із трьох понять (поряд з державним устроєм та державним режимом), які у своїй єдності розкривають основи організації та здійснення державної влади в окремо узятій державі або типі держав.
Уявлення науковців про те, які саме правові основи держави розкриває поняття «форма державного правління», в різні періоди історії змінювалося. Так, в аграрному суспільстві значення форми державного правління зводилося лише до визначення того, яким чином заміщується посада глави держави – в порядку спадкування чи шляхом виборів. Із розпадом феодалізму і переходом до індустріального суспільства, що супроводжувався послабленням влади монархів, появою і зміцненням народного представництва (парламенту), значущості набуло не те, як відбувається передача влади – спадково або шляхом виборів глави держави, а те, як організуються відносини між главою держави, парламентом, урядом, як взаємно врівноважуються їх повноваження, – словом, як влаштований принцип поділу влади.
Сучасні науковці, що є прихильниками трьохелементної побудови форми держави вважають, що форма державного правління – це спосіб (порядок) організації і
здійснення державної влади, що характеризує формальний (нормативний) та одночасно фактично діючий порядок формування та взаємодії вищих органів державної влади
(глави держави, парламенту та уряду) між собою та
народом.
За відповідними параметрами, виокремлюють дві основні форми державного правління – монархію та республіку.
Монархія – це форма державного правління, при якій глава держави очолює систему вищих органів державної влади та повністю або частково зосереджує в своїх руках державну владу, яка передається у спадок представникам правлячої династії. Зараз в світі нараховується до трьох десятків країн з цією формою правління. Титул монарха в різних країнах називають по-різному: султан (Бруней, Оман), папа (Ватикан), емір (Кувейт), герцог (Люксембург), імператор (Японія), князь (Монако, Ліхтенштейн).
Ознаки монархічної форми державного правління, що склалися історично такі:
- монарх є головою держави і здійснює від її імені представництво;
- монарх є носієм державної влади за правом крові (спорідненості) й отримує її згідно процедури престолонаслідування;
- монарх здійснює державну владу безстроково;
- монарх офіційно непідлеглий будь-яким іншим суб’єктам;
- монарх юридично безвідповідальний (відсторонити монарха від влади неможливо).
Разом із тим необхідно мати на увазі, що наведені ознаки є дійсними для традиційної (династичної) монархії. У дійсності, за способом передачі верховної влади, монархії поділяються на:
- традиційні (династичні), де престол передається у спадок представникам правлячої династії згідно закону або конституційного звичаю. Основні системи престолонаслідування такі: 1) салічна система – наслідування престолу здійснюється лише особами чоловічої статі в порядку первородства (Бельгія, Японія); 2) кастильська система – при наслідуванні престолу перевага віддається чоловікам, хоча визнається право і за жінками, тобто молодший брат виключає з черги престолонаслідування старшу сестру (Великобританія, Іспанія);