Героїчний Лютіжський плацдарм

02-07-2018 Переглядів: 462

22 червня. Один із теплих літніх днів, але для мільйонів українців він став чорним і трагічним – це 1941 рік.

Ще не відгриміла музика випускних вечорів, де юнь зустрічала сонце, мріяла і складала плани на світле і щасливе майбутнє, а перші вибухи бомб розірвали ранкову тишу ще сплячого красеня – Києва. Почалася Друга світова війна.

Члени ветеранської організації НАВС пам’ятають і свято бережуть пам’ять про фронтовиків, учасників бойових дій. І цього року, в ясний, сонячний день 22 червня вже посивілі сини і дочки ветеранів фронтовиків, учасників бойових дій і прирівняних до них, яких на сьогодні залишилось небагато зустрілися на пам’ятному Лютіжському плацдармі.

Ветерани НАВС, центрального апарату МВС та Асоціації ветеранів МВС України прямують в Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році».

Героїчний Лютіжський плацдарм

Заходимо на територію музею, дбайливо прибраною з пломеніючими клумбами висаджених квітів.

Нас привітно зустрів невеликий дружній колектив музею на чолі з відданою цій справі людиною: «Музей для мене – це все, це сенс мого життя, це для мене – моє життя», - зазначив директор музею Вікован Іван Петрович. Не кожен може сказати так про справу, якою займається так глибоко і небайдуже.

В музеї ми переглянули документальний фільм «Фронтовики, надіньте ордени». На екрані, змінюючи один одного, з’являються знайомі обличчя, а груди всі в орденах і медалях. Ми пам’ятаємо їх ще живими, вони вчили молодь, передавали їм свій професійний і життєвий досвід. Чугунов В.Г. мужній і відважний в 21 рік уже мав два ордени Червоної зірки.

Статний, молодий і такий красивий Назаров В.С., учасник параду Перемоги 22 червня 1945 року та Маршу Перемоги 22 червня 1995 року.

Воробейкова Т.У. – людяна і доброзичлива, яка пройшла випробування концтаборами, вижила в тому пеклі. А як її любили і поважали студенти, курсанти, ліцеїсти!

Михайленко П.П. людина-легенда, яка пережила злети, падіння і забуття, а світом визнана Людиною Тисячоліття. Професори Бабкін В.Д. і Копейчиков В.В., мужні Сачкова А.Г., Кононенко Л.М., Марченко Б.К., Гордецький О.С., Овсієнко І.І.

Сьогодні ще трагічніше сприймаються жахіття Другої світової війни, бо на Донбасі всі їх сини і дочки, внуки і правнуки проливають кров і гинуть відстоюючи незалежність України. Розум відмовляється вірити: хто проти кого воює, а головне – за що?

Слово бере голова ветеранської організації НАВС – Кобринський Ю.Г. і доповнює фільм своєю розповіддю про тих ветеранів, про яких у фільмі не йшлося, але вони довго і чесно працювали в академії.

Героїчний Лютіжський плацдарм

Переглянули ми також цікаву виставку книг «Рубіж пам’яті», де були представлені книги та поетичні збірники, написані ветеранами НАВС про війну.

Героїчний Лютіжський плацдарм

Видатний поет-пісняр, журналіст, ветеран органів внутрішніх справ Семченко Ф.С. презентував, написану ним книгу про події Другої світової війни, та прочитав вірші, присвячені цій темі, в обговоренні якої взяли участь доктори історичних наук, професори Шевченко В.Ф. та Чайковський А.С. – автор і співавтор близько 100 публікацій з проблем Другої світової війни.

Звернулась до учасників зібрання і Максимова В.В. – відповідальний секретар Солом’янської районної організації ветеранів та розповіла про ветеранів району, показала світлини і написані книги та статті про них. Вона також поділилась своїми дитячими враженнями про початок війни, яку вони зі своєю сім’єю зустріли на Західній Україні.

Директор музею Вікован І.П. подякував гостям за їхню небайдужість до пам’яті тих подій. Вони разом з селищною Радою та громадськістю села провели урочистий мітинг, на якому були присутні депутати різних рівнів і не з порожніми руками, а з цінними подарунками, які потому вручили. Треба було бачити, якою радістю світилися очі Івана Петровича, що появилась і ще невелика можливість для розвитку музею. Він повідомив також про те, що в минулому році небайдужі громадяни подарували музею саджанці блакитних ялинок і ми бачили цю прекрасну алею з підростаючими деревцями. Вони всі прийнялися і добре почувають себе під дбайливим оком колективу музею.

Не заросте стежина пам’яті вдячних нащадків, щоб вклонитися силі духу, відваги і мужності нашим воїнам – захисникам трагічних і героїчних сорокових.

Доки будуть битися наші серця, ми будемо берегти і примножувати пам’ять про ті події, виховувати своїх дітей і внуків в дусі патріотизму, любові і відданості рідній землі.

До речі, Рада ветеранів НАВС вже почала підготовку до поїздки в музей-заповідник до 75-річчя визволення Києва від фашистських загарбників в листопаді, куди разом з курсантами, студентами та ліцеїстами поїдуть на священну землю. Таке не забувається. Це – вічне і святе.

І вже від’їжджаючи з музею мені впали в око цілий гай білокорих берізок. І в якусь мить я подумала, що це душі загиблих героїв проросли з политою кров’ю землі і не хочуть покидати цю благословенну землю. Шепотом листя, що тріпотить на вітру, вони ніби подають нам голос: ми були, не забувайте про нас.

А на закінчення своєї розповіді я хочу процитувати першого заступника голови Ради ветеранів і Ради старійшин професора Володимира Дмитровича Кухаренка, який до сьогодні працює в академії. Він написав:

В праве каждый иметь

Свой рубеж отчета времени.

Но есть рубежи, которые забыть

Не может, не должно ни одно поколение.

Ольга Машевська

 
CEPOL

Контакти

Поштова адреса:

Пошта НАВС

03035 м.Київ-ДСП, пл.Солом'янська, 1

Електронна пошта:

Email НАВС

(для офіційних документів)
[email protected]

Телефони для довідок:

Телефон НАВС

Чергова частина
телефон/факс
+ 38 (044) 246-94-91

Освыітній портал МВС України EUK EUK
X
X