Національна академія внутрішніх справ

1937-1938 рр. увійшли в історію країни як роки «Великого терору». Цей період був вищою точкою репресивної політики, піком політичних репресій, які широко застосовувались правлячим режимом.

Початком «Великого терору» був сумнозвісний Пленум ЦК ВКП(б), на якому з доповіддю «Про недоліки партійної праці та заходи ліквідації троцькістських та інших дворушників» виступив І.В. Сталін, де повторив свій відомий висновок про загострення класової боротьби. Відразу почалися арешти по всій території країни, фактично, це було чітко сформульоване перед НКВС СРСР завдання на знищення «ворогів народу». Органи НКВС розкривали сотні контрреволюційних організацій, в країні було відкрито жіночі табори дружин викритих зрадників батьківщини та дитячі будинки. Караючий меч НКВС повинен був вразити численних ворогів незалежно від їх місця знаходження. Ці постанови та накази породили у суспільстві атмосферу страху, безвиході, подвійної моралі, доносів. Усюди відбувався пошук «ворогів народу» і «шпигунів».

Сталін був незадоволений тим, як київський партійно-радянський центр здійснює керівництво репресіями в 1937 р. і це незадоволення дорого обійшлося всім українським керівникам. На Україну припала приблизно п`ята частина загальносоюзних арештів і розстрілів.

Масові політичні репресії 1937-1938 рр. завершили формування жорстокого тоталітарного режиму в СРСР. Нагнітаючий терор, страх, виключив у суспільстві будь який опір владі. Репресії обезголовили промисловість, армію, сферу науки і культури, правоохоронні органи. У Червоній Армії напередодні Великої Вітчизняної війни було незаконно репресовано десятки тисяч кадрових офіцерів.

Протягом «Великого терору» була випробувана політика масового насильницького переселення, її жертвами стали десятки депортованих народів.

1937-1938 роки – це гігантський масштаб репресій, плановий характер арештів і розстрілів, фальсифікація обвинувачень заарештованим, тортури і катування під час допитів, закритий характер судочинства, офіційна неправда про долі розстріляних, десятки тисяч ув`язнених у спеціальні табори вдів, чиї чоловіки були страчені, сотні тисяч сиріт 1937р. – людей з украденим дитинством і зламаною юністю.

1937 рік – це епоха повного зсуву в народній свідомості правового розуміння та впровадження хибного поняття того, що СРСР – найдемократичніша країна в світі.

Пам`ять про терор – це спільна пам`ять народу. Нам треба пам`ятати про ці похмурі сторінки історії минулого і зробити все, щоб в майбутньому не повторилося подібної трагедії, тому запрошуємо всіх, кому не байдужа дана тема, детально ознайомитися з документами та матеріалами виставки, яка проходить у приміщенні загальної бібліотеки, а також у бібліотеках інститутів НАВС.

Тамара Зімінська,
провідний бібліотекар загальної бібліотеки в ННІ № 1