Передмова


Складність реалізації державою покладеного на неї обов’язку дотримання прав і свобод учасників кримінального провадження зумовлена об’єктивними властивостями кримінального процесу, пов’язаними з неминучим їх обмеженням. З огляду на це, під час здійснення кримінального провадження важливим є забезпечення неухильного дотримання прав і свобод особи відповідно до вимог Конституції України та міжнародних договорів, ратифікованих Україною, що стосується, зокрема, й застосування заходів процесуального примусу. У Кримінальному процесуальному кодексі (КПК) України, що набрав чинності 20 листопада 2012 року, засади кримінального провадження визначено у окремій главі 2. Однією із цих засад є недоторканність права власності, передбачена у статті 16 цього Кодексу.

Актуальність питання недоторканності права власності зумовлена значенням, яке відіграє право власності в умовах ринкової економіки, оскільки саме це право є підґрунтям майнової самостійності учасників суспільних відносин й уможливлює її наявність. Інтересам вільного майнового обігу найбільшою мірою сприяють умови, за яких право власності кожного його учасника захищене від свавільного втручання з боку інших осіб і держави.

У цьому контексті важливим аспектом кримінального провадження є пошук належного балансу між приватними і публічними інтересами, створення передумов для того, щоб особи, яким належить майно, могли реалізовувати свої повноваження щодо належного їм майна, і, водночас, було досягнуто завдань кримінального провадження, які в багатьох випадках може бути виконано лише за умови обмеження чи навіть позбавлення права власності під час розслідування кримінальних правопорушень. Тож проблеми дотримання прав людини загалом й у сфері кримінального провадження зокрема, а також гарантій їх забезпечення, стосуються й реалізації засад кримінального провадження.

Недоторканність права власності як конституційна засада кримінального провадження та нове явище у кримінальному процесі нині досліджена недостатньо. Ця засада потребує визначення правової природи, розкриття її співвідношення з іншими засадами, спрямованими на охорону права власності у досудовому кримінальному провадженні, окреслення кола суб’єктів провадження процесуальних дій, спрямованих на позбавлення або обмеження права власності, з’ясування фактичних та правових підстав позбавлення або обмеження права власності під час досудового кримінального провадження тощо. Не досить повно й суперечливо врегульовані питання реалізації аналізованої засади під час проведення низки слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язаних із позбавленням або обмеженням права власності, процесуального порядку використання майна, вилученого як на підставі судового рішення, так і без нього.

З огляду на ці обставини, нагальною є потреба їх детального розроблення як у практичному, так і у науковому контекстах, відповідно до загальної процесуальної форми досудового кримінального провадження. Це надасть можливість висловити рекомендації щодо усунення наявних прогалин та вирішення проблемних питань щодо недоторканності права власності окремих учасників кримінального провадження з боку органів досудового розслідування, спрямованих на оптимізацію кримінального провадження, дотримання його засад та їх реалізацію в досудовому кримінальному провадженні в Україні.

Під час підготовки мультимедійного навчального посібника використані результати опитування 262 слідчих органів досудового розслідування м. Києва, Волинської, Донецької, Київської, Луганської та Чернігівської областей, проведеного протягом 2013-2014 років, результати вивчення 35 рішень Європейського суду з прав людини. Це надало можливість розглянути актуальні питання дотримання засади недоторканності права власності під час розслідування кримінальних правопорушень з урахуванням точки зору практичних працівників, звернути увагу на ті з них, процесуальне унормування яких потребує свого вдосконалення. Крім цього, використано багаторічний особистий досвід роботи авторів у органах досудового розслідування МВС України.

У результаті комплексного дослідження актуальних питань, що постають під час реалізації засади недоторканності права власності в досудовому кримінальному провадженні, обґрунтовано значення засади недоторканності права власності, що полягає в здійсненні орієнтуючого впливу на формування належної практики розслідування кримінальних правопорушень і визначенні дій осіб, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень у разі порушення зазначеної засади кримінального провадження; розглянуто порядок вилучення майна особою, яка не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання), визначено способи фіксації результатів зазначеної процесуальної дії залежно від ситуації, у якій її проведено, та запропоновано варіанти дій особи, яка здійснила затримання, залежно від характеру, часу й місця затримання, присутніх при цьому очевидців; доведено необхідність надання слідчому можливості визнати речовими доказами низку об’єктів, вилучених під час обшуку й огляду, навіть якщо вони є майном, яке не належить до переліку, щодо якого безпосередньо надано дозвіл на відшукання в ухвалі суду; отримано інші значимі результати, що можуть бути використані у практичній діяльності з розслідування кримінальних правопорушень.

Видання складається з двох частин: теоретичної та практичної, що сприятиме відпрацюванню навичок використання здобутих знань у практичній діяльності правника. Під час підготовки практичних завдань використовувалися наукові праці, а саме: Практикум з кримінального процесу України: навч. посібник / за ред. проф. М. А. Погорецького та доц. Н. П. Сизої. – Київ : Алерта, 2015. – 226 с.; Кримінальний процес України: Практикум: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Т. Нор, Н. Р. Бобечко, В. П. Бойко та ін. / за ред. В. Т. Нора. – Київ : Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 232 с.

Мультимедійний навчальний посібник розроблений для працівників правоохоронних органів, зокрема органів досудового розслідування, оперативних підрозділів кримінальної поліції України, викладачів та наукових працівників, курсантів, слухачів, студентів.