РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВ, УЧИНЕНИХ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ
ПЛАН
1. Криміналістична характеристика шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку
2. Початковий етап розслідування шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
1. Криміналістична характеристика шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку
«Телефонне» шахрайство можна охарактеризувати як шахрайство, при якому гроші викрадаються у потерпілого під різними приводами, шляхом обману та зловживання довірою останнього за допомогою засобів телефонного зв’язку, у тому числі мобільного.
Криміналістична характеристика шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку, включає дані про:
1) предмет злочинного посягання – грошові кошти фізичних осіб, які можуть знаходитись як на рахунку мобільного телефону чи банківській картці, так і в готівковій формі. І хоча іноді кошти передаються зловмисникам і в готівці, цей структурний елемент визначає особливості механізму (способу) вчинення злочину, наприклад, дозволяє злочинцю використовувати системи грошового переказу та абонентські рахунки операторів мобільного зв’язку;
2) спосіб учинення злочину;
3) типову „слідову картину” злочину;
4) особу злочинця і потерпілих від злочинного посягання.
Основним способом учинення шахрайств у сфері мобільного зв’язку є заволодіння коштами фізичних осіб шляхом створення у потерпілої особи уявної необхідності передачі коштів стороннім особам. Таке уявлення створюється за допомогою різноманітних способів, основними з яких є:
– «допоможи родичеві» – шахрай телефонує абоненту та назвавшись, зазвичай другом, повідомляє, що з членом їх сім’ї сталося лихо або він затриманий співробітниками поліції за вчинення злочину, і просить поповнити його рахунок, оскільки йому треба зробити багато дзвінків, а грошей немає, або ж повідомляє, що є можливість вирішити питання і його випустять з поліції. Після цього в розмову може вступити інший співучасник, який представляється працівником правоохоронного органу, та пропонує за винагороду відпустити затриманого. При отриманні згоди потерпілим перераховуються кошти через термінал, банкомат, систему банківських переказів, на вказаний шахраями телефонний номер, банківську карту, або за грошима прибуває третя особа;
– «отримай виграш» – на мобільний номер абонента телефонує шахрай або просто надходить sms-повідомлення з вітанням щодо виграшу призу, лотереї, акції проведеної відомою фірмою, торговельною мережею, компанією мобільного зв’язку або неіснуючою організацією.
Один із варіантів, коли у повідомленні вказується про необхідність зателефонувати за вказаним номером або шахрай сам дзвонить потерпілому і повідомляє про виграш, пропонує здійснити передоплату частини вартості призу чи здійснити «податкові виплати» для його послідуючого отримання, або оплатити доставку товару, для цього повідомляється спосіб оплати і реквізити організації, куди необхідно перевести кошти;
– «гачок для добрих» – на мобільний номер абонента телефонує шахрай або надсилає sms-повідомлення з проханням під різними приводами, залежно від винахідливості, про переведення грошових коштів у благодійний фонд тощо;
– «дозвольте зателефонувати» – на вулиці до людини підходить зловмисник, зазвичай охайна бабуся чи підліток і просить зателефонувати дітям чи батькам, тому що її пограбували або розрядився в телефоні акумулятор. Після декількох невдалих спроб, вона вибачається та йде, а через певний час потерпілий виявляє відсутність коштів на рахунку, оскільки номер на який здійснювався дзвінок є платним, а гудки які декілька разів лунали у динаміку є записом на автовідповідачі;
– «нігерійські листи» – (назва пов’язана зі злочинцями, вихідцями із Нігерії, які вперше використали даний спосіб) на мобільний номер абонента надходить SMS-повідомлення з пропозицією взяти участь у вивезенні грошових коштів або цінностей, наприклад, які отримані у спадок, з певної країни чи території, а потім чесно розділити. Потерпілий для цих цілей переводить гроші для оплати проїзду, які потім знімаються шахраями;
– «поверніть кошти» – абонент отримує SMS-повідомлення, в якому повідомляється про те, що хтось поповнив його рахунок, після чого йому телефонує шахрай і каже, що переказав гроші випадково, з проханням їх повернути. Або навпаки, абоненту надходить SMS-повідомлення про зняття певної суми коштів з його рахунку, після чого потерпілий дзвонить шахраям по вказаному в SMS-повідомленні номеру для скасування неіснуючої операції. Останні представляються працівниками банку, пропонують пройти до банкомата і скасувати операцію, при цьому керуючи діями потерпілого у банкомата, здійснюють операцію з переказу коштів із рахунку потерпілого на телефонні номери, або банківські карти, що знаходяться в користуванні злочинців;
– «заблокований рахунок» – шахрай відправляє SMS або телефонує на телефон абонента, повідомляючи про те, що його банківська картка або рахунок мобільного телефону заблоковані, і, представляючись співробітником банку або стільникової компанії, пропонує набрати певну комбінацію з цифр на банкоматі або мобільному телефоні, щоб розблокувати їх. В результаті таких дій гроші перераховуються на рахунок шахрая або інший рахунок;
– «підключи послугу» – жертві телефонує псевдооператор з пропозицією підключити нову послугу, для чого абонентові пропонують набрати під диктовку код, що є комбінацією цифр для переведення коштів з рахунка абонента на рахунок шахраїв;
– «з вас штраф» – шахрай представляється працівником служби технічної підтримки оператора стільникового зв’язку і повідомляє абонентові про порушення умов контракту, а тому він має заплатити штраф, надіславши номер картки поповнення рахунку на короткий номер;
– «акції оператора» – абонентові надходить повідомлення від оператора про нову акцію, скористатися якою він може, надіславши операторові коди кількох карток поповнення рахунка;
– «поганий зв’язок» – абонентові телефонує представник оператора мобільного зв’язку і повідомляє, що потрібно змінити налаштування в телефоні через проблеми зі зв’язком, для чого власника телефону просять набрати комбінацію цифр, за якою прихована послуга з переведення грошей з рахунка на рахунок;
– «атака на банківський рахунок» – в даному випадку здійснюється розкрадання грошей не з мобільного, а з банківського рахунку жертви, при наявності підключеної послуги «Мобільний банкінг». Шахраї розсилають власникам мобільних пристроїв повідомлення з пропозицією завантажити «листівку», «подарунок» тощо, для чого потрібно пройти за інтернет-посиланням. Пройшовши за ним, користувач завантажує шкідливу програму, яка здатна без участі абонента запитувати баланс, поповнювати рахунок з банківської карти, якщо вона прив’язана до номера, і виводити кошти з рахунку абонента на електронні гаманці зловмисників.
Наведений перелік способів не є вичерпним, оскільки вони постійно удосконалюються злочинцями і створюються нові, до цього часу невідомі.
Способами приховування електронно-цифрових слідів є відключення мобільного телефону зловмисника після заволодіння коштами потерпілого; видалення з мобільного телефона зловмисника SIM-карти, яка знаходилась в ньому під час спілкування з потерпілим; видалення інформації, яка стосується вчиненого злочину, з внутрішньої пам’яті мобільного телефона або карти пам’яті, встановленої у ньому.
Типова „слідова картина” злочину. Поряд з традиційними матеріальними слідами окрему групу складають електронно-цифрові сліди, які відображаються в пам’яті мобільного телефону, на карті пам’яті, в інформаційній системі оператора мобільного зв’язку, інформаційній системі банку через який здійснювались операції з переведення коштів та інформаційній системі, до якої під’єднаний платіжний термінал.
Таким чином, слідові носії інформації про розглядуваний злочин можливо поділити на матеріальні, віртуальні (електронно-цифрові) та ідеальні.
При цьому об’єктами, які можуть містити як матеріальні, так і електронно-цифрові сліди, можуть бути: а) мобільний телефон, який використовувався шахраєм чи його співучасниками для вчинення злочину і мобільний телефон потерпілого; б) SIM-карти; в) флеш-карти; г) банківські карти; д) засоби комп’ютерної техніки (інформаційні системи); є) паперові носії (договори про надання послуг, платіжні документи, заява потерпілого до банку для відправлення грошей через систему грошових переказів і заява про отримання грошей, прибутковий і видатковий касовий ордери, різні записи тощо).
На них можуть утворюватися або вони можуть містити в собі такі типові сліди:
– матеріальні сліди – на корпусі мобільного телефону, на флеш-карті, що в ньому знаходиться, акумуляторній батареї, SIM-карті абонента, банківській картці, можуть бути виявлені залишені злочинцем: а) сліди пальців рук; б) запахові та потожирові сліди людини; в) мікрочастинки; г) сліди механічних пошкоджень. Матеріальні сліди, а саме сліди пальців рук, взуття, мікроволокна можуть бути залишені в місці передачі грошових коштів особою, можливо співучасником злочину, яка за дорученням шахрая прибула для отримання грошових коштів від потерпілого;
– віртуальні сліди, що містяться в мобільному телефоні, який використовував злочинець або інші особи, причетні до вчинення злочину, а також мобільному телефоні потерпілого, якщо злочинець або його співучасник дзвонили потерпілому на мобільний телефон (безпосередньо в пам’яті мобільного телефону, в пам’яті SIM-карти, в пам’яті флеш-карти). До таких слідів відносяться так звані сліди-з’єднання (відомості про вхідні та вихідні дзвінки, прийняті та відправлені повідомлення), а також інші електронно-цифрові сліди (фото- і відеозображення злочинця і його оточення; запис голосу злочинця (наприклад, для використання голосового набору абонентських номерів тощо); інформація «телефоної книги» або «контактів»; інші записи. Крім цього телефон може містити спеціальне програмне забезпечення для проведення банківських операцій, прошивки мобільних телефонів, SIM-карт і багато інших програм, які шахрай може використовувати в злочинних цілях.
Істотне криміналістичне значення мають такі технічні характеристики мобільних телефонів як: міжнародний ідентифікаційний номер мобільного телефону (IMEI-код, що містить 15 цифр), що дозволяє ототожнювати даний телефон у мережі рухомого радіотелефонного зв’язку, залежно від встановленої ідентифікаційної карти абонента; наявність на персональній ідентифікаційній карті номера (IMSI-код, який складається з 12 або 19 цифр), що дозволяє провести її ідентифікацію у мережі; запрограмований в мікросхемі персональної ідентифікаційної карти абонента абонентський номер (у національному форматі складається з 10 цифр), що дозволяє отримати відомості про з’єднання абонента або, у випадку контрактної форми обслуговування, ще й встановити персональні дані абонента.
Крім віртуальних слідів, що залишаються в телефоні зловмисників і потерпілих, також залишаються наступні віртуальні сліди: інформація комутаторів мобільного зв’язку, в яких фіксується абонентська активність, вхідні і вихідні з’єднання (інформація про час та тривалість з’єднання з номером потерпілого, кількості з’єднань, а також відомості щодо інших з’єднань), місцезнаходження абонента в момент здійснення дзвінка; інформація банківських систем про проведені банківські операції, місцезнаходження банкоматів і терміналів переказу та зняття грошей; відеозаписи осіб, які проводили операції.
Таким чином, відомості про з’єднання, що знаходяться в мобільному телефоні, є усіченим за видом і часом варіантом інформації, що може бути отримана у оператора мобільного зв’язку про телефонні з’єднання та надіслані повідомлення. Причому останній варіант може інтегрувати в собі відомості про переговори, що ведуться з різних ідентифікаційних карт абонента з одного мобільного телефону.
Відомості про проведені банківські операції по руху грошових коштів фіксуються як на матеріальних носіях (квитанціях, чеках тощо), так і в електронній формі, документі з електронного журналу терміналу або банкомату. Об’єктом слідоутворення в цьому випадку виступає банківська карта, рахунок власника картки або рахунок телефонного номера.
До ідеальних слідів відносяться: показання потерпілого; показання свідка – родича потерпілого, чиїм ім’ям представлявся злочинець; показання свідка – родича, друга, знайомого потерпілого, якому потерпілий розповів про те, що трапилося, просив позичити гроші для визволення сина, онука, надавав потерпілому допомогу в здійсненні грошового переказу; показання особи, яка за дорученням злочинця отримувала від потерпілого грошові кошти або отримувала грошовий переказ; показання співробітника банку, який брав гроші від потерпілого і видавав гроші; показання самого зловмисника.
Особа злочинця. Як правило, даний різновид шахрайств вчиняють особи зрілого віку, чоловічої статі, що мають розвинені розумові здібності, вміють привернути увагу людей, увійти в довіру. Крім цього вони добре обізнані в принципах роботи електронних пристроїв і платіжних систем.
Серед шахраїв багато раніше судимих. Часто шахраями є особи, які відбувають покарання у виправних установах. Шахрайство може вчинятися групою осіб, при цьому один шахрай переключає увагу на другого, який в свою чергу завершує розпочате. Довіреними особами, допомогу яких злочинці часто використовують при отриманні грошей у потерпілих, дуже часто є їх знайомі, які часто мають схожі зі злочинцями моральні установки.
Потерпілими від інтернет-шахрайства найчастіше стають люди надмірно довірливі, простодушні, іноді навпаки, їх вчинки суперечать нормам моралі – потерпілі виявляють жадібність, прагнуть нечесним шляхом обійти існуючі порядки, в результаті чого стають жертвами шахраїв. У більшості випадків потерпілими за даною категорією злочинів є жінки, вік потерпілих в більшості випадків 55–65 років.
2. Початковий етап розслідування шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку
В більшості випадків розслідування шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку, на початковому етапі, особа злочинця є невідомою. Таким чином, основним завданням, що стоїть перед слідчим, є встановлення особи, яка вчинила шахрайство.
У зв’язку з цим типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування, шахрайств даної категорії, переважно, класифікуються, виходячи з обраних злочинцями трьох основних способів передачі грошей від потерпілого: 1) певній особі, яка може бути як знайомою злочинця, нерідко співучасником злочину, так і не знати його; 2) за допомогою системи грошових переказів або шляхом переведення коштів на банківський рахунок; 3) поповнення балансу на абонентському номері мобільного телефону.
У будь-якому випадку незалежно від способу передачі грошей на початковому етапі розслідування шахрайств, учинених з використанням засобів мобільного зв’язку, з метою розкриття злочину за гарячими слідами слідчий (або співробітник оперативного підрозділу за його дорученням) здійснює комплекс першочергових заходів, зокрема:
– допитує потерпілого та можливих свідків, яким можуть бути відомі обставини, що мають значення для кримінального провадження;
– проводить огляд мобільного телефону потерпілого;
– перевіряє всі аналогічні випадки заволодінь коштами громадян (аналогічним способом, у конкретному районі, в однаковий час), осіб, які перебувають на відповідних обліках, а також осіб, щодо яких одержано оперативну інформацію про їх можливу причетність до злочину;
– доручає працівникам підрозділів ОТЗ надати аналітичну довідку за інформацією про зв’язок мобільних терміналів рухомого (мобільного) зв’язку з урахуванням даних про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання;
– звертається з клопотанням до суду щодо надання тимчасового доступу до інформації про дзвінки підозрюваного, зобов’язавши операторів мобільного зв’язку виготовити на паперовому та електронному носії документ за вказаними абонентськими номерами та періодом часу;
– використовує інші можливості оперативно-технічної служби, інформаційно-пошукових систем поліції, а також інформаційних ресурсів інших організацій, засобів масової інформації та приватних осіб.
Окрім цього додатково у першій слідчій ситуації, коли потерпілий передає гроші певній особі для наступної передачі їх злочинцю, на початковому етапі розслідування дії слідчого повинні бути наступними:
– складання потерпілим суб’єктивного портрета особи, якій він передавав гроші;
– звернення з клопотанням до суду щодо надання тимчасового доступу до інформації операторів мобільного зв’язку про дзвінки особи, яка отримувала кошти від потерпілого;
– вжиття заходів до розшуку автотранспорту, на якому приїжджали за грошима, а також встановлення особи, яка отримала грошові кошти, та перевірки її на причетність до вчинення злочину;
– проведення огляду місця передачі грошових коштів з метою виявлення слідів довіреної особи злочинця.
У другій слідчій ситуації, коли гроші переводяться за допомогою системи грошових переказів або на банківський рахунок шахрая, дії слідчого повинні бути наступними:
– отримання у потерпілого платіжних документів, які підтверджують факт внесення ним грошових коштів на банківський рахунок;
– звернення з клопотанням до суду для отримання дозволу на вилучення в банку заяви потерпілого для відправлення грошей через систему грошових переказів або прибуткового касового ордеру, який відображає факт внесення потерпілим коштів у касу банку; а також заяви на отримання грошей, заповненої особою, яка знімала кошти або видаткового касового ордеру, на підставі якого певна особа отримала кошти, відправлені потерпілим по системі грошових переказів.
– допит співробітника банку, який брав гроші від потерпілого;
– допит співробітника банку, що видавав грошові кошти особі з числа знайомих злочинця або іншій особі;
– складання співробітником банку, що видавав грошові кошти, направлені потерпілим, суб’єктивного портрета особи, яка за ними прийшла;
– звернення з клопотанням до суду щодо надання тимчасового доступу до відеозаписів або фотознімків, які зроблені фото-, відеокамерою банкомату;
– проведення огляду камер відеоспостереження в приміщенні банку, де знімались грошові кошти, які були направлені (перераховані) потерпілим;
– звернення з клопотанням до суду щодо надання тимчасового доступу до інформації банку про рух коштів, які були направлені потерпілим та власника рахунку на який вони надійшли;
– надання доручення оперативним підрозділам встановити особу, яка отримала грошові кошти, перевірити її на причетність до вчинення злочину.
У третій слідчій ситуації, коли потерпілий поповнив баланс на абонентському номері мобільного телефону, дії слідчого повинні бути наступні:
– отримання у потерпілого платіжного доручення, яке підтверджує факт внесення ним грошових коштів на певний абонентський номер мобільного телефону;
– звернення з клопотанням до суду щодо надання тимчасового доступу до інформації оператора мобільного зв’язку про рух коштів, які були направлені потерпілим на абонентський номер мобільного телефону та власника такого абонентського номеру.
Таким чином, кожній з перерахованих типових слідчих ситуацій притаманний певний алгоритм дій, який обумовлений сукупністю конкретних обставин.
Оскільки злочинці, як правило, вчиняють не один злочин, а серію однотипних шахрайських дій, для оперативного реагування, своєчасного розкриття і якісного розслідування злочинів зазначеної категорії необхідна належна взаємодія між підрозділами і службами органів поліції в ході розслідування, а також створення спеціалізованих слідчо-оперативних груп для здійснення проваджень зазначеної категорії.
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
Допит потерпілого. Плануючи допит потерпілого, слідчому (співробітнику карного розшуку) доцільно з’ясувати таке коло питань:
– коли та скільки разів телефонували зловмисники;
– на стаціонарний чи мобільний телефони, чи поперемінно на обидва;
– скільки осіб, на думку потерпілої особи, з нею спілкувались по телефону;
– яку суму вимагали, чи була ситуація з торгом (погодження на меншу суму);
– сума переданих грошей;
– місце, час та спосіб передачі грошей;
– характеристика особи, з якою зустрічався потерпілий (стать, вік, одяг, голос, національність, колір волосся, очей, шкіри, особливі прикмети, слова паразити, манера розмови);
– у разі перерахування коштів на вказаний рахунок номер рахунка, адреса термінала чи банку;
– встановити всі технічні засоби зв’язку потерпілого;
– визначити персональний (заводський) номер (ІМЕІ) та абонентський номер мобільного телефону потерпілого;
– визначити коло абонентських номерів, з яких телефонували зловмисники та з якими спілкувався потерпілий за допомогою мобільного зв’язку;
– хто, на думку потерпілого, може бути причетний до такого злочину.
Допит свідків. Під час допиту свідка – родича потерпілого, якому потерпілий розповів про те що трапилося, просив позичити гроші для визволення сина, онука, надавав потерпілому допомогу в здійсненні грошового переказу тощо, необхідно відобразити в хронологічній послідовності всі ті події, в результаті яких ця особа контактувала з потерпілим.
Під час допиту свідка – співробітника банку, в якому були зняті гроші, відправлені потерпілому, необхідно встановити два обов'язкових інформаційних блоки: 1) яким чином функціонує певна система грошових переказів; 2) хто саме і за якими документами знімав грошові кошти потерпілого.
В ході допиту свідка – особи, яка знімала гроші за грошовим переказом (як правило, такі особи допитуються як свідки): в яких стосунках із злочинцем він знаходиться, дані злочинця (П.І.Б., рік народження, зовнішній вигляд, місцезнаходження); де перебував злочинець в момент і після вчинення злочину (виправний заклад, на свободі тощо); коли дзвонив злочинець і про що він просив (отримати гроші, спрямовані на ім’я свідка, де саме, скільки, кому передати, як пояснював походження коштів); коли, в якому відділенні банку отримані кошти, в якій сумі, кому і як були передані грошові кошти.
Під час допиту свідка – оперуповноваженого виправної установи, слідчого ізолятора (якщо шахрай в момент учинення злочину відбував покарання в вигляді позбавлення волі або стосовно нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту): в якій установі та з якого часу працює, чи звертався до нього злочинець з повідомленням про вчинений злочин, про які обставини вчиненого злочину пояснював, чи був виявлений мобільний телефон, яким користувався злочинець з метою вчинення злочину; якщо його було виявлено, то в ході яких заходів, які документи при цьому були складені.
Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.
Шляхом тимчасового доступу до речей і документів в операторів та провайдерів телекомунікацій, слідчий може отримати інформацію про:
– зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;
– ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання телекомунікацій (абонентський номер, SІМ-карту, IМЕІ, МАС адреси, ІР-адресу та ін.);
– місце перебування у минулому ідентифікованого кінцевого обладнання телекомунікацій (за азимутом) у зоні дії певних базових станцій у певний час або його проміжок;
– прізвища, імена, по-батькові та інші відомості про абонентів телекомунікаційних послуг;
– маршрути переданої інформації незалежно від виду телекомунікаційної мережі;
– вихідне з’єднання – номер сторони, з якою зв’язувалися, навіть якщо зв’язок не було встановлено;
– вхідне з’єднання – номер сторони, яка зв’язувалась, навіть якщо зв’язок не було встановлено;
– початок, кінець та тривалість з’єднання, яке відбулося без розкриття змісту переданої інформації;
– фактичне місце призначення та проміжний абонентський номер у разі, якщо зв’язок був переадресований.
Одержану інформацію може бути використано за кількома напрямами:
По-перше, пошук підозрюваного за абонентським номером. Якщо виявлений термінал, з якого надійшов дзвінок потерпілому, продовжує працювати, за одержаними від оператора мобільного зв’язку трафіками (роздруківками телефонних з’єднань) можливо встановити номери телефонів, з якими з’єднувався абонент. Також від оператора можна отримати інформацію про розміщення базових станцій, в зоні дії яких він працює.
По-друге, пошук підозрюваного за номером ІМЕІ. Коли абонентський номер терміналу змінено, пошук необхідно здійснювати шляхом перевірки випадків реєстрації його серійного номера ІМЕІ у базах даних операторів мобільного зв’язку. Аналогічно до першого випадку отримують роздруківки трафіків із зазначенням нового абонентського номера.
Аналіз з’єднань і встановлення належності телефонних номерів, з якими підтримується зв’язок із викраденого термінала, дає можливість встановити користувача у реальному часі. Завдяки можливості отримання роздруківок з’єднань (трафіків) мобільних терміналів осіб, які підозрюються у шахрайстві, встановлюються їх злочинні зв’язки, учасники організованої злочинної групи.
Огляд мобільного телефону. Мобільний телефон є носієм цінних відомостей для розслідування злочинів даної категорії, які можна виявити як на корпусі, так і в його пам’яті. Основним способом збирання таких слідів є проведення відповідно до ст. 237 КПК України огляду предмета.
Під час даної слідчої (розшукової) дії залежно від конкретної ситуації доцільним є залучення особи, що володіє спеціальними знаннями з експлуатації систем мобільного зв’язку і комп’ютерного обладнання, як спеціаліста, адже мобільний телефон, особливо його сучасні моделі, при роботі з ними вимагають знань у галузі його архітектури та експлуатації.
Нерідко в протоколі огляду фіксується тільки опис корпусу мобільного телефону, його IMEI-номер, вказаний на паперовій бирці, наклеєній під батареєю телефону, або яка відображається на дисплеї при натисканні комбінації клавіш «*#06#». При цьому інша інформація, що міститься у телефоні в електронно-цифровій формі, не фіксується. Разом з тим за кримінальними провадженнями даної категорії виникає необхідність встановлення факту використання мобільного телефону конкретною особою, в т.ч. і підозрюваним. Такі дії фіксуються в мобільному телефоні та проявляються в слідах, утворених при: 1) веденні телефонних розмов (номер телефону, час початку, тривалість); 2) передачі та прийомі повідомлень; 3) здійсненні доступу до мережі Інтернет та використанні програм, які потребують доступу до нього; 4) внесенні записів про абонентів в записну книжку; 5) здійсненні аудіо-, фото- та відеозаписів або їх отриманні від інших осіб. Під час огляду мобільного телефону вся інформація, що стосується кримінального провадження, повинна бути відображена в протоколі огляду.
Призначення судових експертиз. Розслідування шахрайств, учинених з використанням засобів телефонного зв’язку, ставить перед слідчим завдання виявлення і вилучення електронно-цифрових слідів злочину, що містяться в мобільному телефоні. Одним з ефективних способів його вирішення є призначення і проведення судової комп’ютерно-технічної експертизи (експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів).
До основних завдань експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів щодо мобільних телефонів належать установлення обставин, пов’язаних з їх використанням, а також виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на мобільному телефоні та встановленій у ньому карті пам’яті.
Досить часто мобільний телефон передається на експертизу у вимкненому стані з розташованою в ньому ідентифікаційною картою абонента або ця карта передається на експертизу як самостійний об’єкт. У такому випадку: по-перше, зазвичай втрачається інформація, яка знаходиться в оперативні пам’яті телефону та втрачається доступ до хмарних сховищ та програм, які потребують введення логінів та паролей; по-друге, при включенні зазначених апаратних засобів для подальшої роботи з ними потрібно ввести код доступу, за відсутності якого провести експертне дослідження буде неможливо.
Таким чином, у випадку виявлення телефону підозрюваного в увімкненому стані, слідчий повинен вжити заходів щодо підтримки його роботи в такому стані до моменту передачі мобільного телефону на експертизу. Окрім цього слідчий повинен вжити заходів щодо обов’язкового відключення мобільного телефону від мережі оператора зв’язку та інших засобів передачі даних (Wi-Fi, Bluetooth) для унеможливлення дистанційного знищення злочинцем існуючої інформації.
У випадку, коли мобільний телефон вилучається вимкненим, щоб надати експерту можливість для дослідження даних, які містяться в пам’яті мобільного телефону та ідентифікаційній карті, слідчий при підготовці експертизи повинен направити відповідному оператору мобільного зв’язку запит на надання за наявним номером SIM-карти (знаходиться на її корпусі) відомостей про PIN і PUK- коди з обґрунтуванням потреби в цій інформації.
Залежно від обставин за наявності записів телефонних розмов підозрюваного у вчиненні шахрайства з потерпілим може біти призначена фоноскопічна експертиза (експертиза відео-, звукозапису) для ототожнення конкретної особи за фізичними параметрами її голосу. В такому випадку на вирішення експертизи можуть бути поставлені питання: чи проводився запис фонограми безперервно; чи зазнавала змін надана фонограма; чи брали перелічені особи участь у зафіксованій на фонограмі розмові та які конкретно слова та фрази ними промовлені; скільки осіб брало участь у зафіксованій на фонограмі розмові.
За умови вилучення фото- або відеозображень підозрюваного, зафіксовані камерами відеоспостереження в приміщення банків або камерами банкоматів, або фото- чи відео з телефону підозрюваного, які мають відношення до вчиненого злочину, можуть бути призначені фототехнічна та портретна експертизи. Першою можуть бути вирішенні завдання щодо ідентифікації предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках та відеозаписах, а також визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та виготовлення фотознімків та відеозаписів (наприклад, чи виготовлено даний знімок із застосуванням фотомонтажу тощо); другою – ідентифікація особи за фотознімком та відеозаписом.
У випадку вилучення у підозрюваного певної кількості SIM-карток з яких він міг телефонувати потерпілим, можуть бути призначені дактилоскопічна експертиза на предмет виявлення слідів пальців рук підозрюваного та молекулярно-генетична експертиза для виявлення генетичного матеріалу підозрюваного на телефонних картках.
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України). КПК України (ч. 1 ст. 268) надає можливість проведення негласної слідчої (розшукової) дії, спрямованої на установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (мобільного терміналу систем зв’язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, тобто мобільного телефону, GSM, UMTS, HSDPA, WiMAX, LTE модемів, що забезпечують бездротовий доступ до мережі Інтернет) без розкриття змісту повідомлень, що передаються, з метою встановлення таких обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії дозволяє вирішити розшукове завдання щодо встановлення факту знаходження у певному місці та у певний час конкретної особи, якій належить (знаходиться у користуванні) радіоелектронний засіб (інший радіовипромінювальний пристрій), активований у мережі оператора рухомого (мобільного) зв’язку.
Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.
Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України). Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на:
контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні з застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв’язок, модемний зв’язок тощо), які передаються телефонним каналом зв’язку, що контролюється;
зняття інформації з каналів зв’язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв’язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.
Під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж можливо встановити:
– факт передавання інформації у режимі реального часу з фіксацією змісту відомостей, що передаються, встановленням їх отримувача, кінцевого обладнання тощо;
– дані про початок, кінець, тривалість і зміст з’єднання, що передаються в режимі реального часу;
– зміст електронної пошти або SMS чи ММS повідомлень (як відкритих та прочитаних абонентом, так і невідкритих і непрочитаних);
– зміст телефонних розмов підозрюваного або іншої особи.
Запитання для самостійного контролю:
1. Умови вчинення шахрайств з використанням засобів мобільного зв’язку.
2. Предмет злочинного посягання при розслідуванні шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку.
3. Способи вчинення шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку.
4. Слідова картина при розслідуванні шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку.
5. Типові слідчі ситуації при розслідуванні шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку.
6. Особливості огляду мобільного телефону при розслідуванні шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку.
7. Особливості допиту потерпілих та свідків при розслідуванні шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку.
8. Особливості призначення експертиз при розслідуванні шахрайств, учинених шляхом використання засобів мобільного зв’язку.