РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ЯКІ ПОСЯГАЮТЬ НА ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ПЛАН
1. Криміналістична характеристика злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності
2. Початковий етап розслідування злочинів, які порушують права інтелектуальної власності
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
1. Криміналістична характеристика злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності
До злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, відносяться злочини, передбачені ст. 176 (Порушення авторського права і суміжних прав), ст. 177 (Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію), ст. 229 (Незаконне використання знаку для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару) КК України.
Основними елементами криміналістичної характеристики злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, є: предмет злочинного посягання; спосіб учинення злочину; типова слідова картина; особа злочинця.
Предмет злочинного посягання. Предметом злочинного посягання порушення авторського права і суміжних прав є твори науки, літератури, мистецтва, комп’ютерні програми та бази даних, виконання, фонограми та програми мовлення, об’єкти суміжних прав. До творів науки, літератури та мистецтва відносяться: а) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; б) комп’ютерні програми, бази даних; в) музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; г) аудіовізуальні твори (кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми), твори образотворчого мистецтва; д) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; е) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; є) твори ужиткового мистецтва, в тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об’єктів промислової власності; ж) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, твори що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; з) сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу, похідні твори; и) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; і) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.
Під суміжними правами законодавство України розуміє права виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм організацій мовлення. Цим поняттям охоплюються чотири групи прав: а) права виконавців; б) права виробників відеограм; в) права виробників фонограм; г) права організацій мовлення на свої програми (передачі). Отже, об’єктами суміжних прав законодавство України визначає виконання, фонограму, відеограму і програму (передачу) теле- чи радіомовлення.
Предметом злочинного посягання порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію є:
а) винахід – результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі науки і техніки, технології виробництва тощо. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини), а також спосіб виробництва;
б) корисна модель – конструктивне виконання пристрою;
в) промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, ним може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб;
г) топографія інтегральних мікросхем – зафіксовані на матеріальному носієві просторово-геометричні розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними;
д) сорт рослин – штучно відібрана сукупність рослин з притаманними їм біологічними ознаками і властивостями, що характеризують спадковість, якщо вона має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж біологічного виду і може вважатися єдиною з точки зору придатності для відтворення сорту;
е) раціоналізаторська пропозиція – технічне рішення, що є новітнім і корисним для підприємства, організації чи установи, котрим воно подається, і яке передбачає зміну конструкції виробу, технології виробництва і застосовуваної техніки або зміну складових матеріалу.
Предметом злочинного посягання незаконного використання знаку для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару є:
а) знаки для товарів чи послуг – словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів;
б) фірмове (зареєстроване) найменування – інформація про організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності;
в) кваліфіковане зазначення походження товару охоплює собою два терміни: назва місця походження товару та географічне значення походження товару.
Спосіб учинення злочину. Способи злочинного порушення авторських та суміжних прав поділяють на три групи. Першу групу – незаконне відтворення авторського права і суміжних прав – це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку можна зчитувати Зазначене злочинне діяння може вчинятися такими способами:
а) за формою відтворення:
– незаконне копіювання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав у формі оригіналу. Має місце, коли здійснюється виготовлення копій творів у тих же обсягах, що і копійований оригінал;
– незаконне копіювання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав у іншій формі. Твір повинен вважатися відтвореним у інших формах, ніж оригінал, у разі виготовлення копій тривимірних творів у двох вимірах. Це може мати місце при фотографуванні й зображенні скульптур, архітектурних споруд та інших тривимірних охоронюваних творів;
б) за рівнем майстерності:
– просте відтворення – виготовлення творів чи об’єктів суміжних прав на матеріальних носіях;
– відтворення творів чи об’єктів суміжних прав на матеріальних носіях з частковим або повним копіюванням ознак ліцензійного примірника;
– відтворення творів чи об’єктів суміжних прав на матеріальних носіях зі знищенням або блокуванням засобів захисту від несанкціонованого копіювання;
в) за обсягом відтворення:
– виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі;
– тиражування – багаторазове відтворення ідентичних примірників творів чи об’єктів суміжних прав на матеріальних носіях;
г) за порушенням правового режиму відтворення:
– перевищення кількості відтворень, передбачених авторською угодою або ліцензією;
– перевищення передбаченого авторською угодою або ліцензією терміну відтворення;
– відтворення на недозволеній угодою території;
– відтворення на підставі авторської угоди, укладеної не з усіма правовласниками.
Друга група – незаконне розповсюдження об’єктів авторського права і (або) суміжних прав – це будь-яка дія, за допомогою якої без дозволу авторів, виконавців або виробників твори, виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення чи їх частини передаються у власність або користування, в тому числі доведення цих об’єктів до відома таким чином, що користувачі можуть здійснити доступ до цих об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Основними способами незаконного розповсюдження примірників творів є:
– укладення угод з власниками авторського права і суміжних прав, незаконно випущених в обіг (продаж, обмін), які направлені на відчуження права власності;
– укладення угод з надання послуг з використанням як легальних, так і контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав (комерційний прокат);
– розповсюдження способом, не передбаченим договором;
– розповсюдження з використанням можливостей комп’ютерної мережі.
Третя група – інше умисне порушення авторського права і суміжних прав.
Способами вчинення злочину в третій формі є:
а) способи плагіату – повне чи часткове присвоєння авторства:
– зазначення особи, яка не брала участі у створенні твору, як співавтора, або визнання її як єдиного автора твору;
– привласнення авторства на частину твору, створену іншим співавтором;
– привласнення авторства перекладів твору. З метою маскування може змінюватись назва твору, імена головних героїв, без фактичної зміни сюжету твору та його ідейно-тематичної побудови;
– використання чужих художніх образів у власному творі;
б) способи незаконного імпорту творів і об’єктів суміжних прав:
– переміщення примірників творів і об’єктів суміжних прав через митний кордон України під виглядом товарів не для комерційних цілей;
– переміщення примірників творів і об’єктів суміжних прав через митний кордон України поза митним контролем;
– переміщення творів і об’єктів суміжних прав з обманним використанням документів і засобів ідентифікації;
– переміщення творів і об’єктів суміжних прав без декларування або з недостовірним декларуванням;
– ввезення товарів за допомогою міжнародного поштового обміну чи за допомогою засобів міжнародного зв’язку і глобальних комп’ютерних мереж;
в) способи незаконного публічного виконання творів:
– «живе» виконання, воно має місце, коли виконавець безпосередньо виконує твір, без використання раніше записаних виконань творів;
– виконання запису, має місце при повідомленні публіці раніше зробленого запису твору, виконання, постановки, фонограми, передачі організації ефірного чи кабельного мовлення;
– комбіноване виконання;
г) способи незаконного публічного показу творів:
– демонстрація оригіналу чи примірника твору безпосередньо чи на екрані за допомогою плівки, діапозитива, телевізійного кадру чи інших технічних засобів;
– демонстрація окремих кадрів аудіовізуальних творів без дотримання їх послідовності;
д) способи порушення прав на повідомлення твору або об’єкта суміжних прав до загального відома:
– передача в ефір чи по кабелю творів або об’єктів суміжних прав без згоди правоволодільців;
– повідомлення творів або об’єктів суміжних прав до загального відома в комп’ютерних мережах;
ж) способи незаконного перекладу творів:
– бездоговірний переклад твору і, відповідно, порушення інших майнових прав;
– виготовлення і використанні декількох варіантів перекладу, коли в договорі обговорене право перекладача лише на один варіант перекладу;
– підготовка недозволеного перекладу твору на мови, не дозволені авторським договором;
з) способи порушення авторських прав на переробку творів. Способом незаконної переробки твору є недозволена автором (правовласником) переробка творів: музичне аранжування, інсценування, сценарна переробка літературних творів, звукозапис, художнє репродукування, короткий виклад, скорочення, редакційні додатки, анотації, редакційні уточнення, зміни архітектурного проекту, зміна архітектурного об’єкта (добудування, перебудова, перепланування).
і) способи порушень авторських прав на практичну реалізацію дизайнерського, архітектурного, містобудівного і садово-паркового проекту:
– розробка будівельної документації відповідно до архітектурного проекту без згоди автора архітектурного проекту;
– недозволене автором зведення дизайнерського, архітектурного, містобудівного й садово-паркового об’єктів.
Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію може бути вчинене у трьох основних формах:
а) незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції:
– виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у т.ч. через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний обіг або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
– застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним;
– копіювання топографії інтегральної мікросхеми;
– виготовлення інтегральної мікросхеми із застосуванням даної топографії;
– виготовлення будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми;
– ввезення таких інтегральних мікросхем та виробів, що їх містять, на митну територію України;
– пропонування для продажу, у т.ч. через Інтернет, продаж та інше введення в цивільний обіг або зберігання в зазначених цілях інтегральних мікросхем, виготовлених із застосуванням топографії інтегральних мікросхем, та будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми;
б) привласнення авторства на вищевказані об’єкти;
в) інше умисне порушення права на вищевказані об’єкти.
Способи незаконного використання знаку для товарів і послуг полягають в такому використанні чужого позначення, що здійснюється без дозволу правовласника (або його правонаступника, або ліцензіата, що одержав виключну ліцензію) і пов’язане із введенням товарів із цим позначенням в обіг.
Способи вчинення злочину полягають у тому, що правопорушники розміщають (застосовують) чужий товарний знак або подібне з ним позначення: на товарах, на етикетках, упакуваннях цих товарів, які виробляються, пропонуються до продажу, продаються, демонструються на виставках і ярмарках або іншим способом вводяться в обіг на території України, або зберігаються та (або) перевозяться з цією метою або ввозяться (імпортуються) на територію України; на документації (листах, договорах і т.п.), пов’язаної із введенням товарів в обіг; у пропозиціях до продажу товарів (оферти, рекламні пропозиції, вивіски при вході або усередині торговельної організації); у мережі Інтернет, зокрема, у доменному імені й при інших способах адресації.
Спосіб незаконного використання чужого товарного знаку шляхом розміщення його або подібного з ним позначення (майже явно співпадаючого із чужим зареєстрованим товарним знаком) у доменному імені полягає у тому, що правопорушник реєструє в адміністратора українського домена верхнього рівня *.ua свій домен (сторінку, сайт) другого рівня в UAнеті, вказуючи для нього ім’я за назвою чужого товарного знаку з метою домогтися швидкого впізнання. Так, користувач Інтернету, здійснюючи пошук у мережі необхідного йому товару, як правило, орієнтується на найменування (ім’я) доменів, думаючи, що, приміром, на сторінці з доменним ім’ям www.kodak.uа він, швидше за все, повинен знайти компанію з виробництва й продажу фототоварів. Але при виклику в Інтернеті доменного ім’я kodak.uа буде завантажуватися сторінка із зображенням товарного знаку «Kodak» правопорушника, який є, наприклад, власником якогось магазину, і на цій сторінці ним розміщується інформація про свій магазин і про наявність у ньому товарів, позначених як даним товарним знаком, так і іншого роду товарів. При цьому правопорушник не вказує, що адміністрування сайту здійснює не власник товарного знака, а він.
Типова слідова картина. Типові сліди, які залишаються після вчинення злочинів, зазвичай об’єднують у дві групи: матеріальні та інтелектуальні. До матеріальних слідів можна віднести:
1) електронно-обчислювальна техніка, як носій неліцензійного програмного забезпечення;
2) продукція з явними ознаками контрафактності;
3) бухгалтерська документація щодо придбання, виготовлення та розповсюдження програмного забезпечення і електронно-обчислювальної техніки; документи, буклети рекламного характеру щодо програмного забезпечення та електронно-обчислювальної техніки;
4) наявність слідів рук на електронно-обчислювальній техніці та іншому обладнанні, яке використовувалось злочинцем для тиражування;
5) підроблені етикетки (ярлики, наклейки), упакування, тара, на яких незаконно використовується чужий товарний знак (найменування місця походження товару, попереджувальне маркування);
6) типографське устаткування, копіювально-множильна техніка (принтери, сканери, копіювальні машини), промислове устаткування (прес-форми та кліше, що використовуються для виготовлення тари й упакування, включаючи фасувальні поліетиленові пакети для торговельних майданчиків, для підробленого товару), які, таким чином, служать засобами вчинення злочину.
Крім матеріальних слідів залишаються також ідеальні сліди, наприклад, інформація, яка міститься у співробітників спеціальної служби організації-правовласника, що відслідковує свій сектор ринку, які планово відвідували торговельні майданчики й записували, в яких з них збувався контрафактний товар.
Особа злочинця. Особи, які вчиняють злочини, що посягають на права інтелектуальної власності характеризуються наступним чином: у абсолютній більшості випадків це чоловіки (93,0 %), більше половини осіб, які вчинили злочини, що кваліфікуються ст. 177 КК України (69,2 %) мають повну вищу освіту. В той час понад 61,8 % осіб, які вчинили злочин, що кваліфікується ст. 229 КК України, мають загальну середню або професійно-технічну освіту.
Найбільше осіб, які вчинили злочини, що кваліфікуються за ст.ст. 176 та 177 КК України, є приватними підприємцями, бізнесменами або комерсантами – 27,5 % та 36,8 % відповідно. Наступною за величиною є частка осіб, які є службовцями (21,1 %). Таку ж саму за розміром частку складають працездатні особи, які не працюють і ніде не навчаються.
Має свої особливості також розподіл за родом занять осіб, які вчинили злочини, що кваліфікуються за ст. 229 КК України. Так найбільшу частку тут становлять працездатні особи, які ніде не працюють і не навчаються (48,1 %). Другу за розміром частку становлять особи, які є приватними підприємцями (19,9 %). Особи, які є керівниками підприємств, складають третю за розміром частку (8,5 %).
З огляду на те, що діяльність направлена на порушення прав інтелектуальної власності, особливо при виготовленні та реалізації аудіо-, відеопродукції, комп’ютерних програм та ігор вимагає наявності елементарних знань в галузі відповідної техніки (наприклад, при необхідності проконсультувати покупця), 52,0 % реалізаторів фальсифікованої продукції мають вищу освіту, а 26,0 % – професійно-технічну.
За місцем роботи й навчання зазначена категорія осіб характеризується в основному позитивно, учні, студенти, як правило, не мають ні академічної заборгованості за навчання, ні дорікань з боку адміністрації навчальних закладів.
2. Початковий етап розслідування злочинів, які порушують права інтелектуальної власності
Незалежно від джерела інформації, на початковому етапі розслідування кримінальних проваджень даної категорії в тому чи іншому обсязі завжди містяться відомості про подію злочину, спосіб його вчинення, місце, час та обстановку, особу злочинця, предмет злочинного посягання.
Можливо виділити наступні типові слідчі ситуації, що є характерними для початкового етапу розслідування кримінальних проваджень зазначеної категорії, незалежно від конкретного виду злочину.
Перша типова слідча ситуація виникає у тому випадку, коли факт порушення прав інтелектуальної власності виявлений суб’єктом права інтелектуальної власності (творцем (творцями) об’єкта права інтелектуальної власності (автором, виконавцем, винахідником тощо) та іншими особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності), особу порушника встановлено.
У таких випадках перед слідчим стоїть завдання зібрати докази причетності особи до кримінального правопорушення та встановити обставини його вчинення.
У даній ситуації характерне проведення таких невідкладних слідчих (розшукових) дій: 1) затримання і допит підозрюваного; 2) огляд місця затримання з метою з’ясування обстановки події, виявлення слідів злочину та речових доказів; 3) огляд предметів, що мають відношення до злочину; 4) допит осіб, які виявили злочинця, а також допит свідків-очевидців про обставини злочину та затримання підозрюваного; 5) призначення судових експертиз; 6) обшук за місцем проживання підозрюваного та в інших місцях, з метою виявлення і фіксації відомостей про обставини вчинення злочину.
Друга типова слідча ситуація виникає у тому випадку, коли факт порушення прав інтелектуальної власності виявлений суб’єктом права інтелектуальної власності (творцем (творцями) об’єкта права інтелектуальної власності (автором, виконавцем, винахідником тощо) та іншими особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності), особу порушника не встановлено.
У цій ситуації першочерговим завданням є встановлення особи злочинця, його розшук, затримання та викриття. Для неї доцільними будуть наступні слідчі (розшукові) дії та інші заходи: 1) допит потерпілого; 2) огляд місця події, включаючи огляд предметів та місць їх приховування; 3) виявлення можливих свідків та їх допит; 4) складання (ґрунтуючись на показаннях свідків) суб’єктивного портрета особи, яка вчинила злочин; 5) призначення за результатами огляду криміналістичних експертиз; 6) доручення оперативним підрозділам про встановлення особи, яка вчинила злочин, оперативним шляхом.
Третя типова слідча ситуація виникає, коли працівниками оперативних підрозділів виявлено ознаки порушення прав інтелектуальної власності та встановлено особу порушника.
У цій ситуації до початку розслідування, як правило, відомі особи, причетні до кримінального правопорушення та місце події, відомості про його підготовку та вчинення, однак інші обставини відомі не повністю.
Характерною особливістю таких ситуацій є раптовість проведення сукупності слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших заходів, таких, як: затримання, особистий обшук підозрюваного; огляд місця події; допит підозрюваного; допит свідків; огляд документів, обшук за місцем роботи та проживання підозрюваного; призначення судових експертиз; огляд складських та виробничих приміщень за місцем роботи підозрюваного і товарів, що там знаходяться; огляд даних, що містяться в пам’яті комп’ютерів за місцем роботи та проживання підозрюваного, і при необхідності призначення щодо них експертиз; накладення арешту на кореспонденцію.
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
Огляд місця події. Місцем події у кримінальних провадженнях про злочини, що посягають на права інтелектуальної власності, можуть бути:
1) службові, офісні, складські та виробничі приміщення підприємств, організацій – у кримінальних провадження про незаконне використання товарного знаку та порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію;
2) житлові приміщення, приміщення де знаходиться апаратура призначена для тиражування примірників творів, складські приміщення де зберігаються незаконно виготовлені примірники творів, приміщення готелів, барів, ресторанів, нічних клубів, дискотек – у кримінальних провадженнях про порушення авторського права та суміжних прав.
Обов’язковими підготовчими заходами до огляду місця події, що проводиться під час розслідування злочинів, що посягають на права інтелектуальної власності є: 1) вивчення внутрішнього розташування приміщень в яких буде проведено огляд; 2) встановлення наявності охорони об’єкту; 3) визначення кола осіб, які будуть брати участь у проведенні огляду місця події, розподіл обов’язків та проведення інструктажу; 4) підготовка техніко-криміналістичних та інших засобів виявлення, фіксації та вилучення слідів злочинного порушення прав інтелектуальної власності; 5) забезпечення відповідної охорони об’єкту де буде проводитися огляд місця події; 6) забезпечення наявності транспортних засобів необхідних для виїзду на місце проведення даної слідчої (розшукової) дії та доставлення вилучених речових доказів.
На підготовчій стадії огляду, до виїзду на місце події, слідчому, залежно від характеру події і слідчої ситуації, за наявності достатньої інформації про подію, бажано запросити відповідного спеціаліста та отримати від нього консультацію з питань подальшої підготовки до огляду, його учасників, намітити план дій, обговорити, які науково-технічні засоби необхідні, разом зі спеціалістом перевірити їх наявність, комплектність та справність.
Після прибуття на місце події проводяться: 1) перевірка ефективності блокування й охорони приміщень, вилучення сторонніх осіб; 2) з’ясування кількості приміщень їх розташування; 3) роз’яснення учасникам, які беруть участь в огляді, їх прав і обов’язків; 4) планування огляду (визначення послідовності й порядку власних дій і дій учасників огляду).
Важливе значення має залучення підозрюваного до огляду місця події, якщо останній під час проведення допиту, вказав на певні особливості об’єкта який підлягає огляду.
На робочому етапі огляду місця події вирішуються такі завдання: 1) виявлення, фіксація та вилучення об’єктів, які свідчать про незаконне використання товарного знаку, порушення авторського та суміжних прав, порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію; 2) виявлення, фіксація та вилучення слідової інформації, що вказує на зв'язок між злочинцем та об’єктом що оглядається.
Огляд комп’ютерної техніки під час розслідування злочинів даної категорії проводиться з метою виявлення технічної, бухгалтерської документації, що пов’язана із незаконним відтворення і тиражування аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних і друкованої продукції та реалізацією творів, виготовленням та реалізацією фальсифікованої продукції; виявлення електронного листування між співучасниками та ін.
Допит свідків. У кримінальних провадженнях про порушення прав інтелектуальної власності як свідки можуть бути допитані:
1) особи, які мають відомості про належність авторського права і суміжних прав, прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, прав на раціоналізаторську пропозицію, прав на торговельні марки, зазначення походження товарів;
2) виконавці твору;
3) родичі, знайомі, друзі, сусіди, колеги автора, виконавця, винахідника;
4) співробітники організації-правовласника (бухгалтери, юристи, менеджери);
5) співробітники підприємства на якому вироблялася фальсифікована продукція;
5) водії, які перевозили товар;
6) продавці, які здійснювали реалізацію продукції, покупці;
7) особи, які безпосередньо виявили факт злочинного порушення прав інтелектуальної власності;
8) особи, які здавали в оренду приміщення в яких здійснювалася реалізація фальсифікованої продукції;
Під час підготовки до допиту необхідно:
визначити питання, які стосуються технічних аспектів підготовки злочинних намірів та їх реалізації;
з’ясувати відомості про потерпілу особу, технічні засоби, що використовувалися злочинцем, насамперед, стосовно використання комп’ютерної техніки;
визначити перелік найскладніших запитань;
підготувати доказові матеріали, які можуть бути використані під час допиту.
Під час допиту особи, яка безпосередньо виявила факт злочинного порушення прав інтелектуальної власності необхідно з’ясувати: яку посаду займає і в чому полягають її функціональні (посадові) обов’язки; яким чином було виявлено факт злочинного порушення прав інтелектуальної власності, та в чому воно виявилося; час, місце виявлення фактів злочинного порушення прав інтелектуальної власності; обстановка при якій було виявлено факт злочинного порушення прав інтелектуальної власності; дії, поведінка особи-порушника права інтелектуальної власності; інші питання, залежно від конкретної слідчої ситуації;
Допит підозрюваного. Підготовка до допиту підозрюваного потребує особливої уваги. Слідчий повинен скласти план та підготувати перелік питань. Для проведення допиту у таких кримінальних провадженнях слідчому необхідно проводити консультації зі спеціалістами з метою правильного формулювання питань, що дасть змогу конкретизувати предмет допиту та правильно оцінити показання допитуваної особи.
Під час допиту підозрюваного необхідно з’ясувати: яким видом діяльності займається, яку посаду займає, з якого часу та які функціональні (посадові) обов’язки виконує; хто, де і яким чином здійснював виготовлення фальсифікованої продукції, виготовлення інтегральної мікросхеми із застосуванням даної топографії, виготовлення будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми; обставини укладення договору з придбання фальсифікованої продукції та хто здійснював поставку такої продукції, її вартість; чи здійснювався оптовий продаж такої продукції, кому саме та у яких обсягах; чи знала особа про порушення нею права інтелектуальної власності (наприклад, використання чужого товарного знаку); яка кількість фальсифікованого товару знаходиться у підозрюваного і місце його знаходження; які технічних засоби використовувалися під час виробництва фальсифікованої продукції; які технічні засоби використовувалися для тиражування творів; звідки надходили упакування, поліграфія, контрольні марки та інші супутні матеріали; яка документація є на контрафактну продукцію; хто купував продукцію; які зразки використовувалися (наприклад, при виготовленні продукції з використанням чужого товарного знаку).
Призначення судових експертиз. Призначення судових експертиз у кримінальних провадженнях про злочини, які посягають на права інтелектуальної власності має свої особливості.
Перед призначенням судової експертизи слідчий повинен:
1) ознайомитися з відповідною спеціальною літературою та проконсультуватися із спеціалістами;
2) визначити, які саме спеціальні знання потрібні для вирішення певних питань і які саме експертизи потрібно призначити;
3) визначити оптимальну послідовність проведення експертиз по дослідженню об’єктів, а за необхідності, розглянути можливість призначення комплексної експертизи.
У постанові про призначенні судової експертизи необхідно точно описати об’єкт дослідження, а в окремих випадках вказати відомості, які будуть враховані експертом під час проведення експертизи (джерело походження об’єкта, умови його експлуатації, зберігання, обставини вилучення тощо).
Під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності найчастіше призначаються: експертиза об’єктів інтелектуальної власності, судово-технічна експертиза, судово-товарознавча і технічна експертиза документів.
Експертиза об’єктів інтелектуальної власності. У кримінальних провадженнях про злочини, які порушують права інтелектуальної власності ця експертиза призначається з метою визначення властивостей об’єктів інтелектуальної власності, зокрема об’єктів авторського права (твори науки, літератури та мистецтва), суміжних прав (прав виконавців творів, виробників фонограм та організацій мовлення (радіо- та телеорганізацій)) та промислової власності (винаходів, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, зазначень походження товарів, сортів рослин, селекційних досягнень).
Під час дослідження об’єктів авторського права та суміжних прав експертом можуть вирішуватися наступні питання: 1) чи є твір... об’єктом авторського права (суміжних прав); якщо так, до якого виду об’єктів він належить? 2) чи використаний твір (фрагмент твору, оригінальна назва твору)... у творі гр. К.? 3) яким способом (відтворення, публічна демонстрація тощо) використано даний твір? 4) чи охороняється авторським правом географічна основа карт? 5) чи є даний компакт-диск, що містить програмні продукти, ліцензійним? 6) чи дотримано авторські права скульптора при опублікуванні в даному періодичному виданні фотографії його твору? 7) чи є даний твір, створений автором з власної ініціативи, але в службовий час і за допомогою службового обладнання (документів, матеріалів), службовим твором? 8) яку частину вартості нематеріальних активів підприємства становлять об’єкти інтелектуальної власності, що йому належать? 9) в яку суму необхідно оцінити знак для товарів і послуг «Ш» при укладенні договору про передачу права власності на нього? 10) чи є стаття «...», надрукована в газеті «...» №... твором; якщо так, то чи охороняється вона авторським правом? 11) чи має місце факт використання частини статті «...» в книзі гр. К. «...»? 12) чи є посилання на статтю «...», на автора статті та джерело запозичення в книзі Н.«...» на сторінках...; якщо так, то чи є таке запозичення плагіатом або контрафакцією? 13) чи є загальновідомими в Україні твір прикладного мистецтва як об’єкт авторського права, зображення та фірмове найменування «...»? 14) з яким власником авторських майнових прав в Україні асоціюється зображення та фірмове найменування «...»? 15) чи є об’єктами авторського права фотографія та скульптура..., зображена на фотографії? 16) чи є опублікування фотографії, на якій зображена скульптура..., у журналі «...» за березень 2015 року фактом використання витвору мистецтва – скульптури «...»?
Запитання для самостійного контролю:
1. Елементи криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.
2. Предмет злочинного посягання кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.
3. Способи вчинення кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.
4. Типова слідова картина кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.
5. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.
6. Особливості огляду місця події під час розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.
7. Особливості допиту свідків та підозрюваних під час розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.
8. Особливості призначення судових експертиз під час розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на права інтелектуальної власності.