Тема 4: Рішення МКА та їх виконання

 

1. Поняття та вимоги до арбітражного рішення
2. Судовий контроль як форма контролю за арбітражними рішеннями
3. Порядок визнання та приведення до виконання арбітражних рішень. Система екзекватури
4.Особливості оскарження арбітражного рішення
Список рекомендованої літератури

 

1. Поняття та вимоги до арбітражного рішення

 

Визначити поняття «арбітражного рішення» виходячи з різних підходів до поняття арбітражу («договірна теорія»; «процесуальний підхід»; «змішана теорія»).

Визначити де містяться ознаки, яким має відповідати арбітражне рішення (в нормах міжнародних конвенцій, у внутрішньодержавних нормативних актах з питань міжнародного комерційного арбітражу, в положеннях регламентів різних постійно діючих арбітражних органів та арбітражів ad hoc).

Визначити основний принцип винесення арбітражного рішення, який міститься у багатьох регламентах: належним чином винесене арбітражне рішення є остаточним і оскарженню не підлягає (Закон України «Про Міжнародний комерційний арбітраж», регламент Німецької інституції по арбітражній справі, регламент Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма).

Визначити арбітражне рішення.

Дати визначення поняттю «остаточність» арбітражного рішення. Рішення не може бути переглянуто ні складом третейського суду, який його виніс, ні будь-якими державними судовими органами. Обов’язковість арбітражного рішення і спроможність бути виконаним – в першому підході відображене юридичне положення арбітражного рішення щодо минулого, до розгляду спору, а в другому – положення щодо майбутнього, до його можливого виконання.

Визначити види вимог що ставляться до арбітражного рішення: щодо форми та щодо змісту.

Види формальних вимог:

1. Рішення повинно бути винесене протягом певного часу (ad hoc – угода сторін; постійно діючи – за домовленістю чи за регламентом (регламент Європейської економічної комісії ООН – 9 міс; Регламент МКА при МТП – 6 міс), можливість подовження строку – на прохання сторін чи за рішенням самого арбітражу);

2. Вимога про письмову форму рішення (як від руки так і за допомогою комп’ютера) мовою, якою було здійснено провадження, хоча сторони можуть передбачити інше. Рішення повинно містити дату та місце винесення (місце може бути обране найбільш зручне для майбутнього його виконання, якщо держава не є учасницею Нью-Йоркської конвенції). Місце визначає національність;

3. Рішення повинно бути підписане одноособовим арбітром чи більшістю арбітрів, особлива думка арбітра.

Ще виділяють вимоги внутрішнього законодавства – недотримання цих вимог може призвести до скасування рішення.

Види змістовних вимог:

1. Повинно містити мотиви, на яких воно ґрунтується (сторони можуть домовитися про інше);

2. Висновок про задоволення чи відхилення тих чи інших позовних вимог (суми у валюті контракту);

3. Прийняття рішення щодо суми арбітражного збору, відшкодування витрат, що були понесенні у справі та гонорару арбітрів із заначенням сум, що підлягають сплаті, окремо для кожної зі сторін.

   

2. Судовий контроль як форма контролю за арбітражними рішеннями

 

Випадки перевірки та скасування арбітражного рішення

Форму контролю (судова) та органи, які його здійснюють (судові у місці винесення арбітражного рішення та у вигляді визнання та виконання в певній державі іноземного арбітражного рішення).

Визначити правову підставу судового контролю (п. 1 «е» ст. V Нью-Йоркської конвенції 1958 р. – у визнанні та виконанні іноземного рішення може бути відмовлено якщо воно було скасовано компетентною владою держави, в якій це рішення було винесено, або держави, закон якої було застосовано у процесі вирішення спору).

Ст. 34 Типового закону ЮНСІТРАЛ – шість підстав для скасування рішення МКА:

1. Одна зі сторін арб. угоди була недієздатною, або недійсність угоди за законом, якому сторони її підкорили (Європейська конвенція);

2. Сторона не була сповіщена про призначення арбітра, провадження, була позбавлена можливості взяти участь у справі (Європейська конвенція);

3. Рішення ухвалено у спорі, не підпадаючому під умови арб. угоди (не компетентний арбітраж) (але якщо деякі питання в рішенні підпадають під компетенцію арбітражу, ці питання вважаються дійсними) (Європейська конвенція);

4. Склад арбітражу чи арбітражний процес не відповідають угоді сторін (Європейська конвенція);

5. Об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством відповідної держави (наявність справ виключної компетенції державних судів (порушення антимонопольного законодавства);

6. Арбітражне рішення суперечить встановленому у державі правопорядку (застереження про публічний порядок: суперечність нормам матеріального права, основним принципам права, публічному порядку/ добрим звичаям, національним інтересам/ зовнішнім зносинам).

На початок

3. Порядок визнання та приведення до виконання арбітражних рішень. Система екзекватури

 

Правові підстави виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція 1958 р.).

Визначити процедуру «визнання» та «приведення до виконання».

Види процедури «визнання» та «приведення до виконання»:

1. Депонування (чи реєстрація) у суді після чого воно подається для виконання так, ніби воно було винесено національним судом цієї держави;

2. Виконання арб. рішення безпосередньо;

3. Звернення до суду з проханням про визнання та виконання іноземного арбітражного рішення (система екзекватури – найбільш поширена та має різні види: компетентна інстанція після розгляду у спрощеному порядку справності арбітражного рішення та без судового провадження за участю сторін видає виконавчих документ – наказ про виконання (у Франції дозвіл пишеться на самому тексті рішення).

Загальна процедура отримання визнання чи дозволу на виконання: зацікавлена сторона повинна звернутися до компетентного суду відповідної держави з проханням про визнання та отримання дозволу на виконання додавши до нього: а) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення чи копію; б) оригінал чи засвідчену копію арбітражної угоди, відповідні засвідчені переклади (якщо мова відрізняється).

 

На початок

4. Особливості оскарження арбітражного рішення

Визначити, що інститут скасування арбітражного рішення – це загалом інсти­тут внутрішнього права кожної окремої країни; деякі його елемен­ти, зокрема перелік підстав для скасування, врегульовані міжнарод­ним договором – Європейською конвенцією 1961 р.

Визначити, що арбітражне рішення може бути скасоване тільки державним судом країни міс­ця винесення арбітражного рішення чи державним судом країни, за законодавством якої арбітражне рішення було винесене.

Перелік підстав для скасування арбітражного рішення визначається також законодавством країни суду, в якому розглядається справа про ска­сування арбітражного рішення (цей перелік є вичерпним).

Між ска­суванням арбітражного рішення і його виконанням існує певний правовий зв'язок, встановлений як Нью-Йоркською, так і Євро­пейською конвенціями. Цей зв'язок полягає в тому, що скасуван­ня арбітражного рішення є підставою для відмови у його визнанні та виконанні; цей загальний зв'язок передбачено Нью-Йоркською конвенцією; існує також зв'язок, встановлений ст. IX Європей­ської конвенції 1961 p., який полягає в тому, що скасування арбіт­ражного рішення в одній країні може бути підставою для відмови у виконанні цього арбітражного рішення в іншій країні лише в то­му разі, коли таке скасування було ухвалене за однією з підстав, пе­редбачених ст. IX Європейської конвенції; положення Європейської конвенції щодо переліку підстав не є обов'язковими для судів держав-учасниць Конвенції при розгляді ними справ про скасування арбітражних рішень; ці положення є обов'язковими для судів держав-учасниць Конвенції лише при роз­гляді ними справ про визнання та виконання іноземних арбітраж­них рішень, до яких мають застосовуватися положення Європей­ської конвенції; при розгляді державними судами України справ про скасування арбітражних рішень, винесених на території Укра­їни, бажано враховувати підстави, передбачені положеннями Євро­пейської конвенції, щоб уникати випадків, коли скасоване в Укра­їні арбітражне рішення виконувалося б на території інших країн –  учасниць Європейської конвенції.

На початок

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
  2. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.
  3. Цивільний процесуальний кодекс України. – К., 1998.
  4. Кодекс торговельного мореплавства від 23 травня 1995 р.
  5. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р.
  6. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р.
  7. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р.
  8. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 р.
  9. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991.
  10. Про міжнародні договори: Закон України від 22 грудня 1993 р.
  11. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р.
  12. Арбітражний регламент Європейської Економічної комісії від 1963 р.
  13. Арбітражний регламент UNCITRAL від 1976 р.
  14. Московська конвенція про розв’язання арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного та науково-технічного співробітництва від 26 травня 1972 р.
  15. Женевська конвенція про виконання іноземних арбітражних рішень від 1923 р.
  16. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 1992 року.
  17. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
  18. Нью-Йоркська конвенція про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 р.
  19. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р.
  20. Заключний Акт наради з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р.
  21. Панамська конвенція від 1975 р.
  22. Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж, розроблений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL) від 1985 р.

 

Доктринальна

  1. Балюк І.А. Вирішення господарських спорів / І.А. Балюк. – К., 2004. – 188 с.
  2. Буяновська О. Практика визнання та виконання рішень МКАС при ТПП України в іноземних державах відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 р. / О. Буяновська // Право України. – 2014. - № 12. – С. 83-93.
  3. Виговський О. Проблемні питання застосування окремих положень Женевської конвенції УНІДРУА про цінні папери 2009 р. / О. Виговський // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 82-90.
  4. Вознюк Н. Принципи альтернативних способів вирішення господарсько-правових спорів / Н. Вознюк // Право України. – К. – 2013. - №11. – С. 373-379.
  5. Джудитта Кордеро Мосс. Автономия воли в практике МКА. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1996. – 84 с.
  6. Дмитриева Г.К. Международный коммерческий арбітраж / Г.К. Дмитриєва. – М.: Проспект, 1997. – 78 с.
  7. Довгерт А. Рецепція світових принципів та норм міжнародного приватного права в Україні / А. Довгерт // Право України. – 2015. – № 4. – С. 18-25.
  8. Заєць А. Проблемні питання визнання і виконання рішень міжнародних комерційних арбітражних судів на території України / А. Заєць // Право України. – 2014. - № 12. – С. 73-77.
  9. Захарченко Т. Державний суд як гарант дотримання обов’язковості арбітражної угоди при поданні до нього позову щодо суті спору / Т. Захарченко // Право України. – 2014. - № 12. – С. 65-72.
  10. Захарченко Т. Правила сприяння арбітражу з боку Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ / Т. Захарченко // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 484-487.
  11. Звеков В.П. Международное частное право / В.П. Звеков. – М. : Юристъ, 2004. – 701 с.
  12. Климчук А. Втручання державних судів України в міжнародний арбітраж: відсутність компетентності судді або усвідомлений підрив економічного розвитку України? / А. Климчук // Право України. – 2014. - № 12. – С. 59-64.
  13. Комаров В.В. Международный коммерческий арбітраж / В.В. Комаров. – Харьков : Основа, 1995. – 304 с.
  14. Кот О. Межі втручання суду у діяльність МКАС / О. Кот // Право України. – 2014. - № 12. – С. 55-58.
  15. Кроче Р., Стахєєва Г. Реформа права конкуренції та державної допомоги у світлі Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, її значення для бізнесу / Р. Кроче, Г. Стахєєва // Право України. – К. – 2013. - №11. – С. 303-317.
  16. Лебедев С.Н. Международный торговый арбітраж / С.Н. Лебедев. – М. : Международные отношения, 1965. – 218 с.
  17. Мальський М. Дійсність арбітражної угоди / М. Мальський // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 4. – С. 44-48.
  18. Международное частное право: учеб. пособие.  / Г.К. Дмитриева, А.С. Довгерт, В.П. Панов й др. – М., 1993 – 298 с.
  19. Міжнародний арбітраж: практичні питання судового провадження // Діловий вісник. – 2012. - № 11(222). – С. 23-25.
  20. Міжнародний арбітраж – основний спосіб вирішення зовнішньоекономічних спорів // Діловий вісник. – 2011. - № 11(210). – С. 8-10.
  21. Міжнародний комерційний арбітраж в Україні / під заг. ред. І.Г. Побірченка. – К.: ІнЮре, 2007. – 578 с.
  22. Міжнародне приватне право : підручник / за ред. В.П. Жушмана, І.А. Шуміло. – Х. : Право, 2011. – 320 с.;
  23. Минаков А.И. Арбитражное соглашение и практика рассмотрения внешнеэкономических споров / А.И. Минаков. – М. : Юридическая литература, 1985. – 144 с.
  24. Михайловський М.Л. Міжнародний арбітраж / М.Л. Михайловський. – К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1963.
  25. Перепелинська О. Напрями вдосконалення процесуального законодавства України у сфері судового сприяння та контролю щодо міжнародного комерційного арбітражу / О. Перепелинська // Право України. – 2014. - № 12. – С. 37-43.
  26. Пільков К. Практика визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражних рішень в Україні / К. Пільков // Право України. – 2014. - № 12. – С. 78-82.
  27. Притика Ю. Актуальні питання визначення понять визнання та виконання рішень іноземних судів / Ю. Притика // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 199-207.
  28. Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи: современная практика заключения. Разрешение споров / М.Г. Розенберг. – М. : Книжный мир, 1998. – 826 с.
  29. Розенберг М.Г. Практика международного коммерческого арбитражного суда : научно-практический комментарий / М.Г. Розенберг. – М. : Торгово-промышленая палата РФ, 1997. – 288 с.
  30. Селівон М. Про деякі питання взаємодії судів із міжнародним комерційним арбітражем / М. Селівон // Право України. – 2014. - № 12. – С. 27-36.
  31. Судова практика Вищого господарського суду України. Науково-практичний коментар рішень та постанов господарських судів України // Вищий господарський суд. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 360 с.
  32. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: підручник / Г.С. Фединяк. – К. : Атіка, 2005. – 542 с.
  33. Федоров А.Г. Международный коммерческий арбітраж / А.Г. Федоров. – М. : Изд. Дом «Дашков и Ко», 2000. – 116 с.
  34. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: навч. посіб / В.Л. Чубарєв. – К. : Атіка, 2008. – 608 с.
  35. Цірат Г. Чи ратифікувати Україні Конвенцію про міжнародні обтяження пересувного обладнання? / Г. Цірат // Право України. – 2010. - № 11. – С. 206-2011.
  36. Цірат Г.А. Міжнародний комерційний арбітраж / Г.А. Цірат. – К. : Істина, 2002. – 302 с.
  37. Цірат Г. Міжнародно-правове співробітництво у сфері міжнародного цивільного процесу / Г. Цірат // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 183-198.
  38. Цират Г.А., Цират А.В. Международный арбитраж как способ разрешения внешнеэкономических споров / Г.А. Цират, А.В. Цират. – К. : Довіра, 1997. – 368 с.
  39. Шинкарецкая Г.Г. Международная судебная процедура / Г.Г. Шинкарецкая. – М. : Наука, 1992. – 223 с.
  40. Эйземанн Ф. Арбитраж и договорные гаранти. Гарантия подряда, должного исплонения работ и компенсации / Ф. Эйземанн. – М. : Торгово-промышленная палата СССР, 1972. – 179 с.
  41. Энтин М.Л. Международные судебные учреждения: Роль международных  арбитражных и судебных органов в разрешении межгосударственных споров / М.Л. Энтин. – М. : Международные отношения, 1984. – 174 с.
  42. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право / О.Х. Юлдашев. – К. : ІнЮре, 2004. – 527 с.

Інформаційні ресурси

 

  1. http://zakon.rada.gov.ua
  2. http://www.ucci.org.ua
  3. http://liga.kiev.ua

 

На початок