Вступ Лекції Лекція 1. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров'я особи Лекція 2. Кваліфікація злочинів проти волі, честі та гідності особи Лекція 3. Кваліфікація злочинів проти статевої свободи та статетвої недоторканості особи Лекція 4. Кваліфікація злочинів проти власності Лекція 5. Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності Лекція 6. Кваліфікація злочинів проти довкілля Лекція 7. Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки Лекція 8. Кваліфікація злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту Лекція 9. Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моралі Лекція 10. Кваліфікація злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я Мультимедійні презентації Навчально-методичні матеріали Предмет, мета та завдання курсу Програма курсу Контрольні питання Додаткові питання Тематика рефератів Питання для підсумкового контролю Література Рекомендована література Нормативно-правові акти Корисні псилання Тестовий контроль Автори

Тема 10. Kваліфікація злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення

1. Загальні питання кваліфікації злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення.

2. Кваліфікація злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (статті 305–307, 309–311 КК).

3. Кваліфікація злочинів, пов’язаних з викраденням та незаконним заволодінням наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами або обладнанням, призначеним для їх виготовлення (статті 308, 312, 313 КК).

4. Кваліфікація злочинів, пов’язаних з незаконним вживанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також одурманюючих засобів (статті 314–320, 322–324 КК).

5. Кваліфікація інших злочинів проти здоров’я населення (статті 321, 325–327 КК).

1. Загальні питання кваліфікації злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення. Особливості їх кваліфікації.

Злочини проти здоров’я населення – це передбачені розділом ХІІІ Особливої частини КК України суспільно небезпечні умисні або необережні діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров’ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, від дії отруйних, сильнодіючих речовин і одурманюючих засобів, біологічних агентів і токсинів, від впливу радіоактивно забрудненої продукції, а також від поширення епідемій.

Здоров’я як соціальна цінність – це нормальна діяльність організму людини, її фізичне та психічне благополуччя, як родовий об’єкт злочину – сукупність суспільних відносин, що забезпечують повноцінне фізичне та психічне здоров’я необмеженої кількості не персоніфікованих осіб в масштабах будь-яких територіальних одиниць (області, регіону, країни).

Розділ ХІІІ Особливої частини КК включає суспільно небезпечні діяння, які за особливостями об’єкта посягання та характером і змістом об’єктивної сторони віднесені до двох категорій: це – злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів – це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров’ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

При кваліфікації злочинів проти здоров’я населення необхідно враховувати і особливості додаткових об’єктів. Так, при викраденні наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 308 КК) поряд із здоров’ям шкода заподіюється і відносинам власності, а у разі незаконної видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК) порушується нормальна діяльність відповідних установ. Відносини власності та нормальна діяльність підприємств та установ виступають у таких випадках як додаткові об’єкти посягання.

Кваліфікація злочинів даної категорії вимагає встановлення ознак предмета злочинного посягання.

Більшість предметів злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – Перелік), затвердженого постановою КМУ від 6 травня 2000 р. № 770 у вигляді Таблиць І–ІV. Перелік складений з урахуванням положень і вимог відповідних міжнародних конвенцій та протоколів ООН, постійно змінюється у зв’язку з доповненням новими видами речовин, потенційна небезпечність яких зумовлюється тяжкими наслідками для здоров’я як конкретної особи, так і населення, для економіки, кожної окремої сім’ї та суспільства в цілому.

Наркотичні засоби – включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, що становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання (Списки № 1 Таблиць І, II, III Переліку).

Як предмет злочинів наркотичні засоби мають такі ознаки: медичну -характеризує здатність цих засобів при їх вживанні викликати наркотичне сп’яніння (ейфорію – хворобливі зміни в організмі людини), а при неодноразовому вживанні й захворюванні на наркоманію – стійкий хворобливий потяг до таких засобів; юридичну - вказує, що за поданням Державного комітету України з питань контролю за наркотиками засіб віднесено до наркотичних і включено до Переліку, затвердженого КМУ та опублікованого в офіційних друкованих виданнях.

За джерелом отримання наркотичні засоби бувають природного походження - похідні різних сортів конопель - анаша, марихуана, гашиш тощо), опійні препарати, кокаїн,а також синтетичного (синтезовані в хімічних лабораторіях (часто кустарних) із різних хімічних речовин (перетин, метадон, фентаніл, фенамін, мелоквалон та ін.).

Найбільш поширеними є такі наркотичні засобі як:

Гашиш – відділена смола, очищена чи неочищена, яку одержують з рослин роду Canabis. Найчастіше зустрічається у вигляді спеціально приготовленої суміші відділеної смоли, пилку рослин та подрібнених верхівок рослин канна біс з різними наповнювачами (це можуть бути: паста, плитки, кульки, таблетки тощо).

Екстракти каннабісу – засоби, одержані з канна бісу або його смоли шляхом екстрагування будь-якими розчинниками.

Макова соломка – всі частини, цілі чи подрібнені ( за винятком дозрілого насіння), рослини виду мак снотворний, зібрані яким завгодно способом, що містять наркотично активні алкалоїди опію.

Марихуана – цілі або різного ступеня подрібнення верхівки рослини канна біс із квітками, залишками стебла чи плодами (за винятком центрального стебла, насіння та листя, якщо вони не супроводжуються верхівками) або окремі їх частини (квітки, пилок), з яких не була виділена смола і які містять тетрагідроканабіноли.

Опій – сік снотворного маку, що згорнувся.

Опій ацетильований – засіб, що отримують шляхом ацетилування опію або екстракційного опію, який містить у своєму складі, крім алкалоїдів опію, моноацетилморфін, диацетилморфін, ацетил кодеїн чи їх суміш.

Опій екстракційний (екстракт макової соломи, концентрат макової соломи) – засіб, що отримують із макової соломи шляхом виділення (екстракції) наркотично активних алкалоїдів за допомогою води або органічних розчинників; може зустрічатися в рідкому, смолоподібному або твердому стані.

Рослина виду мак снотворний – рослина виду Papaver somniferum L.

Рослина роду коноплі – рослина будь-якого роду Canabis.

Морфій – виготовлений з опію препарат, який являє собою безколірні кристали, що погано розчиняються у воді.

Героїн – дуже сильний наркотик, що виготовляється з морфію: у 10 разів сильніший за морфій і у 20 разів – за опій.

Кокаїн – дуже дрібні кристали білого кольору, отримані з листя однієї з південноамериканських рослин (кокаїновий кущ).

Кока лист – лист кокаїнового куща, за винятком листя, з якого видалено весь екгонін, кокаїн та інші наркотично активні алкалоїди.

Кокаїновий кущ – рослина будь-якого виду роду Eryrhoxylon.

Снотворний мак і коноплі є також предметом злочину, передбаченого ст. 310 КК.

Психотропні речовини – включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, що здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або зумовлювати порушення сприйняття, емоцій, мислення, поведінки і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними (списки № 2 Таблиць І, II, III Переліку).

Ознаки психотропних речовин як предмета злочинів: медична – психотропні речовини здатні викликати стан одурманювання (сп’яніння) та залежності; юридична – речовини віднесено до психотропних Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками та наведено у Переліку. До психотропних речовин належать: мескалін, амфетамін, барбітал, діазепан, феназепам, ЛСД тощо.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – заборонені до обігу в Україні але не включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють. Виготовлення аналогів наркотичних засобів та психотропних речовин здійснюється під час створення нових фармацевтичних препаратів.

Кваліфікація злочинів вимагає врахування особливостей окремих видів та розмірів наркотичних засобів і психотропних речовин.

Перелік особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин визначено Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками і наведено у Списках № 1 і 2 Таблиці 1 Переліку. До них віднесені, зокрема: наркотичні засоби — героїн, кокаїновий кущ, кока лист, макова соломка (концентрат із неї), ефедрин, опій; психотропні речовини – катинон, ЛСД, ЛСД-25, парагексил, МДМА та ін.

Великі й особливо великі розміри наркотичних засобів, психотро-пних речовин та прекурсорів визначено в Таблицях невеликих, великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом МОЗ від 1 серпня 2000 р. № 188 (зокрема, кваліфікація злочинних діянь здійснюється з посиланням на частину 2 статей 305, 307, 314 КК).

Розмір наркотичних засобів пов’язується з ознаками та властивостями, які характеризують вплив цих засобів на організм людини та наслідки їх вживання. За даними критеріями невеликий розмір наркотичного засобу має місце тоді, коли його кількість не перевищує дози для одноразового вживання; значний розмір – це кількість, яка перевищує невеликий розмір, але менша від великого розміру; великий розмір – така кількість, вживання якої спричиняє захворювання на наркоманію (хворобливий потяг до наркотиків) хоча б однієї особи (кількість доз, які потрібно для цього вжити, залежить, головним чином, від виду наркотичного засобу); особливо великий розмір – кількість наркотиків, що в кілька разів перевищує великий розмір.

Зазначені критерії можуть використовуватися і щодо визначення розміру психотропних речовин.

У Таблицях невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, не невизначено розмір аналогів наркотичних засобів чи психотропних речовин, тому предметом злочину є будь-яка їх кількість.

У разі коли предметом злочинів виступають наркотичні засоби, які не використовуються у медичній практиці і спричиняють швидку залежність організму людини (наприклад, героїн, ефедрон), то будь-яка кількість названих засобів визнається великими або особливо великими розмірами, а злочини, предметом яких вони виступають, мають кваліфікуватися за частинами 2, 3 відповідних статей КК. Розміри виготовлених наркотичних засобів у виді екстрактів, витяжок, відварів, інших рідин, у тому числі кустарно виготовлених з ефедрину та норефедрину, згідно з існуючими методиками криміналістичних досліджень визначаються у перерахунку на суху речовину.

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів визначає розмір (вагу у грамах) цих предметів, який дозволяє відмежувати кримінально каране діяння з незаконним предметами від адміністративних правопорушень та виступає в якості кваліфікуючих ознак злочинів даної категорії.

Так, залежно від розміру діють наступні правила кваліфікації злочинів:

1) незаконні дії особи (виробництво, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання) щодо наркотичних засобів або психотропних речовин у невеликих розмірах, вчинені без мети збуту не утворюють складу злочину і тягнуть за собою адміністративну відповідальність за ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У деяких випадках, коли предметом злочину, передбаченого ст. 309 КК, є особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини, їх невеликий розмір не визначається (наприклад, героїн, меткатинон (ефедрон). У такому випадку відповідальність за ст. 309 КК настає в разі здійснення таких незаконних дій навіть із мізерною кількістю цих наркотичних засобів;

2) значний розмір наркотичних засобів та психотропних речовин, за наявності якого настає кримінальна відповідальність, у Таблицях не визначено. Його наявність констатується тоді, коли вага відповідних речовин більша від невеликої їх кількості, але не досягає великого розміру – тому при вчиненні злочину щодо предмету у значних розмірах діяння кваліфікується за частинами першими відповідних статей КК;

3) незаконні дії з наркотичними засобами та психотропними речовинами у великих розмірах кваліфікуються за ч. 2 статей 305, 307, 308, 309 КК;

4) аналогічні дії щодо наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах кваліфікуються за ч. 3 статей 305, 307, 308, 309 КК).

Якщо предметом злочинів виступають наркотичні засоби, які не використовуються у медичній практиці і викликають швидку залежність організму людини (наприклад, героїн, ефедрон), то будь-яка кількість названих засобів визнається „у великих або особливо великих розмірах”, а злочини, предметом яких вони виступають, повинні кваліфікуватись за частинами 2 та 3 відповідних статей КК.

Розміри виготовлених наркотичних засобів у вигляді екстрактів, витяжок, відварів, інших рідин, у тому числі і кустарно виготовлені з ефедрину та норефедрину, згідно з існуючими методиками криміналістичних досліджень визначаються в перерахунку на суху речовину.

При вирішенні питання про кваліфікацію злочинів щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів різних видів розмір цих засобів (речовин) визначається виходячи з їх загальної кількості.

При визначенні сумарної кількості наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів необхідно дотримуватись наступної методики:

1) визначити, яку частку від відповідного розміру (значний, великий або особливо великий розмір) становить кількість кожного із видів досліджуваних наркотичних засобів або психотропних речовин;

2) скласти ці частки;

3) якщо сумарна кількість перевищує 1, то досліджувані предмети можуть бути визнані як у великих або особливо великих розмірах.

Наприклад, з незаконного обігу вилучено кокаїн в кількості 10 грамів згідно з названими вище Таблицями становить 0,66 частки від особливо великого розміру, та марихуану, висушену в кількості 2000 грамів, що становить 0,8 частки від особливо великого розміру для цього засобу. Сума часток становить 0,66 + 1,44. тобто 2.

У випадку, якщо кількість кожного із наркотичних засобів різних видів окремо більша одиниці, це є підставою для визнання їхньої кількості такою, що відповідає особливо великим розмірам.

При цьому вага макової соломки чи марихуани (верхівок з листям і залишками стебел конопель) визначаються в залежності від того, були во-ни висушені чи ні.

Наприклад, з незаконного обігу вилучено наркотичні засоби, які згідно з висновком експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом маковою соломою невисушеною вагою 10 кг 005 г, що є великим розміром, рідину вагою 29.75 г, що містить у собі особливо небезпечний наркотичний засіб – екстракційний опій, вага сухого залишку якого становить 1.254 г.

Якщо поряд із наркотичними засобами чи психотропними речовинами предметом злочину були також прекурсори, об’єднання кількості таких засобів або речовин із кількістю останніх не допускається. Складання можливе лише кількох прекурсорів різних видів (п. 21 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Прекурсори – речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Таблиці IV Переліку. Самі по собі прекурсори не призначені для вживання з метою викликати наркотичне сп’яніння чи одурманювання, а лише є сировиною. Перелік прекурсорів також затверджується Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками.

Прекурсори поділяються: на фармакологічні – початкова хімічна сировина, з якої виготовляються синтетичні наркотики або психотропи (список № 1 Таблиці IV); промислові – ті, що використовуються в процесі виготовлення природних напівсинтетичних та синтетичних наркотичних чи психотропних речовин (список № 2 Таблиці IV).

До прекурсорів належать: ацетон, етиловий ефір, соляна, сірчана кислоти, толуол тощо.

Фальсифікований лікарський засіб – лікарській засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або кільком) про лікарський засіб із відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а так само лікарський засіб, який умисно підроблений в інший спосіб і не відповідає відомостям (одній або кільком), у тому числі щодо складу про лікарський засіб із відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України (ЗУ від 4 квітня 1996 р. № 123/96-ВР «Про лікарські засоби»; п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом від 31 жовтня 2011 р. № 723).

Під великим розміром фальсифікованих лікарських засобів визнаються така кількість засобів, яка відповідає вартості сертифікованих лікарських засобів, вартість яких становить від 50 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, під особливо великим розміром – вартість яких становить 500 і більше таких мінімумів (Наказ МОЗ від 22 квітня 2013 р. № 321 «Про визначення понять «великі» та «особливо великі» розміри фальсифікованих лікарських засобів»).

Отруйні речовини (ст. 321 КК) – це речовини рослинного, тваринного і мінерального походження або продукти хімічного синтезу, здатні при впливі на живий організм викликати гостре або хронічне отруєння або смерть (ангідрит оцтової кислоти, миш’як.

6. Сильнодіючі речовини (ст. 321 КК) – це речовини синтетичного або природного походження, в тому числі рослини, зо заподіюють небезпечний вплив на організм людини, і можуть нанести шкоду її здоров’ю та життю при прийомі їх не в медичних цілях.

7. Одурманюючі засоби (ст.ст. 322 та 324 КК) – це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект, який змінює психіку і поведінку людини, і не входять до списку наркотичних, психотропних, отруйних і сильнодіючих речовин.

8. Мікробіологічні та інші біологічні агенти (ст. 326 КК) – предмети і речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біологічні препарати, мікроорганізми, патогенні для людей і тварин тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей.

9. Допінг (ст. 323 КК) – речовини і методи, які використовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для здоров’я і заборонені для вживання антидопінговим Кодексом Олімпійського руху.

10. Токсини (ст. 326 КК) – сполуки (частина білкової природи) бактерійного, рослинного або тваринного походження, здатні при потраплянні в організм людини спричиняти захворювання або смерть (містяться в отрутах змій, павуків, скорпіонів).

11. Радіоактивно забруднені продукти та інша продукція (ст. 327 КК) – продукти рослинного або тваринного походження, призначені для вживання людьми, а також будь-яка інша продукція сільськогосподарського або іншого походження, яка має на поверхні частинки радіоактивного матеріалу у вигляді пилу або містить радіоактивні частинки в клітинах рослин або тварин понад допустимі рівні.

Об’єктивна сторона більшості злочинів проти здоров’я населення характеризується діяннями у формі активних дій: це – викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК); схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315 КК); спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК). Такі злочин як порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК), порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК) як і порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326 КК) можуть вчинятися як шляхом дій так і бездіяльності.

При кваліфікації цих злочинів треба враховувати таку специфічну особливість диспозицій норм як їх банкетний характер. В більшості статей розділу ХІІІ Особливої частини КК ознаки складів злочинів сформульовані таким чином, що вони не розкривають, в чому конкретно полягає порушення відповідних правил (зокрема, порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК), порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК) або не дають конкретного переліку предметів злочину (психотропних речовин, допінгу, токсинів тощо). Тому встановлення ознак предмета та характеру у змісту ознак об’єктивної сторони відповідних злочинів вимагає звернення до нормативно-правових актів інших галузей права. Зокрема, поняття дій, які означають незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, розкривається у Законі України «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів й прекурсорів» , перелік наркотичних засобів у постанові КМ від 6 травня 2000 р. № 770.

Більшість розглядуваних складів злочинів сконструйовані як формальні склади і вважаються закінченими з моменту вчинення діянь (незаконне виробництво наркотичних засобів, посів або вирощування снотворного маку чи конопель, незаконне введення в організм наркотичних засобів тощо). В той же час, настання певних наслідків пов’язане з констатацією закінченого злочину у кваліфікованих та особливо кваліфікованих складах злочинів. Так, незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, яке заподіяло середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, кваліфікується за ч. 2, а настання смерті потерпілого внаслідок таких дій – за ч. 3 ст. 314 КК; заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – за ч. 2 ст. 327 КК.

Суб’єктом розглядуваних злочинів являється фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку. Виключенням являється викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК), які передбачають кримінальну відповіда-льність з 14-ти років. В процесі кваліфікації ряду діянь вимагає встановлення ознак, які характерні для спеціального суб’єкта злочинів. Такими є незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК); спонукання неповнолітніх до вживання допінгу (ст. 323 КК) та інші. Якщо розглядувані діяння вчинила особа, яка не володіє ознаками спеціального суб’єкта, кваліфікація за даними статтями виключається.

Із суб’єктивної сторони злочини проти здоров’я населення можуть вчинятися умисно (у переважній більшості) та з необережності. Діянням, які проявляються у порушенні певних правил (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК), порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК) тощо), притаманні обидві форми вини. Для кваліфікації ряду злочинів необхідним є встановлення спеціальної мети, яка в якості обов’язкової ознаки включена до диспозицій відповідних норм. Такими є, зокрема, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів з метою їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин (ст. 311 КК).

2. Кваліфікація злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (ст.ст. 305–307, 309–311 КК).

Кваліфікація контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК).

Предмет злочину — наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, прекурсори, фальсифіковані лікарські засоби.

Кваліфікація контрабанди вимагає встановлення ознак об’єктивної сторони злочину із дослідженням злочинного діяння, яке може бути здійснене у двох формах активних дій – переміщення через митний кордон України: а) поза митним контролем або б) з приховуванням від митного контролю наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, фальсифікованих лікарських засобів.

За своїм змістом ці дії аналогічні діям при вчиненні контрабанди (діяння кваліфікується за ст. 201 КК) і полягають у переміщенні товарів через митний кордон України: з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення; шляхом надання одним товарам вигляду інших; з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

Відповідно до п. 53 ст. 4 МК під спеціально виготовленим сховищем (тайником) треба розуміти сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо.

Використанням інших засобів чи способів, що утруднюють виявлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини, а також надання одним предметам вигляду інших (зміна їх зовнішніх ознак – форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони контрабанди є місце вчинення злочину – митний кордон, тобто межі митної території України, які збігаються з державним кордоном, за винятком кордонів спеціальних мит-них зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

Злочин визнається закінченим з моменту фактичного виявлення у винного під час митного контролю наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів на території України або при спробі перетнути державний кордон України в іншому місці, поза зоною митного контролю (формальний склад).

Якщо названі вище предмети виявлено до переміщення через митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу, особистого огляду тощо), діяння є замахом на контрабанду і кваліфікується за статтями 15 та 305 КК.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів і незаконне перевезення або пересилання їх за межі території України необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ст. 305 КК та відповідно за ст. 307 або ст. 309 КК.

Незаконне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів через митний кордон України в поєднанні з протиправними наркоопераціями, вчиненими на її території до вивезення вказаних засобів (речовин), утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 306 або 307 та ч. 1 ст. 15, ст. 305 КК; збут або використання таких засобів (речовин) для особистих потреб у межах України, вчинені після їх імпортування, – за сукупністю злочинів, передбачених статтями 305, 307 або 309 КК.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 305 КК) є вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів: повторно; за попередньою змовою групою осіб; те, що предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби у великих розмірах. Особливокваліфікуючими ознаками (ч. 3 ст. 305 КК) аналізованого злочину є вчинення його організованою групою і те, що предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби в особливо великих розмірах.

Контрабанда вважається вчиненою за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 305 КК) тоді, коли в її здійсненні брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне її вчинення. Діяння кожного із співвиконавців кваліфікуються за ч. 2 ст. 305 КК незалежно від того, яку роль виконувала особа у злочині. У разі, коли особа вчинила контрабанду у співучасті з організатором, підбурювачем, пособником, зазначена кваліфікуюча ознака відсутня (п. 9 ППВСУ “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил” від 3 червня 2005 р. № 8).

Суб’єкт злочину – загальний, тобто особа, яка на момент вчинення контрабанди досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює незаконність своїх дій з переміщення засобів і речовин через митний кордон поза митним контролем чи з приховуванням від нього і бажає в обхід установлених правил ввезти їх в Україну чи вивезти з неї.

Кваліфікація використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 КК).

Предметом розглядуваного злочину, який підлягає встановленню в процесі кваліфікації, являються кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у будь-якому вигляді (грошові кошти, матеріальні цінності та ін.).

Об’єктивну сторону злочину утворюють такі діїк:

а) розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах;

б) використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб;

в) використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах – це внесення грошових коштів (готівкових або безготівкових) на рахунок будь-якої фінансової установи (банку, кредитної спілки), у тому числі відкриття накопичувальних, депозитних рахунків, переведення коштів з одного рахунка на інший, внесення їх у фонди підприємств, установ або організацій чи у фонди їх філій, придбання акцій підприємств та інші подібні дії.

Використання зазначених коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації – це здійснення правочину щодо них шля-хом викупу, через тендер (міжнародні торги) або на аукціоні, купівля їх частки (акцій, майнового паю). Майно, яке може бути предметом угоди, – цінні папери, речі, рухоме майно (транспортні засоби тощо); об’єкти – нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, виробничі будівлі, транспортні системи).

Обладнання для виробничих або інших потреб – це устаткування, виробничі лінії, апаратура, прилади, будь-які механізми або пристрої, призначені для виробничої та іншої господарської діяльності, щодо яких здійснюються правочини за рахунок коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Розміщення коштів, як і придбання об’єктів, майна, обладнання може здійснюватися безпосередньо особою, яка отримала кошти чи майно від незаконного обігу, а також через залучення посередників, які виступають у таких випадках співучасниками злочину. Обов’язковою умовою притягнення такої категорії осіб до кримінальної відповідальності є факт усвідомлення ними джерела отримання коштів — унаслідок незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Використання доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу – це надання їх для вчинення будь-яких незаконних діянь щодо наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, що забезпечує незаконний обіг цих предметів у подальшому. До таких діянь, зокрема, належать: оренда земельних ділянок для незаконного культивування снотворного маку чи конопель, подальше культивування цих рослин; фінансування виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення наркотичних засобів та інших предметів; надання коштів для придбання та обладнання приміщень з метою їх утримання для незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Злочин є закінченим з моменту вчинення діяння вкладення особою фінансових коштів, одержаних від наркобізнесу, в банк, підприємство чи іншу структуру, приватизації об’єктів; придбання обладнання для господарського товариства або фінансування найнятих осіб для виконання будь-якої діяльності у сфері незаконного обігу; тощо.

Якщо використання коштів, здобутих від незаконного обігу, поєднується із вчиненням інших незаконних дій – виробництвом, збутом, викраденням, вимаганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 306 та відповідно статтями 307, 308, 309, 311, 312 КК.

Аналізований склад злочину є спеціальним по відношенню до складу злочину, передбаченого ст. 209 КК. Вчинене діяння може бути кваліфіковане за ст. 306 КК за умови, що доходи (кошти і майно) отримані лише від незаконного обігу зазначених у даній статті предметів.

Одночасне одержання доходів від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів та від заняття іншими видами протиправної діяльності утворюють сукупність злочинів, передбачених статтями 209 та 306 КК.

Суб’єкт злочину – загальний, тобто фізична особа, яка досягла 16-річного віку, є правоздатною, а отже, згідно з положеннями цивільного і фінансового права може здійснювати угоди купівлі-продажу, укладати інші угоди і нести відповідальність за них.

При кваліфікації злочину необхідно враховувати особливості суб’єктивної сторони, які характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює протиправний характер своїх дій, спрямованих на «відмивання» (легалізацію) фінансових коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, і бажає набути права власності на вкладені у банк, підприємство кошти (майно), придбати об’єкт, що підлягає приватизації, або обладнання для виробничих та інших потреб чи використати такі кошти (майно) з метою продовження наркобізнесу. Мета – продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів — є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, якщо він полягає у використанні доходів (коштів і майна), здобутих у результаті такої протизаконної діяльності.

Вчинення злочину повторно; за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах кваліфікується за частиною 2 статті 306 КК.

За ознакою повторно кваліфікується вчинення двох або більше фактів використання коштів у будь-якій із форм діяння, передбаченого ч. 1 ст. 306 КК: це розміщення коштів, здобутих від незаконної діяльності, у фінансовій установі, послідуюче їх використання для приватизації об’єктів або здійснення фінансових операцій, в тому числі і придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або здійснення будь-яких інших незаконних дій з метою продовження незаконного обігу вказаних засобів або речовин. Послідовність, кількість операцій з коштами, здобутими від незаконних діянь, на кваліфікацію злочину не впливають.

Кваліфікація злочину як використання коштів у великих розмірах здійснюється у випадках, якщо сума коштів становить двісті і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Кваліфікація незаконних дій з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами за статтями 307, 309 та 311 КК.

Як незаконні дії, які складають зміст злочинного діяння в об'єктивній стороні аналізованих злочинів, кваліфікується незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів за статтею 307 КК. Аналогічні дії щодо зазначених предметів, вчинені без мети збуту, утворюють склад злочину, передбачений статтею 309 КК, а таке ж діяння з прекурсорами кваліфікуються за статтею 311 КК.

Незаконне виробництво – всі дії, пов’язані із серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовин із хімічних речовин та (або) рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують, здійснені всупереч установленому законом порядку (п. 3 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Серійне одержання зазначених засобів або речовин означає їх виготовлення серіями, за певним стандартом (нормою, зразком, мірилом), тобто вони є типовим виробом, що має відповідати певним вимогам щодо якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, форм і розмірів, у тому числі вимогам фармацевтичного підприємства. Тобто йдеться про промисловий спосіб виготовлення цих засобів і речовин.

Виробництво наркотичних засобів або психотропних речовин поза обліком на підприємствах, які випускають подібну продукцію, за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 308 КК.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин – це всі дії (включаючи рафінування, підвищення у препараті концентрації наркотичних засобів і психотропних речовин чи їх переробку), здійснені всупереч установленому законом порядку, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини (абз. 3 п. 3 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Виготовленням можуть бути визнані: перероблення сировини, яка містить наркотичну речовину до придатного для споживання стану (шляхом екстрагування макової соломки); підвищення концентрації наркотичного засобу шляхом його рафінування (виготовлення з конопель гашишу, анаші, смоли і гашишної олії з додаванням до цих рослин домішок – розчинників, жирів, води та ін.); перегонка, очищення або синтез з використанням хімічних речовин різного роду нарко-, психотропомісних препаратів, фармакологічних прекурсорів з одержанням унаслідок таких дій призначених для вживання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Виготовлення наркотичних засобів та препаратів може бути здійснене шляхом приведення рослин, що віднесені до групи наркотиковмісних, до стану, який дає можливість використовувати їх як наркотичний засіб (сушіння та подрібнення конопель, збирання та подальше висушування пилку, приготування відвару), а також відокремлення макових голівок з подальшим подрібненням від рослин маку, збирання соку (опію).

Незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях (абз. 6 п. 3 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Відсутній склад злочину у придбанні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також під час проведення негласних слідчих дій (наприклад, оперативна закупка - операція щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин) у межах кримінального провадження (ст. 5 ЗУ від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»).

Придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за підробленими документами на їх видачу, а також за незаконно виданим рецептом утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 307 та відповідно статтями 318 або 319 КК.

Протиправне зберігання утворюють будь-які умисні дії, пов’язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (особа може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). При цьому відповідальність настає незалежно від тривалості, способів (таємно чи відкрито) і місця зберігання.

Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів полягає в умисному переміщенні цих засобів і речовин будь-яким видом транспорту в межах території України з порушенням порядку і правил, установлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин.

Обов’язковою ознакою злочинного перевезення є використання будь-якого транспортного засобу (потягу, літака, судна, автомобіля, міського автомобільного та електротранспорту тощо).

Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, коли транспорт не використовується. Такі дії мають розглядатись як придбання та/або зберігання цих засобів і речовин та кваліфікуватися за статтями 307 або 309 КК із зазначенням відповідної ознаки злочину — «придбання» або «зберігання».

Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів – це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше в межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі із зазначеними засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Якщо злочин не був доведений до кінця з незалежних від волі винного причин (наприклад, у зв’язку із затриманням під час оформлення квитанції на відправлення посилки, бандеролі чи вантажного контейнера або під час огляду в момент здачі для пересилання), дії останнього належить кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину за статтями 15, 307 КК.

Під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч ЗУ від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» — продаж, дарування, обмін, оплата послуги, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин як ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо. Незаконний збут передбачає відчуження цих засобів чи речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як своїм майном.

Обопільне введення ін’єкцій (спільне куріння чи вживання іншим способом) наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогів особами, які їх виготовили разом або придбали за спільні кошти, збуту не утворюють (п. 4 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Якщо наркотичний засіб було виготовлено з метою збуту, а особа не встигла його збути, діяння кваліфікується як закінчений злочин — виготовлення з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а не як готування до збуту.

Збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, поєднаний зі схилянням особи до їх вживання, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 307 і 315 КК.

Безоплатні передача чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин у місця позбавлення волі на прохання засудженого його рідними, близькими є способом збуту таких предметів і кваліфікуються судами як збут за ч. 2 ст. 307 КК. Аналогічні дії, вчинені щодо засобів та речовин, які належать засудженому або придбані на його кошти, не утворюють складу збуту і мають кваліфікуватись як незаконні дії, передбачені ст. 309 КК, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Відмінність між складами злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК, полягає у змісті та характері ознак суб’єктивної сторони злочину: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваних нею діянь, відповідальність за які передбачена ст. 307 КК, і бажає їх вчинити, маючи на меті збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. За ст. 309 КК кваліфікується вчинення діянь щодо названих предметів при відсутності у особи умислу щодо їх збуту.

Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

У випадку, якщо особа під виглядом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів умисно збуває будь-які інші засоби чи речовини, що не відносяться до даної категорії предметів (крейду, муку, цукор, тощо), з метою заволодіння грошима чи майном особи, яка придбає названі засоби або речовини, діяння містить ознаки шахрайства і повинно кваліфікуватись як шахрайство, а дії покупця – як замах на вчинення злочинів, передбачених статтями 307, 309 або 311 КК.

Злочин, передбачений ст. 307 КК, визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у цій статті альтернативних дій.

Так, незаконне виготовлення, виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації, незалежно від кінцевого результату. Тому припинення злочинного виробництва або виготовлення в той момент, коли особа, маючи на меті отримати в кінцевому результаті наркотичні засоби у великих або особливо великих розмірах, не отримала бажаної кількості продукту, не виключає кваліфікації вчиненого як закінченого злочину відповідно за частинами 2 або 3 статей 307 чи 309 КК.

Придбання є закінченим злочином з моменту отримання винним тієї кількості наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, яку прагне отримати особа. У разі недосягнення такого результату вчинене може кваліфікуватись як замах на придбання за ст. 15 та відповідними частинами ст. 307 КК. Зберігання та перевезення вважаються закінченими у будь-який період вчинення цих діянь. Збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів є закінченим злочином з моменту передачі цих предметів від розповсюджувача до набувача.

У випадках, коли винна особа вчинила одну або кілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із числа тих, що охоплювалися її умислом, вчинене має розглядатись як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Якщо наркотичні засіби, психотропні речовини чи їх аналоги були виготовлені як для особистого вживання, так і з метою збуту, вчинене діяння утворює сукупність злочинів і кваліфікується за статтями 307 та 309 КК КК. За ст. 309 КК кваліфікуються дії винного лише в частині виробництва, виготовлення, перевезення, пересилання і зберігання цих засобів і речовин у тому розмірі, в якому він їх ужив чи планував ужити.

Кваліфікація незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів як складу злочину, передбаченого ст. 311 КК, можлива лише при наявності конкретної мети – їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин.

Незаконні дії з прекурсорами кваліфікуються в залежності від мети вчинених діянь:

Для особистого використання при виготовленні наркотичних засобів або психотропних речовин – за ч. 1 ст. 311 КК; з метою збуту прекурсорів іншим особам, котрі займаються незаконним виготовленням наркотичних засобів або психотропних речовин – за ч. 2 ст. 311 КК, а за відсутності таких цілей – за ст. 320 КК, яка передбачає відповідальність за порушення встановлених правил виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання прекурсорів.

Необхідно мати на увазі, що виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут речовин, віднесених до категорії прекурсорів, визнаються незаконними, якщо ці дії вчинено з порушенням вимог статей 6, 11, 12, 15 Закону “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів”. У тих випадках, коли особа придбала у підприємства роздрібної торгівлі прекурсори, включені до списку № 2 таблиці IV Переліку, для використання їх у господарських, технічних чи побутових цілях (наприклад, для виконання малярних робіт, заправки акумуляторів тощо), дії з цими речовинами не можна вважати незаконними.

Частина 2 статей 307, 309 та 311 КК передбачає кваліфікований склад злочину, а частина 3 – особливо кваліфікований.

В якості кваліфікуючих ознак за ч. 2 даних статей передбачено вчинення названих вище злочинних діянь:

– за попередньою змовою групою осіб (статті 307, 309, 311 КК);

– повторно (статті 307, 309, 311 КК);

– особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 (ст. 307 КК); передбачених статтями 307, 308, 310, 317 (ст. 309 КК);

– із залученням неповнолітнього (ст. 307 КК);

– збут наркотичних засобів, психотропних речових та їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян (ст. 307 КК);

– передачу цих речовин у місця позбавлення волі (ст. 307 КК);

– якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах (статті 307, 309 КК), прекурсори у великих розмірах (ст. 311 КК);

– якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини (ст. 307 КК).

В якості особливо кваліфікуючих ознак за ч. 3 передбачено вчинення названих вище злочинних діянь:

– організованою групою (статті 307, 311 КК);

– якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах (статті 307, 309 КК), прекурсори в особливо великих розмірах (ст. 311 КК);

– вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього (ст. 307 КК), із залученням неповнолітнього (ст. 309 КК).

Кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно» передбачає вчинення двох або більше діянь із передбачених у ст. 307 КК.

Так, за ознакою повторності кваліфікується придбання 1 кг висушеної макової соломки, виготовлення опію ацетильованого та його збут і наступне придбання 1,5 кг марихуани з метою збуту.

Не утворює повторності послідовне вчинення різних діянь стосовно одного предмета. При цьому не можуть кваліфікуватися як повторні виробництво, виготовлення, придбання певної кількості наркотичного засобу (психотропної речовини) та їх подальше зберігання, перевезення, пересилання і збут, якщо ці дії вчинені вперше і їх предметом від початку до кінця були одні й ті ж наркотичні засоби або психотропні речовини, навіть коли діяння були вчинені як кілька окремих самостійних епізодів, однак об’єднані єдиним умислом. Наприклад, збирання, зберігання невисушеної маріхуани з наступним її досушуванням, фасуванням і продажем (збутом) кільком особам, якщо мета на збут такого наркотичного засобу існувала з моменту його придбання, утворюють закінчений злочин і кваліфікуються за ч. 1 ст. 307 КК.

Так, Подільським районним судом м. Києва засуджена громадянка В., яка в м. Києві придбала у знайомого їй громадянина К. психотропну речовину з ефедрину у медичному ін’єкційному шприці місткістю 5 мл для власного вживання без мети збуту. Вказаний шприц з психотропним препаратом В. перевезла громадським транспортом до місця свого проживання, де зберігала до часу затримання її працівниками міліції.

Згідно з висновком судово-хімічної експертизи вилучений у В. медичний ін’єкційний шприц містив кустарно виготовлений психотропний препарат з ефедрину, вагою, в перерахунку на сухий залишок 0,444 г.

Дії В. кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення психотропної речовини без мети збуту.

Слід розцінювати як вчинення злочину повторно виготовлення вдруге з тієї ж макової соломки ацетильованого опію і збут його іншій особі, якщо умисел на вчинення таких дій виник після здійснення попередніх епізодів виготовлення та збуту.

Згідно з ч. 2 ст. 32 КК не є повторністю продовжуваний злочин, що складається з двох або більше вчинених в різний час тотожних злочинних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Продовжуваний злочин схожий на повторність злочинів тому, що складається з кількох тотожних дій, але при продовжуваному злочині особа має єдиний злочинний намір, що охоплює заздалегідь поставлену мету та єдиний умисел, що об’єднує всі вчинені особою діяння. При повторному ж вчиненні злочинів кожен з них має свою суб’єктивну сторону і самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину. Продовжуваний злочин виключає повторність і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1 ст. 307 КК – як продовжуваний збут наркотичних засобів.

Так, дії громадянина К., який виготовив з метою збуту 10 грам опію ацетильованого і на протязі декількох днів продав наркотик 3 особам, є прикладом продовжуваного одиничного злочину. Умисел на збут даного наркотичного засобу сформувався у винного в процесі його виготовлення. Мета полягала у збуті всієї кількості приготовленої рідини і була досягнута послідовними тотожними діями.

Аналогічні дії громадянина М. можуть бути кваліфіковані як множина злочинів у випадку, якщо, кожен епізод збуту виготовленого наркотичного засобу винний вчиняв зі знову виниклим умислом (наприклад, коли виникала потреба у грошах, умисел на збут виникав після прохання іншої особи, тощо). Таким чином, М., здійснюючи кожен випадок продажу наркотику, в той момент не мав наміру на збут в подальшому іншої кількості речовини, а кожен збут був самостійним епізодом, тому в його діях наявна повторність, а не одиничний продовжуваний злочин, і вчинені діяння підлягають кваліфікації за ознаками повторності за ч. 2 ст. 307 КК.

Послідовне вчинення особою кількох злочинних діянь утворює сукупність злочинів, у якій кожен наступний злочин (крім першого) кваліфікується із вказівкою на повторність діяння. Аналогічне правило кваліфікації застосовується і у випадку, коли особа в минулому була засуджена за вчинення однорідного чи такого ж самого злочину або будь-якого із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 КК.

Наприклад, незаконне придбання, зберігання з метою збуту і збут наркотичних засобів, а також незаконне виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені повторно особою, яка вчинила раніше злочин, передбачений ч. 1 ст. 317 КК, кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК.

Злочин належить кваліфікувати як здійснений за попередньою змовою групою осіб тоді, коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці або з розподілом ролей два й більше суб’єкти злочину, які діяли для досягнення спільної мети – вчинення діянь стосовно наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів цих речовин або прекурсорів.

Залучення неповнолітнього (малолітнього) – це фактичне його втягнення повнолітньою особою у виробництво, виготовлення перевезення, зберігання з метою збуту (а рівно без мети збуту) або збут наркотичних засобів чи психотропних речовин, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 307 та 309 КК. Малолітній, щодо якого може бути вчинене будь-яке із злочинних діянь – це особа у віці до 14 років, неповнолітній – від 14 до 18 років.

Неповнолітній виступає співучасником злочину в якості співвиконавця або пособника. Його залучення відбувається шляхом фізичного (погрози, примусу, шантажу) або психічного (переконування, умовляння, обіцянки винагороди) впливу на особу, а також через обман залученого.

Залучення неповнолітнього – фактичне втягнення суб’єктом цього злочину особи у віці від 14 до 18 років у виконання будь-якої дії, яка складає об’єктивну сторону цього злочину. Залучення може проявлятися як шляхом психічного, так і фізичного впливу на неповнолітнього.

Залучення неповнолітньої особи, на думку А.А. Музики, означає фактичне втягнення його дорослим шляхом психічного, фізичного впливу або в інший спосіб у незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів або психотропних речовин. А також способами вплину на неповнолітнього може бути обіцянка матеріальної чи іншої вигоди, використання матеріальної чи службової залежності, обман.

Неповнолітній може брати участь у вчиненні як одного з таких злочинних діянь, так і декількох з них (наприклад, у виробництві, перевезенні чи зберіганні наркотичних засобів чи психотропних речовин) як співвиконавець так як і пособник. Склад цього злочину є закінченим за умови, що неповнолітній брав участь у вчиненні таких дій хоча б один раз. Неповнолітній у такому разі несе відповідальність за вчинення лише тих дій, які охоплювалися його умислом, тобто за ст.ст. 307 або 309 КК.

Якщо під втягненням неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність можна розуміти певні дії дорослої особи, пов’язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю , то вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин із залученням неповнолітнього можна характеризувати як будь-які умисні дії особи, які здітні викликати у неповнолітнього бажання взяти участь у вчинені аналізованих злочинів, або створити таку обстановку, коли неповнолітній буде змушений прийняти пропозицію щодо вчинення злочинних діянь; це фактичне втягнення суб’єктом злочину особи у віці від 14-ти до 18-ти років у виконання будь-якої дії, що складає об’єктивну сторону злочину.

В якості конструктивних ознак об’єктивної сторони втягнення в діяльність, пов’язану з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, необхідно звернути увагу на такі форми злочинного впливу на неповнолітнього як обіцянка, обман, погроза, умовляння та інші можливі діяння.

Обіцянка – це переконування зацікавленою особою у можливості забезпечення неповнолітньому отримання будь-яких благ, що є важливими чи становлять особливий інтерес для останнього. Обіцянки можуть бути пов’язані з задоволенням потреб неповнолітнього у наркотиках, якщо той є наркозалежним, у отриманні матеріальних благ, грошей. Також у виконанні обіцянки, що безпосередньо не пов’язана з інтересами неповнолітнього, але є важливою обставиною для нього. Наприклад, обіцянка сприяти особі у працевлаштуванні, надати допомогу у лікуванні рідних та близьких неповнолітнього та ін.

Кримінальна відповідальність за вчинення злочинного діяння із залученням неповнолітніх наступає лише у тих випадках, коли винний усвідомлює, що залучена ним до злочину особа є неповнолітньою (малолітньою), або, коли він цього не усвідомлює, але повинен був і міг це усвідомлювати за конкретних обставин. Додаткової кваліфікації за ст. 304 КК вчинення діяння із залученням неповнолітнього (малолітнього) не потребує.

Так, Житомирським районним судом Житомирської області був засуджений за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, раніше судимий за ст. 2291 громадянин Б., який, знаючи, що його сусід по будинку С. вживає наркотики (через ін’єкції ацетильованого опію), запропонував останньому разом з ним поїхати до Вінницької області, купити там у невстановлених слідством осіб макову соломку, а потім у нього в помешканні виготовляти готовий наркотичний засіб з метою послідуючого збуту. Неповнолітній С. погодився на вчинення злочинних дій по придбанню, перевезенню, виготовленню з метою збуту наркотичних засобів, так як через залежність від наркотиків змушений був регулярно їх вживати і шукав будь-яку можливість для придбання наркотиків. Про неповнолітній вік С. громадянину Б. було добре відомо. Дії Б. були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК як придбання, перевезення, виготовлення, зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, вчинені повторно із залученням неповнолітнього.

Як збут у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в місцях масового перебування громадян розглядаються будь-які умисні дії щодо відчуження наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з передачею їх зацікавленим особам у приміщеннях або на прилеглій території навчальних закладів (шкіл, коледжів, університетів тощо), на авто- та залізничних вокзалах, в аеропортах, на ринках, у парках, розважальних закладах, на стадіонах, дискотеках, у комп’ютерних клубах тощо.

Якщо збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів супроводжується схилянням до їх вживання, вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 307 та 315 КК.

Збут чи передача наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місця позбавлення волі – це будь-які дії з доставляння зазначених речовин і засобів до приміщень або на територію кримінально-виконавчих установ як відкритого, так і закритого типу, до слідчих ізоляторів, ізоляторів тимчасового тримання, дисциплінарних батальйонів, гауптвахт, у яких відбувають покарання особи, засуджені до позбавлення волі, тощо.

У Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженому постановою КМУ від 6 травня 2000 р. № 770, визначено розмір (вагу у грамах) цих засобів і речовин, який дозволяє відмежувати кримінально каране діяння з ними від адміністративних правопорушень та виступає як кваліфікуюча ознака злочинів даної категорії. Кваліфікація діянь з урахуванням особливостей предмета здійснюється таким чином.

Незаконні дії особи (виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання) щодо наркотичних засобів або психотропних речовин у невеликих розмірах, вчинені без мети збуту, не утворюють складу злочину і тягнуть за собою адміністративну відповідальність за ст. 44 КпАП. У деяких випадках, коли предметом злочину, передбаченого ст. 309 КК, є особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини, наприклад, героїн, меткатинон (ефедрон), їх невеликий розмір не визначається і відповідальність за ст. 309 КК настає в разі вчинення будь-яких незаконних дій навіть із мізерною кількістю цих засобів (речовин).

Визнані аналогами синтетичні чи природні речовини виготовляються шляхом незначної зміни молекулярної структури існуючих наркотичних засобів і психотропних речовин, і хоча вони не включені до Переліку цих засобів та речовин, однак відтворюють їх психоактивну дію, справляють на людину аналогічний наркотикам та психотропам вплив. Тому при вста-новленні розміру цих речовин необхідно виходити з кількісних показників наркотичних засобів та психотропних речовин, аналогами яких вони є.

Суб’єктом злочинів, передбачених статтями 307, 309 та 311 КК, мо-же бути будь-яка осудна особа, яка досягла 16 років. При вчиненні зазначених незаконних дій з залученням неповнолітніх відповідальність настає з 18-ти років.

Вчинення службовою особою з використанням свого службового становища незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів з метою збуту, а так само їх збут, утворює сукупність злочинів – ст. 364, статті 307 або 311 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що вчиняє діяння всупереч передбаченому законом порядку і певним правилам, або діяння, щодо яких існує заборона, і бажає їх вчинити. Особливості кваліфікації виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів пов’язані з метою вчинення таких дій – наступним їх збутом.

Якщо наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги були виготовлені як для особистого вживання, так і з метою збуту, вчинене діяння утворює сукупність злочинів і кваліфікується за статтями 307 та 309 КК. За ст. 309 КК дії винного кваліфікуються лише в частині виробництва, виготовлення, перевезення, пересилання і зберігання цих засобів і речовин у тому розмірі, в якому він їх ужив чи планував ужити.

Якщо особа під виглядом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів умисно збуває будь-які інші засоби чи речовини, що не віднесені до даної категорії предметів (крейду, борошно, цукор тощо), з метою заволодіння грошима чи майном іншої особи, діяння винного має кваліфікуватись як шахрайство (ст. 190 КК), а дії покупця – як замах на вчинення злочинів, передбачених статтями 307 або 309 КК.

Кваліфікація посіву або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК)

Предмет злочину — снотворний мак і коноплі, які є наркотиковмісними рослинами. За ч. 1 ст. 310 КК кваліфікуються незаконні посів або вирощування маку снотворного в кількості від ста до п'ятисот рослин чи конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин.

Кваліфікація діяння за даною статтею обумовлюється особливостями об‘єктивної сторони злочину, яка характеризується незаконним посівом або вирощуванням названих культур. Така діяльність вважається незаконною, якщо здійснюється поза державним замовленням, в обсязі, що його перевищує, або окремими громадянами (ст. 7 ЗУ від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини, та прекурсори»). Юридичні та фізичні особи, які не мають відповідного дозволу, не вправі вирощувати мак снотворний та коноплі.

Під посівом розуміють висів насіння снотворного маку чи коноплі на будь-якій земельній ділянці, де б вона не була розташована, у тому числі в захищеному ґрунті (у теплицях та парниках).

Вирощування снотворного маку чи конопель – це догляд за посівом та сходами з метою доведення культур до стадії дозрівання (розпушування ґрунту, проріджування, підгодівля добривами, полив рослин тощо).

Посів та вирощування зазначених культур – це послідовні, розділені в часі дії. Якщо такі дії здійснені протягом одного сезону вирощування рослин, вони утворюють один продовжуваний злочин.

Дії особи, яка незаконно виростила мак снотворний чи коноплі, а потім незаконно їх зберігала, перевозила, пересилала, збувала або виготовляла з них інші наркотичні засоби, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 310 та ст. 307 чи ст. 309 КК.

Як формальний склад злочин вважається закінченим і кваліфікується на будь-якому етапі зростання рослин – посіву (внесення в ґрунт насіння конопель або снодійного маку), посадки розсади у ґрунт або вирощування (здійснення відповідних агротехнічних операцій) – незалежно від одержання рослин, придатних для отримання наркотичних засобів.

Придбання насіння, його пророщування, а також придбання розсади з метою подальшого вирощування маку снотворного чи конопель треба розглядати як готування до їх посіву або вирощування і кваліфікувати за статтями 14, 310 КК.

Дії особи, яка незаконно виростила мак снотворний чи коноплі, а потім незаконно їх зберігала, перевозила, пересилала, збувала або виготовляла з них інші наркотичні засоби, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 310 та ст. 307 чи 309 КК.

Частина 2 ст. 310 КК містить кваліфікований склад злочину з наступними ознаками:

- незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за цією статтею;

- яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 КК;

- вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою збуту;

- незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п’ятисот і більше рослин.

У частині 2 статті 310 КК як кваліфікуючі ознаки передбачено повторність тотожних злочинів, пов’язану з попереднім засудженням особи за ст. 310 КК, та повторність однорідних злочинів, якими є діяння, передбачені статтями 307, 309, 311 та 317 КК. Якщо ж особа повторно вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК, не будучи раніше судимою (про поняття судимості див. ст. 88 КК та коментар до неї) за таке діяння, вчинене нею не може кваліфікуватися за ознакою повторності у зв’язку з відсутністю в ч. 2 такої кваліфікуючої ознаки. У той же час судимість особи за статтями 307, 309, 311 та 317 КК для притягнення її до відповідальності за ч. 2 ст. 310 КК не вимагається.

При кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 310 КК за ознакою незаконного посіву або вирощування маку снотворного у кількості п’ятсот і більше рослин чи конопель у кількості п’ятдесят і більше рослин потрібно виходити з того, що при підрахунку їх кількості окремою рослиною вважається та, яка має самостійний корінь, а кількість її стебел у розрахунок не береться. При підрахунку кількості рослин різних видів (маку снотворного і конопель) допускається їх складання.

Суб’єкт злочину – загальний, тобто осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Злочин у виді посіву або вирощування снотворного маку чи конопель за ознаками суб’єктивної сторони є умисним і при кваліфікації діяння необхідно враховувати, що особа, яка вчинила це діяння, усвідомлює, що вирощує певні рослини, знає про особливості їх морфологічного складу.

3. Кваліфікація злочинів, пов’язаних з викраденням та незаконним заволодінням наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами або обладнанням, призначеним для їх виготовлення (ст.ст. 308, 312, 313 КК).

Групу злочинних посягань даної категорії становлять склади злочинів, предметом яких є:

1) наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги (ст. 308 КК);

2) прекурсори (ст. 312 КК);

3) обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 313 КК). Зокрема, обладнання – це апарати, пристрої, прилади, призначені для виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин (конденсаційна труба, генератор пари, прес, необхідні для виготовлення гашишу) або окремі вузли, деталі відповідного агрегату (насос для відсмоктування фільтра при перегонці опію); спеціальна технологічна апаратура, що забезпечує виготовлення напівсинтетичних та синтетичних наркотичних засобів чи психотропних речовин. Використані для виготовлення даних засобів та речовин побутові предмети (кухонний посуд, млинок для кави, м’ясорубка тощо) обладнанням, призначеним для вказаної мети, за змістом закону не визнаються. Таким чином, обладнання – це не будь-яке пристосування, а спеціальна технологічна апаратура, що забезпечує виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин.

Об’єктивна сторона злочинів даної категорії передбачає діяння у таких формах, кожна з яких має самостійний характер, зокрема: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства.

Викрадення – це незаконне таємне або відкрите (шляхом крадіжки чи грабежу) вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності або в окремих громадян. Викрадення вказаними способами матиме місце й тоді, коли незаконне вилучення цих засобів (речовин) було здійснено у юридичних чи фізичних осіб, які й самі володіли ними незаконно, тобто з порушенням вимог ЗУ від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», або вирощували наркотико-вмісні рослини, що були предметом злочину.

Відповідальність за викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів настає за ст. 308 КК у разі умисного незаконного вилучення цих засобів і речовин з підприємств, установ, організацій будь-яких форм власності (аптек, баз, складів, лікувально-профілактичних закладів тощо) і в окремих громадян, а також вилучення наркотиковмісних рослин або їх частин з полів господарств чи земельних ділянок громадян до закінчення збирання врожаю.

Так, Сарненським районним судом Рівненської області громадянина К. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК, за наступних обставин. 26 квітня 2009 р. А. шляхом відкриття замка вхідних дверей проник у житловий будинок, звідки таємно викрав 10 паперових згортків із вмістом 19,6 г сухої подрібненої речовини верхівкових частин рослини коноплі, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб – каннабіс, обіг якого у відповідності до ст. 12 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори" від 15 лютого 1995 р. та постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів" від 6 травня 2000 р. № 770 заборонений.

Якщо ж урожай зібрано й охорону з поля знято, то збирання залишків наркотиковмісних рослин потрібно розглядати як незаконне придбання наркотичних засобів і залежно від мети винного кваліфікувати за ст. 307 чи ст. 309 КК. Так само треба кваліфікувати збирання залишків цих рослин з городів громадян, а також самосійного маку чи дикорослих конопель.

Викрадення наркотичних засобів чи психотропних речовин та їх подальше зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту або без такої, а так само їх збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК, а не ознаку повторності, передбачену ч. 2 ст. 307 чи ч. 2 ст. 309 КК. Виготовлення з викрадених наркотиковмісних рослин нового виду наркотичних засобів (з коноплі – гашишу, з макової соломки – опію тощо) також тягне відповідальність за сукупністю злочинів за ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК.

Привласнення – це утримання та обернення таким чином на свою користь наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, які були ввірені винному або були в його віданні у зв’язку з професійною діяльністю, тобто перебували у законному володінні цієї особи; утримання цих засобів і речовин у своєму особистому розпорядженні особою для себе або інших осіб з метою протиправного використання; невиконання вимог щодо їх повернення у термін, передбачений правилами зберігання, обліку, відпуску і використання, чи вимог про знищення.

Вимагання полягає у вчиненні дій, схожих за зовнішнім проявом на діяння, передбачені ст. 189 КК. Зокрема, це незаконна вимога передачі наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, поєднана з погрозою (письмово, усно, телефоном, через інших осіб тощо) здійснення в майбутньому вбивства або застосування насильства до потерпілого чи його близьких родичів, обмеження прав або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їх віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Така вимога може супроводжуватись і реальним пошкодженням чи знищенням майна.

Під заволодінням наркотичними засобами, психотропними речовинами чи їх аналогами шляхом шахрайства слід розуміти заволодіння такими способами, як обман або зловживання довірою.

Кваліфікація діяння як закінченого злочину обумовлюється особливостями моменту вчинення хоча б однієї з перелічених злочинних дій, а саме: викрадення шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства – з моменту, коли винна особа заволоділа засобами, речовинами або їх аналогами і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ними (заховати, передати іншим особам, вжити); привласнення, викрадення шляхом зловживання службовим становищем – з моменту незаконного утримання та обернення у своє розпорядження; вимагання – з моменту пред’явлення вимоги передати винному предмети незалежно від того, передав їх потерпілий вимагателю чи ні.

Крім викладених вище способів вчинення злочинного діяння об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 313 КК, полягає у незаконних діях із протиправного безоплатного вилучення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, та обернення їх на користь винного чи інших осіб. Це можуть бути як дії, аналогічні за змістом передбаченим ст. 312 КК, так і виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам такого обладнання.

Передача обладнання може означати як його безоплатне відчуження (дарування, вручений на знак подяки за надані послуги, виконану роботу), так і надання третій особі права тимчасового користування ним.

Продаж є формою збуту і передбачає оплатну уступку права власності на обладнання третім особам.

Кваліфікований склад злочину за ч. 2 статей 308, 312 та 313 КК включає такі форми злочинного діяння як:

1) повторно (статті 308, 312, 313 КК);

2) за попередньою змовою групою осіб (статті 308, 312, 313 КК);

3) із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (статті 308, 312 КК);

4) з погрозою застосування такого насильства (статті 308, 312 КК);

5) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 (ст. 308 КК); передбачачених статтями 306, 312, 314, 315, 317, 318 КК (ст. 313 КК);

6) у великих розмірах (статті 308, 312 КК);

7) заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (статті 308, 312, 313 КК).

Особливо кваліфікований склад у ч. 3 розглядуваних статей представлений наступними формами – це діяння, передбачені частинами першою або другою, вчинені:

1) в особливо великих розмірах (статті 308, 312 КК);

2) організованою групою (статті 308, 312, 313 КК);

3) розбій з метою викрадення (статті 308, 312, 313 КК);

4) вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров’я (статті 308, 312, 313 КК);

5) викрадення обладнання з метою виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 313 КК).

Заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами чи їх аналогами шляхом зловживання службової особи свої службовим становищем повністю охоплюється ст. 308 КК і вимагає кваліфікації за сукупністю злочинів за коментованою статтею і частинами 2 або 3 ст. 364 КК лише у випадках спричинення тяжких наслідків у контексті ст. 364 КК або вчинення такого діяння працівником правоохоронного органу.

Кваліфікуюча ознака “вчинення злочину повторно” передбачає повторне вчинення тотожних злочинів.

Повторність тотожних злочинів має місце у тих випадках, коли особа послідовно щодо наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також прекурсорів та обладнання для їх виготовлення вчинила два або більше із діянь (шляхом крадіжки, грабежу, вимагання, привласнення або шахрайства), передбачених ст. 308 (або 312, 313 відповідно) КК, в тому числі і у випадках, якщо вона була раніше засуджена за вчинення даних злочинів.

Так, громадянин К. визнаний винним у вчиненні повторно викрадення наркотичних засобів за ч. 2 ст. 308 КК за наступних обставин. К. будучи судимим Сарненським районним судом Рівненської області 20 вересня 2005 р. за ч. 1 ст. 308 КК, 26 грудня 2009 р. таємно викрав з сумки раніше йому невідомої особи три медичні шприці, заповнені екстракційним опієм, що є наркотичним засобом.

При кваліфікації діянь, вчинених особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 315, 317 та 318 КК, необхідно мати на увазі, що присутня повторність однорідних злочинів - особа раніше вчинила будь-який із однорідних злочинів, прямо і вичерпним чином перелічених в ч. 2 статей 308, 312 або 313 КК України, і знову вчинила злочин, передбачений цими ж статтями.

Ця кваліфікуюча ознака має місце як у випадках, коли особа була раніше засуджена за аналогічні діяння, так і ні. Так, Білопільський районний суд Сумської області кваліфікував дії громадянина В. як незаконне придбання та зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів за ч. 1 ст. 311 КК та незаконне викрадення наркотичних засобів особою, яка раніше вчиняла злочин, передбачений ст. 311 КК. 4 червня 2007 р. В. придбав у невстановленої слідством особи шприц, у якому знаходився ангідрид оцтової кислоти масою 1,298 г., що являється прекурсором, який перевіз до свого помешкання і зберігав без мети збуту.

5 червня 2007 р. він же незаконно проник до нежитлового приміщення, на горищі якого відділив від рослин макові головки вагою 96,62 г., склав їх у пакет та перевіз до свого помешкання для подальшого виготовлення та вживання шляхом ін’єкцій без мети збуту.

Викрадення або незаконне заволодіння належить кваліфікувати як вчинені за попередньою змовою групою осіб тоді, коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідних злочинів, в ньому брали участь як співвиконавці або з розподілом ролей два й більше суб’єкти злочину, які діяли для досягнення спільної мети – вчинення діянь стосовно наркотичних засобів, психотропних речовин, аналогів цих речовин, прекурсорів або обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів.

Зміст посягання у формі насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та насильства, небезпечного для життя та здоров’я, а також погроз застосування такого насильства розкривається у ППВСУ “Про судову практику у справах про злочини проти власності” від 6 листопада 2009 р. № 10.

Викрадення та заволодіння у великих та особливо великих розмірах передбачає встановлення розміру предметів злочинного посягання відповідно з нормами діючого законодавства. Так, Новомиргородським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 308 КК України за ознаками викрадення наркотичних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, засуджені громадяни К. та С., які 28 червня 2006 р. за попередньої змовою групою осіб таємно викрали з приватного помешкання особливо небезпечні наркотичні засоби - рослини снотворного маку загальною вагою у висушеному стані 6.791 гр.

Як витікає з Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України та зі змісту Таблиці 1 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що перебувають у незаконному обігу», затвердженої наказом Голови Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України від 01.08.2000 р. № 188, який набрав чинності після реєстрації в Міністерстві юстиції України з 16.08.2000 р., макова солома, висушена будь-яким способом, у кількості від 5.000 гр. і більше віднесена до особливо великих розмірів.

Заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами чи їх аналогами, а також прекурсорами чи обладнанням для їх виготовлення шляхом зловживання службової особи свої службовим становищем означає таку поведінку, за якої особа використовує своє службове становище всупереч інтересам служби і обертає таким шляхом ці засоби або речовини на свою користь або на користь інших осіб. Вчинене діяння у даній формі повністю охоплюється статтями 308, 312 або 313 КК і вимагає кваліфікації за сукупністю за частинами 2 або 3 ст. 364 КК у випадках спричинення тяжких наслідків у контексті ст. 364 КК або при вчиненні такого діяння працівником правоохоронного органу.

Розбій з метою викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також прекурсорів і обладнання для їх виготовлення та вимагання передбачає вчинення діяння із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, або з погрозою його застосування. Зміст такого насильства розкривається у ППВСУ “Про судову практику у справах про злочини проти власності” від 6 листопада 2009 р. № 10.

Умисне вбивство, вчинене при розбійному нападі з метою заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами, прекурсорами чи обладнанням або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, утворює сукупність злочинів: ст. 115 чи ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 312 або ч. 3 ст. 313 КК.

Як викрадення обладнання з метою виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів за ч. 3 ст. 313 КК кваліфікується діяння при обов’язковому встановленні мети щодо виготовлення заборонених засобів та речовин в розмірах, які визначаються в законодавстві.

Стаття 313 КК не містить такої кваліфікуючої ознаки, як викрадення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосування такого насильства. Тому кваліфікація таких дій має здійснюватися за відповідною частиною ст. 313 та ч. 2 ст. 186 КК.

Суб’єкт злочинів за статтями 308, 312 та 313 КК – загальний (особа, яка досягла 16-річного віку) при вчиненні злочинного діяння в усіх формах, крім привласнення шляхом зловживання службовим становищем, суб’єкт якого — спеціальний, а саме особа, якій власник (користувач) передав засоби чи предмети в установленому законом порядку під звітність (матеріально відповідальні працівники аптек, аптечних складів (баз), медичних закладів, лабораторій і підприємств, де засоби чи їх аналоги виробляються, зберігаються чи постачаються за цільовим призначенням та ін.).

Суб’єктивна сторона злочинів, передбачених статтями 308, 312 та 313 КК, характеризується виною у формі умислу.

Для кваліфікації діянь за ст. 312 КК є необхідним встановлення спеціальної мети, яка передбачена цією статтею як обов’язкова ознака. Заволодіння прекурсорами здійснюється з метою їх наступного збуту, а збут таких предметів – з метою виробництва або виготовлення з них наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Зміст мети у складі даного злочину дає підстави констатувати, що в разізаволодіння прекурсорами без мети збуту (для власного використання тощо), як і в разі збуту викрадених прекурсорів без мети їх використання у процесі незаконних дій з наркотичними засобами, психотропними речовинами та їх аналогами кваліфікація за ст. 312 КК виключена. За таких умов ці злочинні дії можуть бути кваліфіковані за відповідними статтями, які передбачають відповідальність за злочини проти власності, та як зберігання (перевезення, пересилання) прекурсорів – за ст. 311 КК.

4. Кваліфікація злочинів, пов’язаних з незаконним вживанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також одурманюючих засобів (ст.ст. 314–320, 322–324 КК).

Кваліфікація незаконного введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 314 КК).

Об’єктивна сторона злочину полягає в діянні — незаконному введенні будь-яким способом в організм іншої особи проти її волі наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Введення в організм людини проти її волі зазначених засобу або речовини (протиправна наркотизація) здійснюється за допомогою фізичного чи психічного примусу, обману особи або з використанням її безпорадного стану, що забезпечує потрапляння в організм засобу (речовини) за відсутності медичних показань (останні наявні при важких травмах, пораненнях, пологах, до чи після операції). Потрапляння таких засобів (речовин) в організм потерпілої особи може відбуватися внаслідок ін’єкції препаратів, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, підмішування наркотиків у напої, давання їх або психотропних речовин під виглядом ліків тощо.

Введення в організм людини наркотичних засобів як лікарських препаратів навіть проти її волі у випадках надання їй невідкладної медичної допомоги складу злочину не утворює.

Фізичне насильство – це насильницькі дії (нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, фізичне утримання потерпілого з одночасним введенням в його організм наркотику чи психотропної речовини шляхом ін’єкції тощо).

Психічне насильство – погроза негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого, з метою введення в його організм наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналогу.

Введення потерпілого в оману – це неповідомлення особи стосовно істинного змісту дій, що вчиняє винний (ін’єкція наркотику або психотропної речовини під виглядом необхідних особі ліків, домішування таких засобів (речовин) до їжі, напоїв без відома особи тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту, коли в організм іншої особи всупереч її волі введено наркотик, психотропну речовину або їх аналог незалежно від наслідків впливу цих засобів чи речовин (формальний склад злочину).

Суб’єкт злочину – загальний, тобто особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу щодо діяння: винний усвідомлює, що незаконно вводить в організм потерпілого наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, і бажає вчинити ці дії. Щодо наслідків у виді середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження або смерті потерпілого (частини 2, 3 ст. 314 КК) вина має форму необережності.

Кваліфікований склад злочину – це діяння, передбачені частиною першою, вчинені за наступних обставин:

- якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого;

- вчинені повторно;

- особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306–312 та 314–318 КК;

- вчинені щодо двох чи більше осіб;

- якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Під наркотичною залежністю слід розуміти стан особи, який характеризується хворобливою пристрастю до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що виник унаслідок незаконного введення засобів чи речовин в її організм. Вирішуючи питання про те, чи призвело до наркотичної залежності потерпілого незаконне введення в його організм зазначених засобів (речовин), необхідно виходити як з обставин справи, так і з висновку експерта.

Вчинення особою одного із злочинів, передбачених статтями 306–312 та 314–318 КК, є кваліфікуючою ознакою незаконного введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, якщо винний раніше був засуджений за вчинення цих діянь, а також якщо вчинене утворює сукупність злочинів, відповідальність за які встановлено зазначеними статтями та ст. 314 КК.

Незаконне введення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів двом чи більше особам характеризується єдиним умислом винного і вчинюється, як правило, в одному й тому ж місці та без значного розриву у часі. У випадках, коли зазначені засоби (речовини) було незаконно введено двом і більше особам послідовно (у різні періоди часу) і дії не охоплювались єдиним умислом, вчинене підлягає кваліфікації як вчинення цього злочину повторно.

Злочин може кваліфікуватись як такий, яким потерпілому заподіяно різного ступеня тілесні ушкодження, у разі коли розлад здоров’я особи виник унаслідок незаконного ведення в її організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а не із застосування до неї фізичного насильства з метою здійснення такого введення. В останньому випадку діяння утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 314 та ст. 121 або ст. 122 КК.

Особливо кваліфікований склад злочину за ч. 3 ст. 314 КК утворюють дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 314 КК, вчинені:

- щодо неповнолітнього;

- особи, яка перебуває в безпорадному стані;

- щодо вагітної жінки;

- якщо дії були пов’язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;

- якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого.

Як незаконне введення наркотичних засобів, психотропних речовин в організм неповнолітнього чи вагітної жінки діяння може кваліфікуватися лише тоді, коли винний достовірно знав про вік неповнолітнього та стан жінки. Незнання, як і неможливість передбачення винним зазначених обставин, виключає кваліфікацію злочину з посиланням на дану кваліфікуючу ознаку.

Вчинення дій щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані, як кваліфікуюча ознака незаконного введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів наявна в тих випадках, коли особа за своїм фізичним або психічним станом (через малолітній вік, фізичні вади, розлад психічної діяльності, хворобу, непритомність тощо) була неспроможна розуміти характер та наслідки вчинюваних щодо неї дій або чинити опір. При цьому не має значення, винний сам довів потерпілого до такого стану чи останній виник незалежно від його дій.

Кваліфікація за ч. 3 ст. 314 КК за ознакою настання смерті потерпілого можлива тоді, коли встановлено, що це сталося саме внаслідок незаконного введення в його організм проти його волі наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. При цьому дії винного повністю охоплюються ч. 3 ст. 314 і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребують. Якщо ж умисел винного був спрямований на позбавлення потерпілого життя, злочинні дії підлягають кваліфікації за ч. 1 або відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 314 КК.

Кваліфікація схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315 КК).

Об’єктивна сторона злочину реалізується у схилянні певної особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Під схилянням розуміються будь-які ненасильницькі дії, спрямовані на те, щоб збудити в іншої особи бажання чи добитися від неї згоди вжити наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги хоча б один раз: прохання, пропонування, умовляння, переконування, обіцяння винагороди, погрожування відмовою від продовження дружніх або близьких стосунків тощо.

У процесі кваліфікації необхідно здійснити розмежування злочинів, передбачених статтями 315 і 314 КК, за ознаками об’єктивної сторони (злочинного діяння): ненасильницькі дії (умовляння, переконування тощо) утворюють ознаки схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, насильницькі дії, вчинені проти волі особи (насильство, погрози насильством, використання безпорадного стану потерпілого) кваліфікуються як незаконне введення в організм цих засобів (речовин).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на залучення іншої особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів незалежно від того, вжила вона засоби (речовини) чи відмовилася це робити (формальний склад злочину).

Кваліфікований склад злочину утворюють дії у формі, вчинені:

- повторно;

- щодо двох чи більше осіб;

- щодо неповнолітнього;

- особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314, 317 КК.

У процесі кваліфікації необхідно здійснити розмежування злочинів за ознаками об’єктивної сторони (злочинного діяння): ненасильницькі дії (умовляння, пропозиції, поради, переконування) утворюють ознаки схиляння – ст. 315 КК, насильницькі дії (проти волі особи: насильство, погрози насильством, обман) кваліфікуються як незаконне введення в організм – за ст. 314 КК.

Склад схиляння двох чи більше осіб має місце у випадках, коли такі дії вчинені щодо кількох осіб одночасно або щодо кожного потерпілого в різний час та об’єднані єдиним умислом.

Кваліфікуючи схиляння, вчинене щодо неповнолітнього, слід установити, що особа достовірно знала, усвідомлювала або, не знаючи, водночас допускала і передбачала, що вчиняє діяння щодо потерпілого цієї категорії. Незнання, як і неможливість передбачення винним неповнолітнього віку потерпілого виключає кваліфікацію злочину з посиланням на дану кваліфікуючу ознаку.

Вчинення особою одного із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314, 317 КК, є кваліфікуючою ознакою схиляння, якщо винний раніше був засуджений за вчинення цих діянь, а також якщо вчинене утворює сукупність злочинів, відповідальність за які встановлено зазначеними статтями та ст. 315 КК.

Дії особи, яка поряд зі схилянням неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів залучала його до участі в незаконному збуті таких засобів чи речовин та інших незаконних діях щодо них, в організації або утриманні місця для їх вживання, виробництва чи виготовлення, мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених або ч. 2 ст. 315 та ст. 307 або ч. 2 ст. 317 КК.

При кваліфікації схиляння необхідно враховувати особливості суб’єкта злочину – це особа, що досягла 16-річного віку та 18-річного віку (при схилянні до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів неповнолітнього).

Суб’єктивна сторона злочину проявляється виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює, що схиляє потерпілу особу до вживання небезпечних для неї речовин та засобів, і бажає здійснити такі дії. Кваліфікація схиляння, вчиненого щодо неповнолітньої особи, вимагає встановлення завідомості в діях винного: особа повинна достовірно знати, усвідомлювати або, не знаючи, в той же час допускати і передбачати, що вчиняє діяння щодо цієї категорії потерпілих. Незнання як і неможливість передбачення винним неповнолітнього віку виключає кваліфікацію злочину з вказівкою на дану кваліфікуючу ознаку.

Кваліфікація незаконного публічного вживання наркотичних засобів (ст. 316 КК).

Кваліфікація діяння передбачає встановлення ознак об’єктивної сторони злочину, яка полягає в публічному незаконному вживанні наркотичних засобів, вчиненому групою осіб, у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, а також в інших місцях масового перебування громадян.

Публічне вживання – це відкритий (очевидний для всіх) спосіб вживання наркотиків (введення опію ацетильованого за допомогою ін’єкції, куріння гашишу, вживання «креку» тощо) у присутності третіх осіб, які усвідомлюють характер того, що відбувається.

Не утворюють складу злочину випадки прилюдного вживання особою наркотичних засобів або психотропних речовин, які є лікарськими препаратами і необхідні особі за медичними показаннями.

Обов’язковою ознакою даного злочину є певні місця – приміщення і території, призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів (школи, вищі навчальні заклади, стадіони, клуби тощо), а також інші місця масового перебування громадян (вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, підземні переходи, вулиці, площі тощо).

Для кваліфікації вживання наркотичних засобів як вчиненого групою осіб не має значення, вживали її учасники наркотики перед іншими особами чи за їх відсутності. Важливим є групове вживання наркотичних засобів у таких місцях, як школи, училища, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади, стадіони, кінотеатри, театри, дискоклуби та в інших подібних закладах.

Як формальний склад злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених вище дій – публічного вживання наркотичних засобів.

Кваліфікований склад злочину за ч. 2 ст. 316 КК утворює незаконне вживання, вчинене:

- повторно;

- особою, яка раніше вчинила один і злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 КК.

Суб’єкт злочину загальний: особа, що досягла на момент вчинення злочину 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює, що незаконно публічно вживає наркотичні засоби, і бажає вчинити це діяння. При кваліфікації злочину треба звертати увагу на особливості такого усвідомлення, яке виявляється у бажанні винного вжити наркотики або психотропи у присутності третіх осіб, привернути увагу до своєї поведінки.

Кваліфікація організації або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317 КК) та незаконної організації або утримання місць для вживання одурманюючих засобів (ст. 322 КК).

Предметом розглядуваних злочинів є наркотичні засобі, психотропні речовини, їх аналоги та одурманюючі засоби.

Злочинне діяння включає три форми посягання: це організація та утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, аналогів та одурманюючих засобів, а також надання приміщення з цією метою.

Місцями для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вживання одурманюючих засобів визнаються будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, сарай, склад, горище, підвал, землянка тощо) за умови, що вони обрані особою для використання із зазначеною метою.

Організація місць – дії особи, що фактично призвели до його створення або були на це спрямовані (підшукання приміщення, готування пристроїв для вживання, виробництва та виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, їх аналогів, пошук і вербування клієнтів та співучасників, розроблення конспіративних заходів тощо).

Утримання місця – сукупність дій щодо підтримання його функціонування (матеріальне забезпечення, охорона, підтримання порядку, залучення й обслуговування клієнтів, здійснення конспіративних заходів тощо). Особа, яка утримує таке місце, може як володіти ним, так і розпоряджатися на інших підставах.

Під наданням приміщення для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів потрібно розуміти забезпечення можливості одній чи кільком особам використати його з цією метою хоча б один раз.

Якщо особа поряд з організацією (утриманням) місця чи наданням приміщення для незаконного вживання, виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів викрадала ці засоби чи речовини або займалася їх незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою чи без мети збуту, збувала їх або схиляла інших осіб до їх вживання, її дії необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 317 і відповідно статтями 307, 308, 309 або 315 КК.

Утримання, організація (створення) місця, надання приміщення одночасно для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та для розпусти кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 317 та 302 КК.

Злочин вважається закінченим: організація місця для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, одурманюючих засобів – з моменту створення такого місця незалежно від того, почало воно функціонувати чи ні; утримання зазначеного місця або надання приміщення – з початку використання їх для вживання засобів (речовин), щодо яких існує заборона (формальний склад злочину).

Кваліфікований склад злочину за ч. 2 ст. 317 КК утворюють дії, вчинені:

- повторно;

- з корисливих мотивів;

- групою осіб;

- із залученням неповнолітнього.

Під залученням неповнолітнього розуміються дії, умисно вчинені спільно з такою особою, в тому числі і такою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Це може бути безпосереднє вчинення дій, зазначених у ст. 317 КК, або та чи інша форма сприяння з боку неповнолітнього, залученого до вчинення злочину, можуть бути різною: безпосередня участь в організації або утриманні місця для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, сприяння вчиненню цих дій наданням засобів, усуненням перешкод тощо.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.ст. 317 та 322 КК, характеризується виною у виді прямого умислу. Обов’язковою ознакою діяння, яка обумовлює кваліфікацію вчиненого, є спеціальна мета – забезпечити незаконне вживання, виробництво чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та одурманюючих засобів.

Суб’єкт злочину особа, що досягла 16-річного віку; при вчиненні діяння із залученням неповнолітнього – особа, яка досягла 18-річного віку.

Кваліфікація незаконного виготовлення, підроблення, використання чи збуту підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318 КК). Для кваліфікації вчиненого діяння вимагає встановлення предмет даного злочину – це документи, що надають можливість придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин (накладні, квитанції для одержання прекурсорів або рецепти на видачу наркотиків або психотропних речовин лікарських форм тощо). Підробленими вважаються документи, повністю або частково фальсифіковані як винною, так і іншими особами. Підроблення може полягати у повному виготовленні документа, який містить неправдиві відомості; використанні підробленого бланка; ксерокопіюванні дійсного документа; витравленні та наступній зміні окремих даних (прізвища особи – отримувача наркотичних засобів, психотропних речовин; кількості отримуваних медичних препаратів; терміну дії документа тощо). Незаконно одержаними є документи, отримані особою, яка не має правових підстав на володіння чи розпорядження ними.

Об’єктивну сторону утворюють злочинні діяння у формі виготовлення, підроблення, використання та збуту підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин.

Виготовлення – це дії зі створення документа, який за своїм змістом повністю не відповідає дійсності, тобто є фальшивим. Підробленням є внесення в істинний документ фальшивих відомостей (підписання не уповноваженою особою, дописування змісту, що не відповідає дійсності), виправлення будь-яким способом (підчистка, травлення) тексту, підпису чи відбитка печатки тощо. Виготовлення та підроблення документів утворюють склад розглядуваного злочину за умови, що метою таких дій було отримання за допомогою фальшивих документів наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Злочин наявний і в разі, коли винний має намір не сам отримаати відповідні засоби та речовини, а передати такі документи іншим особам.

Використання полягає у поданні (або пред’явленні) підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів до певної установи, організації чи підприємства, які займаються виробництвом, зберіганням, реалізацією або наданням для лікування цих засобів та речовин (аптеки, лікарні, оптові склади лікарських засобів та препаратів, фармацевтичні підприємства тощо).

Факт отримання таких засобів або речовин має розглядатись як незаконне їх придбання і за наявності до того підстав додатково кваліфікуватися залежно від мети за ст. 307, ст. 309 або ст. 311 КК. Якщо ж дії винної особи були припинені в момент подання чи пред’явлення фальшивих документів, вчинене треба додатково кваліфікувати як замах на незаконне придбання цих засобів (речовин) – за ст. 15 і ст. 307 або ст. 309 КК (п. 17 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Використання підроблених документів з метою незаконного заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або прекурсорами підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів за ст. 318 і за ст. 308 або ст. 312 КК.

Збутом підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення, виготовлення цих засобів чи речовин, визнаються будь-які оплатні чи безоплатні форми їх відчуження (продаж, обмін, сплата боргу, дарування тощо) особою, яка виготовила, підробила чи незаконно одержала такий документ, а так само будь-якою іншою особою, яка знає, що документ підроблений або незаконно одержаний.

Передбачений ст. 318 КК злочин за ознаками його предмета не потребує додаткової кваліфікації за ст. 358 КК. Водночас вчинення злочину особою з використанням свого службового становища утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 318 та 366 КК.

Злочин вважається закінченим: виготовлення, підроблення – з моменту виконання хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 318 КК дій; використання документів – з моменту їх подання або пред’явлення у державний орган чи установу незалежно від того, чи отримав винний наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори (формальний склад злочину); збут документів – з моменту передачі іншій особі та прийняття останньою фальшивого чи підробленого документу.

Якщо дії винного на момент подання фальшивих документів були припинені, скоєне потрібно кваліфікувати додатково у залежності від спрямованості умислу за ст. 307 чи 309 КК.

Кваліфікований склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 318 КК, утворюють ті самі дії, вчинені:

- поторно,

- за попередньою змовою групою осіб

- або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-317 КК.

Кваліфікація за ознакою повторності застосовується у випадках вчинення будь-яких передбачених у ч. 1 ст. 318 КК дій щодо будь-яких зазначених у ній документів у різний час. Не є повторним виготовлення (підроблення, збут) різних документів, здійснене з єдиним умислом одночасно або з незначним інтервалом у часі. Виготовлення (підроблення) документа та подальший його збут також не утворюють ознак повторності і мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 318 КК із зазначенням усіх вчинених злочинних дій.

Злочин у всіх формах діяння кваліфікується за попередньою змовою групою осіб як у випадках спільного вчинення членами групи кожної з дій, так і у тих випадках, коли виготовлення (підроблення) здійснюється одними особами, а послідуючий збут цих документів – іншими особами.

Вчинення особою одного із злочинів, передбачених статтями 306-317 КК, є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 1 коментованої статті, якщо винний раніше був засуджений за вчинення будь-якого з цих діянь, а також якщо вчинене утворює сукупність злочинів, відповідальність за які встановлено зазначеними статтями та ст. 318 КК.

Суб’єкт злочину характеризується загальними ознаками, які не впливають на кваліфікацію вчиненого: це особа, що досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює, що його дії носять незаконний характер, і бажає їх вчинити.

Кваліфікація незаконної видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК).

Кваліфікація діяння вимагає встановлення ознак предмету злочину та особливих рис суб’єкта посягання.

Відповідно до Закону “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” від 15 лютого 1995 р. видача лікарем громадянам рецептів на право придбання зазначених засобів і речовин здійснюється за правилами, встановленими МОЗ України.

Предметом злочину є рецепт на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин. Рецепт – це офіційний документ, бланк установленої МОЗ форми, який містить письмовий припис лікаря про конкретний вид призначеного для лікування певної особи лікарського засобу або медичного препарату. З урахуванням особливих властивостей препаратів, віднесених до категорії наркотичних засобів чи психотропних речовин, рецепт на їх придбання є документом суворої звітності і право на його видачу обмежено вузьким колом уповноважених медичних працівників.

Відповідно до ЗУ від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», видача лікарем громадянам рецептів на право придбання зазначених засобів і речовин здійснюється за правилами, встановленими МОЗ.

Об’єктивна сторона злочину являє собою діяння – видачу рецептів усупереч визначеним законодавством правилам. Незаконною є видача громадянам рецепта на наркотичні засоби та психотропні речовини без відповідних медичних показань і з порушенням установлених правил; безпідставне призначення особі наркотичних чи психотропних лікарських засобів і видача рецепта на їх придбання в аптеці для використання та вживання з немедичною метою.

Як формальний склад злочин вважається закінченим з моменту передачі незаконно виписаного рецепта особі, на чиє ім’я він виписаний.

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 319 КК) становить повторне вчинення злочинного діяння – незаконна видача рецептів одній або кільком особам два чи більше разів у різний час. Одноразова одночасна видача рецептів кільком особам, вчинена з єдиним умислом, повторності не утворює.

Суб’єкт злочину – спеціальний, а саме лікарі медико-лікувальних закладів, працівники науково-дослідних інститутів, медичних навчальних закладів, особи, які займаються приватною лікувальною практикою, а також інші уповноважені медичні працівники.

Незаконна видача рецепта головним лікарем чи завідувачем відділення лікувальномедичного закладу утворює сукупність злочинів, які кваліфікуються за ст. 319 та ст. 364 КК (як незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин і як зловживання службовим становищем).

Незаконна видача рецепта службовою особою, пов’язана з одержанням неправомірної вигоди, кваліфікується відповідно за статтями 319, 364 та 368 КК.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у формі прямого умислу (винний усвідомлює, що видає рецепт незаконно, і бажає вчинити таке діяння) та спеціальними мотивами: видача рецепта з корисливих мотивів (прагнення одержати неправомірну вигоду, потреба в коштах для придбання наркотичних засобів або психотропних речовин для власного споживання) або в інших особистих інтересах (співчуття до особи через її наркотичну залежність, почуття до члена сім’ї або близької особи та ін.).

Кваліфікація порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК).

Предметом злочину являються наркотичні засоби, в тому числі конкретно визначені снотворний мак та коноплі, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, призначені для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин.

Об’єктивна сторона злочину реалізується у декількох самостійних формах злочинного діяння:

- порушення встановлених правил посіву або вирощування снотвор-ного маку чи конопель;

- порушення правил виробництва; виготовлення; зберігання; обліку; відпуску; розподілу; торгівлі; перевезення; пересилання; використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин.

Оскільки диспозиція ст. 320 КК статті є бланкетною, то, вирішуючи питання про відповідальність за цією статтею, суди повинні з’ясовувати, які конкретно правила, що реґламентують законний порядок обігу згаданих засобів та речовин, були порушені. При цьому слід мати на увазі, що загальні правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів установлено ЗУ від 15 лютого 1995 р. № 60-95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», Порядком провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженим постановою КМУ від 3 червня 2009 р. № 589, та іншими нормативними актами КМУ, міністерств і відомств, відомчими правилами (МОЗ, Держкоммедбіопрому, Мінсільгосппроду, Мінпрому тощо).

Склад злочину, відповідальність за який настає за ст. 320 КК, відрізняється від складів злочинів, передбачених статтями 307 та 310 КК, тим, що у першому випадку виготовлення, зберігання, розподіл, реалізація наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, посів або вирощування маку снотворного чи конопель здійснюються на законних підставах, але з порушенням правил обігу цих засобів, речовин або наркотиковмісних рослин (п. 19 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Злочин вважається закінченим у будь-який час порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (формальний склад злочину).

Кваліфікований склад злочину за ч. 2 ст. 320 КК передбачає дії, вчинені:

- повторно;

- якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах;

- призвели до викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При вирішенні питання про розмір предметів злочинного посягання, про нестачу предметів злочинного посягання у великих розмірах необхідно керуватись Таблицями невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затвердженими наказом МОЗ від 1 серпня 2000 р. № 188.

При кваліфікації злочинних дій винного необхідно мати на увазі, що в тих випадках, коли вони були пов’язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами різних видів, розмір цих засобів (речовин) визначається виходячи з їх загальної кількості. Якщо ж поряд із такими засобами чи речовинами предметом злочину був ще й прекурсор, неприпустимо об’єднувати їх кількість із кількістю останнього. Можна складати лише кількість прекурсорів різних видів.

При кваліфікації злочину необхідно звертати увагу на особливості його суб’єкта. Суб’єкт злочину – спеціальний, а саме особи, які відповідно до свого службового чи професійного становища зобов’язані дотримуватися встановлених правил посіву і вирощування снотворного маку чи конопель, виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Відповідальність за ст. 320 КК несуть як службові, так і інші особи, які у зв’язку з виконанням своїх службових або фахових обов’язків повинні дотримуватися цих правил (зокрема, працівники аптек, баз і складів, де зберігаються лікарські препарати, лікувальних закладів, науково-дослідних установ, лабораторій, підприємств, які вирощують наркотиковмісні рослини або виготовляють наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори).

Умисне порушення особою зазначених правил у сукупності зі злочинами у сфері службової діяльності кваліфікуються за ст. 320 та за статтями 364, 367 чи 368 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом щодо діяння. Винний усвідомлює, що порушує правила поводження з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами, прекурсорами та наркотиковмісними рослинами, і бажає вчинити це діяння. Ставлення до передбачених ч. 2 ст. 320 КК негативних наслідків є необережним: усвідомлюючи можливість їх настання, особа легковажно розраховує відвернути чи не допустити їх (злочинна самовпевненість) або не передбачає таких наслідків, хоча повинна була і могла передбачити (злочинна недбалість).

Кваліфікація спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК).

Предметом злочину є допінг – речовини (психостимулятори, анаболічні стероїди, актопротектори та ін.) і методи, які використовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для здоров’я і входять до Переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху (ЗУ від 5 квітня 2001 р. № 2353-III «Про антидопінговий контроль у спорті»). Речовини, що застосовуються як допінг, є високоактивними речовинами тваринного і рослинного походження або їх синтетичними аналогами. Майже всі вони використовуються у лікарській практиці, де їх застосування є вимушеним, зазвичай короткочасним і здійснюється під наглядом лікаря.

Потерпілими при вчиненні цього злочину є неповнолітні, що займаються фізичною культурою або спортом, при зайнятті якими можливе використання допінгу.

Об’єктивна сторона злочину у формі спонукання неповнолітніх до застосування допінгу полягає у психічному впливі на неповнолітніх з метою примусити їх проти свого бажання вжити той чи інший допінг.

Спонукання - це будь-які умисні дії, що виявляються у психічному впливі на потерпілих (умовляння, пропозиції, поради, переконування, примушування, застосування насильства, погрози, шантажу тощо), спрямовані на збудження у такої особи бажання вживати допінг чи спробувати це зробити хоча б один раз. Такі дії можуть полягати у даванні тренерами, керівниками спортивних, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про застосування допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо (п. 13 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність»).

Способами психічного впливу можуть бути, зокрема: тиск на неповнолітнього за допомогою залякування чи погрози виключити його зі спортивної секції або команди, відсторонити від участі у змаганнях тощо; обман (демонстрація фальшивої постанови спортивного комітету про виклю-чення зі складу збірної команди з причини нібито поганих показників на відбіркових змаганнях; неправдиве повідомлення про те, що цей допінг призначив лікар спортивної організації або що це необхідно для завоювання особистого чи колективного призового місця тощо); задобрювання нездійсненними обіцянками позачергового присвоєння спортивного звання «майстер спорту» чи незаконного матеріального заохочення за сфальсифіковані результати тощо; погроза застосувати насильство за низькі показ-ники у процесі тренувань, розголосити відомості, які ганьблять спортсмена.

Якщо винний у процесі спонукання неповнолітнього до застосування допінгу вдається до фізичного насильства, то залежно від характеру останнього вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 126, 127 та 323 КК.

Злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту фактичного застосування психічного впливу винного на неповнолітнього, що спрямований на отримання згоди останнього на застосування допінгу, незалежно від того, чи погодився на це потерпілий.

Кваліфікований склад злочину за ч. 2 ст. 323 КК утворюють дії, вчинені:

- повторно;

- щодо двох чи більше осіб або

- особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу.

Правовий статус цих осіб як спеціального суб’єкта злочину визначено в СК.

Під повторністю слід розуміти вчинення винним дій зі спонукання до застосування допінгу неодноразово (хоча б удруге) як однієї особи, так і двох чи більше осіб.

Як вчинення спонукання до застосування допінгу особою, яка раніше вчинила однин із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 КК, кваліфікується діяння, якщо особа раніше була засуджена за вчинення цих діянь, а також якщо вчинене утворює сукупність злочинів, відповідальність за вчинення яких установлено зазначеними статтями та ст. 323 КК.

Особливо кваліфікований склад злочину утворюють дії, передбачені частинами 1 або 2 статті 323 КК, вчинені щодо двох чи більше осіб, такі що заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого (ч. 3 ст. 323 КК); а також дії, передбачені частинами 1, 2 чи 3 ст. 323 КК, якщо вони заподіяли істотну шкоду здоров’ю потерпілого або інші тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 323 КК).

Відмінність між такими наслідками, як заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого та заподіяння йому істотної шкоди полягає в характері та змісті цієї шкоди.

Як шкода здоров’ю неповнолітнього може розцінюватися будь-який розлад його здоров’я незалежно від того, чи проходив потерпілий курс лікування (запаморочення, втрата свідомості, погіршення роботи кишково-шлункового тракту, а також короткочасний розлад здоров’я або незначна втрата працездатності тощо). Істотна шкода здоров’ю особи може проявитись у спричиненні йому тривалого розладу здоров’я або значної стійкої втрати працездатності менше ніж на одну третину.

Інші тяжкі наслідки, які викликаються дією допінгу, можуть проявитись у незворотних процесах та станах в організмі потерпілої особи (затримка і порушення фізіологічного та психологічного розвитку неповнолітнього, втрата певних функцій організму, стійка втрата працездатності більше ніж на одну третину тощо). Смерть неповнолітнього внаслідок застосування допінгу як тяжкий наслідок аналізованого злочину повністю охоплюється ч. 4 ст. 323 КК і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не вимагає.

Кваліфікація злочину за даною нормою вимагає встановлення ознак його суб’єкта. Суб’єкт злочину — загальний, а саме особа, яка досягла 18 років, або спеціальний: особа, яка виконує професійні обов’язки щодо спортивної діяльності неповнолітнього (викладач фізкультури, інструктор з того чи іншого виду спорту, тренер, керівник команди, до складу якої входить неповнолітній спортсмен).

Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, необхідно кваліфікувати як сукупність злочинів за ст. 323 КК та відповідними статтями, що передбачають відповідальність за злочини у сфері службової діяльності.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює, що за допомогою вищезазначених форм впливу примушує неповнолітнього застосувати допінг, і бажає досягти такого результату.

Кваліфікація схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 КК).

Предметом злочину являються одурманюючі засоби – це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект, що змінює психіку і поведінку людини, і не входять до списку наркотичних, психотропних, отруйних і сильно-діючих речовин. Одурманюючі речовини – різні природні речовини, продукти промислової і побутової хімії, сильнодіючі лікарські засоби, котрі при певному дозуванні викликають затьмарення свідомості (сп’яніння), а при зловживанні – токсикоманію.

Природні одурманюючі засоби – речовини з отруйних рослин (блекота, беладонна, болиголов крапчатий, дурман, мандрагора тощо). Одурманюючі хімічні продукти – токсичні лаки, фарби, аерозолі тощо. Сильнодіючі лікарські засоби – медикаменти, які включені Фармакопійним комітетом МОЗ України у список “Б” і відносно яких здійснюється медично-правовий контроль (димедрол, теофедрін, еленіум, реланіум тощо).

Потерпілими від злочину є неповнолітні.

Об’єктивна сторона злочину представлена у формі злочинного діяння як схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними засобами або психотропними речовинами чи їх аналогами. Як дії, спрямовані на збудження у неповнолітніх прагнення до вживання відповідної одурманюючої речовини.

Якщо винний у процесі схиляння неповнолітнього до споживання одурманюючого засобу застосовує фізичне насильство, то залежно від характеру останнього вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. 126 або ст. 127 та ст. 324 КК.

Злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення дій, у яких виявляється схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючого засобу, незалежно від того, чи зробив він це насправді.

Суб’єкт злочину – загальний, тобто особа, яка досягла 18-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює, що схиляє завідомо неповнолітнього потерпілого до вживання одурманюючих засобів, і бажає вчинити ці дії щодо такої особи. Якщо винний сприймає іншу особу як повнолітню, не усвідомлюючи її неповнолітнього віку, кримінальна відповідальність за схиляння до вживання одурманюючих засобів виключається.

5. Кваліфікація інших злочинів проти здоров’я населення (ст. ст. 321, 321-1, 321-2, 325–327 КК).

Кваліфікація незаконного виробництва, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту та збуту отруйних і сильнодіючих речовин (ст. 321 КК).

Предмет злочину — отруйні та сильнодіючі речовини, які не є наркотичними засобами або психотропними речовинами чи їх аналогами, отруйні та сильнодіючі лікарські засоби, а також обладнання, призначене для виробництва чи виготовлення таких речовин і засобів.

Отруйні речовини (отрути) – це речовини рослинного, тваринного і мінерального походження або продукти хімічного синтезу у твердому, порошкоподібному чи іншому стані, які за сукупністю притаманних їм властивостей створюють або можуть створити небезпеку для людини, довкілля, тварин і які потребують спеціальних методів, умов і засобів поводження з ними, оскільки їх потрапляння в організм людини навіть у незначних дозах викликає тяжке отруєння (гостре чи хронічне) або смерть.

За своїм призначенням та особливостями використання отруйні речовини поділяються на: медичні отрути, що використовуються хімфармпідприємствами при виготовленні отрутовмісних лікарських засобів (атропіну сульфат, зміїна отрута, очищена бджолина отрута, стрихнін, сулема, штамипродуценти вакцин, антибіотиків, вітамінів); професійні отрути, що використовуються у хімічній промисловості та в інших виробничих процесах (ангідрид оцтової кислоти, ціаністі солі, металева ртуть та її солі, солі миш’яку, барію, ванадію, бруцил, сірковуглець, сірчаний ефір, метиловий спирт та ін.); бойові отруйні речовини.

Сильнодіючі речовини – речовини чи відходи, які, потрапляючи всередину організму через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини чи справляти на неї сильний негативний вплив (п. 6.1 наказу Мінекології від 16 червня 2000 р. № 165 «Про затвердження Переліку небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням»).

Сильнодіючі речовини (синтетичного або природного походження, в тому числі рослини) можна поділити залежно від сфери їх застосування на сильнодіючі лікарські засоби та інші речовини, що використовуються у хімічній та інших галузях промисловості.

Отруйні лікарські засоби – лікарські засоби, віднесені до отруйних центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (абз. 6 ч. 2 ст. 2 ЗУ від 4 квітня 1996 р. № 123/96-ВР «Про лікарські засоби»).

Сильнодіючі лікарські засоби – лікарські засоби, віднесені до сильнодіючих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (абз. 7 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про лікарські засоби»).

Отруйні та сильнодіючі лікарські засоби належать до групи лікарських засобів з небезпечними побічними властивостями, вживання яких поза призначенням або з порушенням норм дозування може призвести до отруєння чи іншого важкого розладу здоров’я. Оскільки отруйні та сильнодіючі речовини становлять підвищену небезпеку для життя та здоров’я людини, їх правовий режим регулюється спеціальними нормативними актами, зокрема, постановою КМУ від 31 березня 2004 р. № 411 «Про затвердження Положення про Державний реєстр лікарських засобів»; накази МОЗ від 17 серпня 2007 р. № 490 «Про затвердження Переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів», від 31 серпня 2007 р. № 511 «Про затвердження Великих та особливо великих розмірів сильнодіючих лікарських засобів, які знаходяться у незаконному обігу».

МОЗ відносить: до отруйних лікарських засобів — атропін та його солі, кетамін, тетракаїн (порошок), тригексифенідил, міорелаксанти периферичної дії, уключаючи їх сольові похідні; до сильнодіючих лікарських засобів – буторфанол (морадол тощо), крім аптечок транспортних засобів, у які входить розчин буторфанолу тартрату для ін’єкцій 0,2% по 1 мл у шприцтюбиках; дифенгідрамін (димедрол) (тверді форми), зопіклон, клонідін (клофелін) (субстанція, рідкі форми), матандієнон, нандролон.

Обладнання, призначене для виробництва, виготовлення отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, – це будь-які інструменти, прилади, механізми, що використовуються для досягнення зазначеної мети.

Об’єктивну сторону злочину утворюють виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту, збут отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів; вчинення таких дій без спеціального на те дозволу щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення зазначених речовин (засобів) (ч. 1 ст. 321 КК) та порушення встановлених правил обігу зазначених речовин чи засобів (ч. 2 ст. 321 КК).

Дії, які полягають у виробництві, виготовленні, придбанні, переве-зенні, пересиланні, зберіганні та збуті отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів; а також у вчиненні таких дій щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення зазначених речовин чи засобів (ч. 1 ст. 321 КК), за своїм змістом аналогічні таким же діям, передбаченим ст. 307 КК.

Як незаконні необхідно кваліфікувати будь-які дії, вчинені без реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, коли такий дозвіл (ліцензія) є обов’язковими. Так, дозвіл на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення і використання сильнодіючих отруйних речовин I, II класу безпечності, на збудники інфекційних захворювань I–II групи патогенності і токсини, на відкриття підприємств, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, майстерень та лабораторій, які проводять аналізи цих засобів і речовин, та працюють із збудниками інфекційних захворювань I–II групи патогенності і токсинами, сховища, склади та бази, де вони зберігаються, здійснюється у порядку, визначеному постановою КМУ від 20 червня 1995 р. № 440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів».

Згідно з ч. 2 статті 321 КК злочином є порушення встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або порушення таких правил щодо отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів. Дані правила, залежно від галузевого призначення вказаних речовин (засобів), установлюються Мінпромом, Держкоммедбіопромом, МОЗ, Мінсільгосппродом. Порядок обігу отруйних речовин затверджується МВС.

Зокрема, правила обігу отруйних, сильнодіючих речовин, отруйних лікарських та сильнодіючих лікарських засобів передбачають такі нормативно-правові акти: Положення про дозвільну систему, затверджене постановою КМУ від 12 жовтня 1992 р. № 576; Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затверджений постановою КМУ від 20 червня 1995 р. № 440; Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення; Порядок відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкція про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог замовлень, затверджені наказом МОЗ від 19 липня 2005 р. № 360.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій, вказаних у диспозиціях частин 1 та 2 ст. 321 КК (формальний склад злочину).

Частина 3 ст. 321 КК містить кваліфікований склад злочину, який утворюють дії, передбачені частинами 1 та 2 даної статті, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом таких дій були отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби у великих розмірах (див. наказ МОЗ від 31 серпня 2007 р. № 511 «Про затвердження Великих та особливо великих розмірів отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, які знаходяться у незаконному обігу»).

Особливо кваліфікований склад злочину (ч. 4 ст. 321 КК) має місце, якщо передбачені частинами 1 або 2 цієї статті дії вчинені організованою групою, а також, якщо предметом таких дій були отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби в особливо великих розмірах (наказ МОЗ від 31 серпня 2007 р. № 511).

Суб’єкт злочину – загальний, тобто особа, яка досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 321 КК); спеціальний, а саме особа, призначена на штатну посаду, згідно з якою на неї покладається службовий чи професійний обов’язок, пов’язаний з відповідальністю за дотримання встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання,зберігання, відпуску, обліку, перевезення чи пересилання отруйних, сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, а також отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ч. 2 ст. 321 КК).

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 статті 321 КК, характеризується виною у формі прямого умислу (винний усвідомлює, що здійснює незаконні дії щодо отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, щодо отруйних лікарських та сильнодіючих лікарських засобів, а також щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення таких речовин (засобів), і бажає вчинити це діяння); злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321 КК, – виною у формі умислу або необережності.

Кваліфікація фальсифікації лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів (Стаття 321¹).

Предмет злочину — фальсифіковані лікарські засоби.

Об’єктивну сторону злочину утворюють незаконні дії – виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів, що утворюють обіг фальсифікованих лікарських засобів (ч. 1 ст. 321¹ КК).

Як формальний склад злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій, які утворюють об’єктивну сторону злочину.

Суб’єкт злочину – загальний, тобто особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу (винний усвідомлює, що незаконно вчиняє виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів, і бажає здійснення цього) та необережності щодо наслідків у вигляді тривалого розладу здоров‘я особи (ч. 2 ст. 321¹ КК) та до смерті потерпілого або інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 321¹ КК).

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 321¹ КК) утворюють дії, передбачені ч. 1, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах або якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я особи (понад 21 день), а також виробництво фальсифікованих лікарських засобів.

Особливо кваліфікований склад злочину (ч. 3 ст. 321¹ КК) має місце, якщо передбачені частинами 1 або 2 цієї статті дії спричинили смерть особи, інші тяжкі наслідки або вчинені в особливо великих розмірах.

Інші тяжкі наслідки для здоров’я особи можуть виявитись у втраті будь-якого органу або його функцій, психічному захворюванні, перериванні вагітності чи в іншому розладі здоров’я, поєднаному зі стійкою втратою працездатності не менш ніж як на одну третину.

Кваліфікація порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (Стаття 321²).

Об’єктивна сторона злочину передбачає діяння - порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань лікарських засобів, фальсифікації їх результатів, а також порушення встановленого порядку державної реєстрації лікарських засобів. Порушенням являється невиконання або неналежне виконання відповідних вимог, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Доклінічне вивчення лікарського засобу являє собою комплекс хімічних, фізичних, біологічних, мікробіологічних, фармакологічних, токсикологічних та інших наукових досліджень, які проводяться перед початком клінічних випробувань і здійснюються згідно з Порядком проведення доклінічного вивчення лікарських засобів та експертизи матеріалів доклінічного вивчення лікарських засобів, затвердженим наказом МОЗ від 14 грудня 2009 р. № 944. Цей Порядок розроблений відповідно до ст. 6 ЗУ від 4 квітня 1996 р. № 123/96 «Про лікарські засоби», ЗУ від 1 лютого 2006 р. № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження», настанови «Лікарські засоби. Належна лабораторна практика», затвердженої наказом МОЗ від 16 лютого 2009 р. № 95 «Про затвердження документів з питань забезпечення якості лікарських засобів», та з урахуванням норм, що застосовуються в міжнародній практиці.

Доклінічне вивчення лікарського засобу включає доклінічні дослідження в лабораторних умовах та/або досліди на лабораторних тваринах з метою визначення специфічної активності та безпечності цього засобу. Ця діяльність провадиться дослідницькими установами незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування, які здатні забезпечити відповідний науково-методичний рівень доклінічного вивчення безпечності та ефективності лікарських засобів і належне дотримання згідно з чинним законодавством принципів гуманного поводження з піддослідними тваринами в разі їх використання.

Клінічне випробування (дослідження) лікарського засобу – науково-дослідницька робота, метою якої є будьяке дослідження за участю людини як суб'єкта дослідження, призначене для виявлення або підтвердження клінічних, фармакокінетичних, фармакодинамічних та/або інших ефектів, у тому числі для вивчення всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення одного або кількох лікарських засобів та/або виявлення побічних реакцій на один або кілька досліджуваних лікарських засобів з метою оцінки його (їх) безпечності та/або ефективності.

Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затверджений наказом МОЗ від 23 вересня 2009 р. № 690, включає основні вимоги щодо клінічних випробувань лікарських засобів, які можуть проводитися за участю пацієнтів (добровольців) за повною або скороченою програмою, у тому числі до випробувань біодоступності/біоеквівалентності, а також міжнародних багатоцентрових клінічних випробувань.

Недодержання зазначених вище вимог є порушенням установленого порядку проведення клінічних випробувань. Зокрема, таким порушенням є участь особи (пацієнта /здорового добровольця) у клінічному випробуванні без підписання нею особисто або її законним представником/близьким родичем інформованої згоди. У ній обов’язково має бути зазначено, що вона надана досліджуваним (законним представником/близьким родичем) добровільно на підставі одержаної повної інформації про клінічне випробування. Тому приховування всієї інформації щодо процедури проведення такого випробування, його можливих негативних наслідків може утворювати зміст злочинного діяння. Порушенням є і проведення клінічного випробування у разі неможливості одержання інформованої згоди пацієнта і відсутності його законного представника/близького родича, оскільки в таких випадках залучення пацієнтів до досліджень не допускається, їм має надаватися медична допомога в установленому порядку.

Недотримання умов щодо оплати участі пацієнта у проведенні клінічного дослідження (невиплата в обумовлений угодою термін, часткова оплата тощо) не утворює ознак аналізованого складу злочину.

Як фальсифікація результатів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів можуть розглядатись будь-які дії, які призвели до приховування отриманих результатів дослідження, безпідставного завищення їх наукової цінності, невідображення у протоколі та матеріалах дослідження даних про небезпеку для фізичного чи психічного благополуччя досліджуваного, до зміни отриманих показників, які свідчать про низьку якість або небезпечність досліджуваного лікарського засобу тощо.

Державна реєстрація лікарських засобів передбачає включення їх до Державного реєстру лікарських засобів, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в Україні. Реєстр ведеться з метою забезпечення ідентифікації суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють виробництво та реалізацію лікарських засобів на професійній основі з дотриманням відповідних стандартів і правил у цій сфері; організації статистичних спостережень у сфері обігу лікарських засобів; взаємодії на єдиних методичних засадах з базами даних інших центральних органів виконавчої влади; гласності та відкритості інформації про суб’єкти підприємницької діяльності (Положення про Державний реєстр лікарських засобів України, затверджений постановою КМУ від 31 березня 2004 р. № 411).

Порушенням установленого порядку державної реєстрації лікарских засобів є вчинення будь-яких дій усупереч Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженому постановою КМУ від 26 травня 2005 р. № 376. Цей Порядок встановлює механізм проведення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, визначених ст. 2 ЗУ «Про лікарські засоби», застосування яких в Україні допускається тільки після такої реєстрації.

Як формальний склад злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій, що утворюють об’єктивну сторону злочину.

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 321² КК) має місце, якщо передбачені ч. 1 дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб. Особливо кваліфікований склад (ч. 3 ст. 321² КК) утворюють дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки.

Суб’єкт злочину – спеціальний, а саме особи, які відповідно до покладених на них професійних і службових обов’язків здійснюють доклінічне вивчення та клінічні випробування лікарських засобів, а також здійснюють державну реєстрацію лікарських засобів.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює, що порушує встановлений порядок доклінічного вивчення, клінічних випробувань лікарських засобів, фальсифікує їх результати або порушує встановлений порядок державної реєстрації таких засобів, і бажає вчинити таке діяння (ч. 1 ст. 321² КК), та виною у формі необережності до наслідків у виді смерті потерпілого або інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 321² КК).

Кваліфікація порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (Стаття 325).

Об’єктивна сторона злочину полягає у діянні — порушенні правил та норм, установлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) та боротьби з ними, у наслідках — поширенні цих захворювань або створенні такої загрози та причинному зв’язку між діянням і наслідками.

Кваліфікація діяння обумовлюється бланкетністю норми і змістом санітарних правил і норм, які регламентуються нормативно-правовими актами, до яких, зокрема, належать: Основи законодавства України про охо-рону здоров’я від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII, ЗУ від 25 червня 1992 р. № 2498-XII «Про ветеринарну медицину», від 24 лютого 1994 р. № 4004-XIII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», від 6 квітня 2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб», від 5 липня 2001 р. № 2586-III «Про протидію захворюванню на туберкульоз»; накази МОЗ від 14 грудня 1992 № 183 «Про режим роботи з патогенними мікроорганізмами», від 30 вересня 1994 р. № 267 «Про надзвичайну ситуацію з чуми та необхідні протиепідемічні заходи» та ін.

Порушення правил та норм проявляється в ігноруванні умов і обставин виникнення і поширення масових захворювань, отруєння серед населення. Діяння, за які передбачена відповідальність за ст. 325 КК, можуть полягати, зокрема, у: невиявленні бацилоносіїв; незнищенні домашніх тва-рин, що є джерелами інфекції, або заражених продуктів харчування; невжитті заходів із карантинізації та обсервації осіб, які перебували у контакті з хворими – носіями заразного захворювання; незакритті ввезення та вивезення вантажів і пасажирів в окрему місцевість; непідкоренні розпорядженню про госпіталізацію; ухиленні від обов’язкових протиінфекційних щеплень. Злочином вважається недотримання вищезазначених правил і норм, що спричинило або могло спричинити поширення епідемічних та інших інфекційних захворювань і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) населення.

Епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу. Інфекційні хвороби (захворювання) - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення (ст. 1 ЗУ від 6 квітня 2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Інші інфекційні захворювання – інфекційні хвороби, що спричиняються мікроорганізмами та передаються від хворої до здорової людини не так швидко і масово, як епідемічні захворювання (туберкульоз, бруцельоз, туляремія тощо).

Масові неінфекційні захворювання (отруєння) – масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг (ст. 1 ЗУ від 24 лютого 1994 р. № 4004-XІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Під поширенням епідемічного та іншого інфекційного захворювання, масового неінфекційного захворювання (отруєння) розуміється збільшення кількості випадків захворювання на одну й ту саму хворобу значної кількості людей.

Злочин характеризується матеріальним складом вважається закінченим з моменту поширення епідемічних та інших інфекційних захворювань чи масових неінфекційних захворювань або створення небезпеки поширення цих захворювань.

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 325 КК) утворюють діяння, які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Під загибеллю людей розуміють настання смерті хоча б однієї особи внаслідок порушення правил та норм, установлених з метою запобігання інфекційним захворюванням, масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними. Інші тяжкі наслідки можуть проявитись у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження (втрата органу чи його функцій, психічне захворювання, розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності) хоча б одній особі, тілесного ушкодження середньої тяжкості (тривалий розлад здоров’я або значна стійка втрата працездатності менш як на одну третину) кільком особам; масовому захворюванні (отруєнні) людей на значній території чи протягом значного періоду часу.

Суб’єкт злочину може бути як загальним (особа, яка досягла 16-річного віку і порушили правила боротьби з епідеміями), так і спеціальним (особа, у службові та професійні обов’язки якої входить дотримання передбачених законом правил боротьби з епідеміями, іншими інфекційними та масовими неінфекційними захворюваннями, — службові особи підприємств, установ, організацій, медичні працівники санепідемстанцій, ветеринарні лікарі, працівники тваринницьких ферм тощо).

Порушення будь-яких із передбачених ст. 325 КК правил та норм службовою особою може кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею та статтями 364–367 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною як у формі умислу так і необережності: винний усвідомлює, що порушує правила і норми щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням, передбачає можливість поширення цих захворювань однак ставиться до можливості цього байдуже (непрямий умисел), легковажно розраховує на недопущення поширення захворювань та отруєнь (злочинна самовпевненість) або, хоча і не передбачає можливість настання негативних наслідків свого діяння, але повинен був і міг їх передбачити (злочинна недбалість).

Вчинення розглядуваних діянь з метою поширення епідемічних та інших заразних захворювань, які створюють небезпеку для життя та здоров’я населення, може утворювати склад злочину, передбачений ст. 113 або ст. 258 КК.

Порушення правил боротьби з венеричними захворюваннями та ВІЛ за наявності підстав кваліфікується за статтями 130, 131 або 133 КК.

Кваліфікація порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (Стаття 326 КК).

Кваліфікація злочину вимагає аналізу ознак і змісту предмета злочину, в якості якого виступають мікробіологічні агенти, інші біологічні агенти та токсини. Мікробіологічні та інші біологічні агенти – це предмети і речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми, тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей. Токсини – сполуки (частина білкової природи) бактерійного, рослинного або тваринного походження, здатні при потраплянні в організм людини спричиняти захворювання або смерть (містяться в отруті змій, павуків, скорпіонів, в грибах та різних рослинах).

Правила поводження, характер та умови діяльності, пов’язаної з мікробіологічними та іншими біологічними агентами і токсинами, правила особистої та суспільної безпеки при роботі з біологічними матеріалами, з мікроорганізмами I-II груп патогенності (небезпеки), регламентуються, зокрема, ЗУ від 6 квітня 2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ від 14 грудня 1992 р. № 183 «Про режим роботи з патогенними мікроорганізмами», Державні санітарні правила ДСП 9.9.5.035-99 «Безпека роботи з мікроорганізмами I-II груп патогенності», підготовлені МОЗ відповідно до постанови Головного державного лікаря України від 27 травня 1998 р. № 11 «Про порядок роботи, побудови, викладення, оформлення, затвердження державних санітарних правил і норм, гігієнічних нормативів та методологічних документів» та ін.

Об’єктивну сторону злочину складають: злочинне діяння – порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними; наслідки — заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2); причинний зв’язок між зазначеним діянням і наслідками.

Як порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами необхідно розглядати недотримання нормативів, невиконання або неналежне виконання правових приписів. вимог, передбачених законодавчими та підзаконними актами.

Такими порушеннями є, зокрема, невиконання службовими особами підприємств, установ та організацій покладених на них зобов'язань забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та продуктів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин та рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини (ст. 53 ЗУ від 25 червня 1991 р. № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Недотримання вимог цього ЗУ як і інших нормативно-правових актів щодо правил поводження з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами або токсинами утворює склад аналізованого злочину у разі створення реальної загрози загибелі людей (можливості настання смерті хоча б однієї людини) або настання інших тяжких наслідків (можливості отруєння або захворювання навіть однієї людини на небезпечну для її здоров‘я хворобу), а також у разі заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, яка полягає в зараженні гострим інфекційним захворюванням (чумою, висипним тифом, енцефалітом тощо) або захворюванні на іншу небезпечну хворобу внаслідок безпосереднього потрапляння в організм того чи іншого небезпечного біологічного агента чи токсину.

Передбачений ст. 326 КК злочин вважається закінченим з моменту заподіяння шкоди здоров‘ю потерпілого або створення загрози загибелі людей (матеріальний склад злочину).

Суб’єкт злочину – спеціальний, а саме особа, яка повинна відповідно до покладених на неї службових чи професійних обов’язків дотримуватися вказаних вище правил поводження з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами і токсинами (працівники науково-дослідних закладів мікробіології, санітарно-епідеміологічних станцій, лабораторій лікарень і поліклінік тощо).

У випадку, коли службова особа (головний лікар, завідуючий лабораторією та ін.) у процесі порушення правил вчинює ще й службовий злочин, його дії утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються за ст. 326 та статтями 364, 365 чи 367 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною як у формі умислу так і необережності: винний усвідомлює, що порушує правила поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами, передбачає можливість створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або можливість заподіяння шкоди здоров‘ю потерпілого, однак ставиться байдуже до ймовірності виникнення такої загрози (непрямий умисел), легковажно розраховує на недопущення шкоди здоров‘ю потерпілих (злочинна самовпевненість) або, хоча і не передбачав можливість настання негативних наслідків свого діяння, але повинен був і міг їх передбачити (злочинна недбалість).

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 326 КК) утворює вчинення передбаченого ч. 1 коментованої статті діяння, якщо воно спричинило загибель людей (хоча б однієї особи) чи інші тяжкі наслідки — потрапляння мікробіологічних агентів у воду, продукти харчування чи середовище проживання людини, внаслідок чого виник осередок поширення гострого інфекційного захворювання.

Кваліфікація заготівлі, перероблення або збуту радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 327 КК).

Кваліфікація діянь пов’язана із встановленням ознак предмета злочину, якими являються продукти харчування та інша продукція, радіоактивно забруднена понад допустимий рівень.

Предметом злочину є продукти харчування та інша продукція, радіоактивно забруднені понад допустимі рівні.

Продукти харчування – їстівні припаси рослинного чи тваринного походження, виготовлені для споживання людьми в їжу (хліб, хлібопродукти, овочі, фрукти, ягоди, м’ясо, риба, молоко тощо). Інша продукція – продукти сільськогосподарського та іншого (наприклад, водного) походження, призначені для годівлі худоби (корми), для використання у промисловості як технічної сировини (льон, коноплі, соняшник тощо) чи у медицині (лікарські трави, плоди тощо).

Кваліфікація діяння вимагає аналізу ознак об’єктивної сторони злочину полягає у злочинному діянні – заготівлі, переробленні з метою збуту, збуті радіоактивно забруднених понад допустимі рівні продуктів харчування чи іншої продукції; наслідках - заподіянні шкоди здоров’ю потерпілого; причинному зв’язку між зазначеним діянням і наслідками.

Заготівля продуктів харчування чи іншої продукції – це завчасне приготування напівпродукту, що оброблюється у процесі виробництва (збір врожаю зерна, овочів, фруктів чи інших сільськогосподарських культур, відгодівля худоби та птиці на м’ясо, доїння корів, добування риби чи дичини, збирання плодів диких рослин, грибів тощо в зонах, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи). Перероблення – зміна зовнішнього вигляду або якостей продуктів харчування з метою доведення їх до придатного для споживання стану як готового продукту чи напівфабрикатів (проміжного продукту), зокрема: сушіння, молотіння, варіння, пастеризування, заморожування, в’ялення, коптіння тощо. Збут передбачає платну реалізацію (продаж, обмін, давання у борг тощо) чи безоплатну передачу (оплата, подарунок, частування) продуктів харчування або іншої продукції у володіння чи користування фізичної або юридичної особи.

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків – це реальна небезпека, яка виникає в конкретній ситуації, коли є висока ймовірність настання шкідливих наслідків унаслідок потрапляння радіоактивно забруднених продуктів харчування та інших предметів у чисту зону. Небезпека у виді загрози загибелі людей зумовлюється підвищенням рівня радіації та негативним впливом останньої на організм людини (тяжкі променеві ураження, загострення хронічних захворювань, розвиток патологічних процесів тощо), які загрожують спричиненням смерті хоча б однієї людини. Загроза настання інших тяжких наслідків означає реальну можливість заподіяння шкоди здоров’ю хоча б двох осіб, матеріальної шкоди у великих розмірах, пов’язаної з необхідністю знищення (поховання, дезактивації) вказаних продуктів харчування чи іншої продукції.

Заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого – легкий чи середній ступінь радіаційного ураження внаслідок споживання вказаних продуктів харчування чи використання іншої продукції.

Передбачений ст. 327 КК злочин характеризується матеріальним складом злочину і є закінченим з моменту створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого.

Частина 2 ст. 327 КК містить кваліфікований склад злочину, обов’язковими ознаками якого є настання наслідків: спричинення загибелі людей (смерть хоча б однієї особи) чи інших тяжких наслідків (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам, значних матеріальних збитків, пов’язаних із необхідністю знищення (поховання, дезактивації) радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції, значна екологічна шкода внаслідок дій із зазначеними продуктами).

Суб’єкт злочину – загальний: ним може бути особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною щодо діяння і метою збуту радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції, що була заготовлена чи перероблена винним. Відсутність мети збуту виключає склад розглядуваного злочину. Ставлення до наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 327 КК, характеризується необережною виною.