Національна академія внутрішніх справ

Традиційно напередодні робочого дня на розводі у спокійне повітря вриваються вихором перші позивні акорди духового оркестру Прикарпатського факультету НАВС, яким уже більше тридцяти років беззмінно керує непересічна творча особистість, музикант-професіонал підполковник міліції у відставці Ярослав Геців. Звучать марші січових стрільців чи інші широко відомі стройові мелодії, і особовий склад навчального закладу проходить урочистим маршем, чітко карбуючи крок… Спостерігаючи збоку за диригентом, неважко помітити його зосереджене обличчя, виразні рухи, які ніби самі творять величну музику. Сьогодні наша розповідь саме про Ярослава Степановича Геціва, без перебільшення людину-легенду навчального закладу, ветерана праці й талановитого педагога.

У розмові про себе пан Ярослав розповів, що змалку мріяв стати музикантом, власне цьому присвятив усе своє життя. Розпочав музичну кар’єру в Івано-Франківському музичному училищі ім. Д. Січинського, у якому навчався у 1962-1966 роках. Одразу після закінчення училища – навчання на музично-педагогічному факультеті Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника, де під керівництвом досвідчених викладачів постійно і наполегливо працює над удосконаленням свого професійного рівня, розвиває творчі здібності, займається різними жанрами музичного мистецтва.

У 1980 році молодого і перспективного музиканта запрошують на посаду начальника оркестру Івано-Франківської школи міліції МВС СРСР, який, до речі, було створено ще в 1954 р. у тодішній Станіславській школі міліції. Починається нелегка служба в органах внутрішніх справ, але саме тут повністю розкриваються грані творчої особистості молодого лейтенанта. Крім керівництва оркестром, він створює вокально-інструментальний ансамбль “Пошук”, займається клубною роботою. Природжений талант музиканта, здібності педагога-організатора привертають до нього багатьох курсантів; користується Ярослав заслуженою повагою керівництва і авторитетом серед офіцерів. Ярослав Геців за короткий проміжок часу зумів підняти художню самодіяльність навчального закладу на якісно вищий рівень, бо завжди був переконаний, що залучення особового складу до музичного мистецтва має надзвичайно велике значення для формування етичних та естетичних норм майбутніх міліціонерів, розширення їх світогляду тощо.

Сьогодні духовий оркестр Прикарпатської факультету – неодноразовий учасник всеукраїнських і зональних творчих конкурсів художньої самодіяльності, про що свідчать численні дипломи і грамоти. А незмінний диригент, хоча і у відставці нині, продовжує творчо і сумлінно працювати на ниві виховання підростаючого покоління.

Не без почуття гордості розповідає маестро про незабутню для всіх оркестрантів подорож до Франції у 2005 році, куди оркестр було запрошено на міжнародний музично-фольклорний фестиваль, що відбувся в містечку Валреас у провінції Провансаль. Спеціально для цієї події було опрацьовано нові твори, зокрема всесвітньовідомі «Марсельєза» та «Паризьке танго». (Принагідно зауважимо, що репертуар оркестру складають 37 творів різного музичного жанру).

Програма перебування у Франції була досить насиченою, оскільки курсанти оркестру виступали в 9 містах, подолавши загалом 12 тис. кілометрів доріг. Музиканти грали на вулицях і майданах, стадіонах і залах. Відрадно, що така копітка праця щедро компенсувалася теплим прийомом і непідкупною щирістю місцевих жителів. Назавжди залишаться у пам’яті курсантів сонячні дні, проведені на березі Атлантичного океану, екскурсія до відомого форту Буаяр та містечка Лурд, яке славиться появою Богородиці в тамтешній, до речі українській церкві. Приємні спомини залишили також Канни, Монте-Карло, Монако, Сан-Ремо та інші відомі європейські міста.

Ярослав Степанович щиро зізнається, що музика є сенсом усього його життя, вона допомагає у скрутні хвилини життєвих негараздів, є постійним атрибутом усіх звершень. Власне почуття музичного смаку, яке прищеплює маестро курсантам, залишається з ними назавжди, є складовим чинником формування їхньої особистості. Звичайно, що бувають і труднощі. Це пов’язано передусім з великою “плинністю кадрів”, оскільки кожного року з оркестру вибувають і водночас приходять нові музиканти. Часто трапляється так, зізнається пан Ярослав, що треба починати з азів, щоб сформувати колектив, у якому кожен може почути та зрозуміти іншого музиканта. Для цього необхідно докладати максимум творчих зусиль і працювати до сьомого поту. Але це, здавалося б непосильне завдання, з професійною майстерністю і власним досвідом успішно вирішує Ярослав Геців – фахівець-професіонал, педагог, знавець своєї справи і просто Людина з великої літери.

Прикарпатський факультет