Національна академія внутрішніх справ

Страшна біда – Чорнобиль – чорна биль.
Тут згусток болю, смутку чорний дзвін.
І кожна згадка, то пекучий біль.
І людських доль гіркий-гіркий полин.

Аварія, що сталася на Чорнобильській атомній станції в квітні 1986 року, залишається найдраматичнішою та найважчою за своїми наслідками катастрофою в сучасній історії. Вона і зараз впливає на життя мільйонів людей. Її масштаби могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч наших співвітчизників – учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали покладений на них обов’язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіаційного забруднення.

24 квітня, напередодні 29-ї річниці Чорнобильської катастрофи, особовий склад навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки, психологічної служби та Національної гвардії України та ветерани - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зібралися на мітинг-реквієм.

Начальник інституту полковник міліції Володимир Клачко, виступаючи перед присутніми, зазначив, що не знаючи аналогів аварій подібних масштабів, особовий склад усіх без винятку підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ брав участь у приборканні непримиренної стихії, також і наші співробітники, які на той час навчалися та працювали в інституті і були у перших рядах по подоланню катастрофи.

Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять героїв-ліквідаторів, які ціною свого життя забезпечили наше сьогодення.

Зі словами настанови про необхідність сумлінно навчатися та зразково виконувати свої службові обов’язки звернувся до курсантів ветеран органів внутрішніх справ, член Ради Асоціації ветеранів МВС України, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС полковник у відставці Володимир Ісакович Грищенко.

З напутнім словом до курсантської молоді звернувся і Настоятель Храму Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла протоієрей Валерій Новаш.

Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров’я та життя. Пам’ять – це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам’яті, що не даватимуть забути про трагедію.

Низький уклін і довічна повага всім, хто брав участь у подоланні чорнобильського лиха. Вічна пам'ять загиблим, вічна шана подвигу героїв-ліквідаторів!

Елеонора Маковецька