НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

МУЛЬТИМЕДІЙНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

"МИТНЕ ПРАВО"

ТЕМА 8. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ
МИТНИХ ПРАВИЛ.

§ 1. Поняття провадження у справах про порушення митних правил.
§ 2. Принципи провадження в справах про порушення митних правил.
§ 3. Система суб’єктів провадження у справах про порушення митних правил.
§ 4. Стадії провадження у справах про порушення митних правил.
Контрольні запитання.

§ 1. ПОНЯТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ.

Провадження в справах про порушення митних правил виступає як самостійний різновид адміністративно-деліктного провадження, завданням якого є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Частина 2, статті 486 Митного кодексу України визначає, що провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням (опротестуванням). Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил здійснюється на підставі норм Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Норми Митного кодексу України визначають поняття провадження у справах про порушення митних правил, порядок і строки порушення справ і направлення їх за підвідомчістю, процесуальний статус суб’єктів провадження, заходи процесуального впливу та забезпечення такого провадження, порядок і строки розгляду справ, винесення рішення у справі, порядок і підстави його оскарження, а також порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Отже, провадження у справах про порушення митних правил можна визначити як сукупність адміністративно-процесуальних норм, що закріплюють послідовність і порядок правозастосовної діяльності уповноважених органів доходів і зборів та їх посадових осіб, спрямованої на виявлення і припинення порушення митних правил, а також притягнення винної особи до юридичної відповідальності за вчинене правопорушення.

Справа про порушення митних правил може бути порушена лише за наявності встановлених законом умов – підстав для порушення справи та відсутності обставин, що виключають провадження у справі. Підставою порушення справи про порушення митних правил є достатні фактичні дані, що вказують на ознаки протиправного діяння.

Відповідно до статті 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині 1, ст.319 МК України (державний санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фіто-санітарний, екологічний та радіологічний види контролю);

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За наявності підстав для порушення справи, уповноважені особи органів доходів і зборів зобов’язані перевірити відсутність обставин, що виключають провадження у справі. Митний кодекс України не дає перелік таких обставин. Однак, відповідно до статті 489 Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому, враховуючи вищевикладене, а також, керуючись статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до обставин, що виключають провадження у справах про порушення митних правил належать:

1) відсутність події і складу адміністративного проступку (порушення митних правил);

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, яким встановлюється відповідальність за порушення митних правил;

7) закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків, передбачених статтею 467 МК України;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про порушення митних правил, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

9) смерть особи, стосовно якої було розпочато провадження в справі.

§ 2. ПРИНЦИПИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ.

Провадження у справах про порушення митних правил, як і будь-яке інше, базується і здійснюється відповідно до певних правових принципів — правових засад, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин, що виникають у разі притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил.

Принципами провадження у справах про порушення митних правил, є такі:

Принцип законності. Закріплюється насамперед конституційними положеннями. Так, ст. 8 Конституції України визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права закону. Також цей принцип трансформує й норму ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Основним Законом та законами України. Принцип законності закріплюється і ст. 7 КУпАП «Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення», в якій зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з принципом законності провадження у справах про порушення митних правил виступає як суто юридична діяльність, що здійснюється на підставі спеціальних процесуальних норм. Так, норми Митного кодексу закріплюють, що посадові особи органів доходів і зборів уповноважені здійснювати провадження у справах про порушення митних правил повинні діяти виключно в межах їх компетенції.

Дотримання принципу законності забезпечується:

1) систематичним відомчим контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб;

2) судовим контролем;

3) прокурорським наглядом;

4) правом на оскарження дій працівників органів доходів і зборів;

5) іншими встановленими законом способами.

Принцип охорони інтересів держави й особи. Органи, що розглядають справи про порушення митних правил і приймають по них рішення, зобов’язані забезпечити захист інтересів держави, прав і свобод особи, інтересів підприємств, установ та організацій. Громадянам надається право на отримання юридичної допомоги у провадженні у справах про порушення митних правил, у разі необхідності вони можуть користуватися послугами захисника, якого самостійно визначає особа, що притягається до відповідальності. Охороні інтересів особи й держави має також сприяти неприпустимість розголошення інформації, що міститься в процесуальних матеріалах по справі до її розгляду. Таке розголошення можливе лише зі спеціального дозволу посадової особи митного органу, яка веде провадження, або начальника цього органу чи його заступника.

Принцип публічності (офіційності) полягає в тому, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється від імені держави суб’єктами владних повноважень; ініціатива щодо порушення справи належить представникам публічної влади; всі стадії провадження мають публічний характер; збирання необхідних доказів і матеріалів є обов’язком державних органів та їх посадових осіб; виконання всіх процедур у провадження здійснюється за рахунок держави.

Принцип гласності у провадженні у справах про порушення митних правил знаходить своє вираження в тому, що всі справи розглядаються відкрито в тому митному органі, суді, якому вони підвідомчі. Виняток становлять справи, відкритий розгляд яких суперечить інтересам охорони державної таємниці (ст. 249 КУпАП). Відкритий розгляд справи означає, що відповідний орган або посадова особа зобов’язані своєчасно повідомити зацікавлених осіб про місце і час розгляду справи.

Принцип поєднання диспозитивності та імперативності. У провадженні у справах про порушення митних правил дії його суб’єктів регламентуються за принципом поєднання диспозитивності (право особи, яка притягається до відповідальності, діяти на власний розсуд: дозволено все, що не заборонено законом) та імперативності (відсутність права вибору поведінки у суб’єкта владних повноважень, а також інших учасників провадження (наприклад, перекладача, експерта): дозволено лише те, що чітко визначене у законі).

Принцип рівності учасників процесу перед законом є відображенням конституційного принципу про рівність усіх громадян України. Зазначений принцип безпосередньо регламентується ст. 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Принцип швидкості та економічності знаходить своє вираження у встановленому законом спрощеному порядку провадження по притягненню особи до адміністративної відповідальності, що дозволяє значно скоротити матеріальні й фінансові витрати, а також організаційні зусилля, необхідні для вирішення справи. Цей принцип пов’язаний також зі стислістю строків провадження. Так, справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцяти денний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Принцип здійснення провадження державною мовою. Стаття 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» визначає, що державною мовою України є українська мова. Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя. Даний принцип деталізовано у статті 492 Митного кодексу України, в якій зазначається, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у провадженні і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.

Принцип встановлення об’єктивної істини означає, що всі справи розглядаються всебічно, збираються, перевіряються і враховуються всі необхідні матеріали й докази. З’ясування об’єктивної істини є основним завданням провадження у справі про порушення митних правил. Даний принцип зобов’язує посадових осіб органів доходів і зборів, які розслідують і розглядають справи, досліджувати всі обставини в тому вигляді, в якому вони існують у дійсності, і на цій підставі виключити однобічний, упереджений підхід до прийняття рішення.

Принцип забезпечення права на захист та презумпції невинності особи. Право на захист реалізується наданням особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, необхідних, закріплених правовими нормами можливостей для доведення відсутності їх вини або наведення обставин, що її пом’якшують.

Проявами цього принципу є надання особі низки процесуальних прав, як то: користуватися допомогою захисника, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутнім під час розгляду справи, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання тощо. З правом на захист тісно пов’язана презумпція невинності особи. Вона полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, доки її винність не буде доведена у встановленому законом порядку. Доказування вини тієї чи іншої особи у вчиненні протиправного діяння покладається на суб’єктів владних повноважень, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил.

§ 3. СИСТЕМА СУБ'ЄКТІВПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ.

Провадження у справах про порушення митних правил складається з низки процесуальних дій як з боку суб’єктів владних повноважень, так й інших осіб, які беруть участь у справі. До інших осіб, які беруть участь у справі і перелік яких визначено у ст. 497 Митного кодексу України належать:

1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;

2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3, ст.461 Кодексу (заінтересовані особи);

3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення);

4) захисники;

5) представники органів доходів і зборів;

6) свідки;

7) експерти;

8) перекладачі;

9) поняті.

Згідно з адміністративно-процесуальним статусом зазначених суб’єктів, їх інтересів у провадженні, останніх можна поділити на декілька груп.

1. Компетентні органи й особи, наділені правом на владні дії, які впливають на рух і долю справи. До них належать посадові особи, уповноважені складати протоколи про порушення митних правил, посадові особи органів доходів і зборів, які здійснюють провадження у справі, представники органів доходів і зборів та інші суб’єкти владних повноважень (прокурор, а також суб’єкти, які реалізують заходи забезпечення провадження та здійснюють процесуальні дії у провадженні у справах про порушення митних правил).

2. Суб’єкти, що мають особистий інтерес у справі (особливість зазначених суб’єктів полягає у відсутності в них владних повноважень у провадженні). До таких суб’єктів належать:

1) особи, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил (фізичні особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку та посадові особи підприємств – при вчиненні порушень митних правил цими підприємствами, а також власники товарів і транспортних засобів, зазначених у п.3, ст.461 Кодексу (заінтересовані особи). Громадяни, як суб’єкти адміністративної відповідальності та заінтересовані особи, беруть участь у провадженні у справі під час розгляду справи, винесення постанови по справі та її оскарження; посадові особи – крім вищезазначених етапів, мають право бути присутніми і при проведенні митних обстежень;

2) представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил (законні представники - батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники у справах осіб, які є неповнолітніми особами або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про порушення митних правил; представники, що діють на підставі нотаріально посвідченої довіреності). Крім того, особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати у цій справі представника. Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності: особи, які не досягли 18-річного віку; особи, над якими встановлено опіку, піклування; адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру. Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб;

3) захисник, якого самостійно визначає особа, що притягується до відповідальності, а у разі необхідності - свідок, з числа осіб, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інших фахівців у галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисниками можуть бути також близькі родичі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка, їх опікуни або піклувальники.

3. Суб’єкти, що сприяють встановленню об’єктивної істини у справі шляхом надання уповноваженим суб’єктам певної інформації щодо обставин правопорушення. Такими суб’єктами є свідки – будь-які особи, яким відомі обставини, що підлягають встановленню у справі про порушення митних правил. Відповідно до ч.2, ст.504 МК України, свідок, за викликом органу, посадова особа якого здійснює провадження у справі про порушення митних правил, зобов’язаний з’явитися у призначений час до цього органу і дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання. Водночас, на підставі статті 63 Конституції України свідок має право відмовитись давати свідчення або пояснення у справі, а також у разі, якщо у нього немає можливості вільно, без неправомірних обмежень, отримати правову допомогу в обсязі і формах, як він того потребує, в тому числі запросити захисника. Крім того, у разі наявності підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом.

4. Суб’єкти, які мають спеціальні знання, необхідні для дослідження фактичних даних у справі: експерти й перекладачі:

1) експерт — особа, яка має необхідні знання для надання відповідного висновку. Експерт призначається посадовою особою органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, у разі потреби у спеціальних знаннях. Експерт зобов’язаний надати об’єктивні висновки з поставлених перед ним питань. Однак, якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку. Експерт не може брати участь у розгляді справи, якщо він особисто, прямо чи побічно зацікавлений у результаті справи; якщо він є родичем одного з учасників провадження у справі про порушення митних правил або перебуває з ними в особливих стосунках; якщо він знаходився або знаходиться у службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі або якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумніви у його неупередженості;

2) перекладачі — особи, що володіють мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил. Перекладач зобов’язаний точно і в повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у необхідних випадках брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил. Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.

5. Суб’єкти, що засвідчують певні факти, дії, обставини у справі — поняті — особи, які залучаються до участі у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі. Понятим не може бути родич особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, а також працівники органів доходів і зборів. Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі проведеним діям.

6. Суб’єкти, що сприяють виконанню постанови по справі. До них належать: орган доходів і зборів, який виніс постанову по справі та державний виконавець (у разі примусового виконання постанови у справі та виконання постанови суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації).

§ 4. СТАДІЇ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ.

Провадження у справах про порушення митних правил — це сукупність певних процесуальних, юридично вагомих дій з боку учасників такого провадження щодо реалізації їх прав і виконання взаємних обов’язків. Такі дії відбуваються послідовно у часі, змінюють одна одну і традиційно визначаються в юридичному процесі як стадії адміністративного провадження, які, своєю чергою, складаються з певних етапів.

Враховуючи аналіз норм адміністративного та митного законодавства, наукові дослідження у сфері юридичного процесу, спираючись на практику адміністративно-юрисдикційної діяльності уповноважених суб’єктів щодо розгляду та вирішення адміністративно-деліктних справ, можна визначити чотири стадії провадження у справах про порушення митних правил.

1. Стадія порушення справи та адміністративного розслідування.

До неї входять:
1) виявлення правопорушення;
2) складання протоколу про порушення митних правил;
3) здійснення інших процесуальних дій (застосування заходів забезпечення провадження по справі);
4) направлення протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів по підвідомчості.

2. Стадія вирішення справи.

До неї входять такі етапи:
1) підготовка справи до розгляду;
2) розгляд справи по суті;
3) прийняття рішення по справі (винесення постанови).

3. Стадія перегляду постанови у справі.

До неї входять такі етапи:
1) оскарження або принесення протесту на постанову;
2) перегляд справи;
3) прийняття рішення за результатами перегляду.

4. Виконання постанови у справі про порушення митних правил.

До неї входять такі етапи:
1) звернення рішення до виконання;
2) добровільне виконання рішення;
3) примусове виконання рішення.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

  1. Поняття та зміст провадження у справах про порушення митних правил.
  2. Завдання і принципи провадження у справі про порушення митних правил.
  3. Що є підставами для відкриття (порушення справи) провадження у справах про порушення митних правил?
  4. Які обставини виключають провадження у справі про порушення митних правил?
  5. Які особи, наділені правом складати протоколи про порушення митних правил?
  6. Види суб’єктів провадження у справах про порушення митних правил.
  7. За наявності яких обставин посадова особа митного органу не має права здійснювати провадження у справі про порушення митних правил?
  8. Поняття та види стадій провадження у справі про порушення митних правил.
  9. Що є «доказами» у справі про порушення митних правил?
  10. Зміст протоколу у справі про порушення митних правил.
  11. За яких умов справа про порушення митних правил вважається порушеною?
  12. Види та мета проведення процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
  13. Які товари, транспортні засоби, документи можуть бути вилучені у справі про порушення митних правил? Для відповіді необхідно використати додаток 8.1.
  14. Що є об’єктами пошуку під час проведення митного обстеження?
  15. Які вимоги висуваються для проведення впізнання? Для відповіді необхідно використати додаток 8.2.
  16. Яка кількість предметів є необхідною для проведення впізнання?
  17. Які справи про порушення митних правил розглядаються митними органами?
  18. Які справи про порушення митних правил (незалежно від виду адміністративного проступку) розглядаються виключно судами?
  19. Які строки розгляду справ про порушення митних правил?
  20. Як визначається місцезнаходження митного органу, що бере участь у провадженні у справі про порушення митних правил?
  21. Які елементи входять до предмета доказування у справі про порушення митних правил?
  22. Які види постанов виносяться у справі про порушення митних правил?
  23. Що є підставами для скасування або зміни постанови про накладення стягнення у справі про порушення митних правил?
  24. Які виникають наслідки у разі скасування постанови у справі про порушення митних правил з наступним їх закриттям?
  25. Хто здійснює контроль за своєчасним виконанням постанови у справі про порушення митних правил?
  26. Як виконуються постанови у справі про порушення митних правил, одночасно винесені уповноваженим суб’єктом?
  27. Особливості виконання постанови у справі про порушення митних правил стосовно осіб, які проживають або перебувають за межами України.
  28. Які строки звернення до виконання постанови у справі про порушення митних правил?
  29. Які етапи виконання постанови у справі про порушення митних правил?
  30. Чи відповідають положення додатка 8.3 щодо порядку судового оскарження постанови у справі про порушення митних правил чинному законодавству України?

© НАВС, 2014