Тема 2: Порядок (підстави) передачі спору на розгляд МКА. Право, що підлягає застосуванню. Застосування цивільно-процесуального законодавства в діяльності МКА

1.Спори, що розглядаються міжнародним комерційним арбітражем
2. Визначення права, що застосовується до арбітражної угоди
3. Вибір права, що підлягає застосуванню при вирішенні спору
4. Питання підготовки до арбітражного провадження у справі
Список рекомендованої літератури

1. Спори, що розглядаються міжнародним комерційним арбітражем

Перелік відносин торгового характеру, з приводу яких можливо вирішувати спори в міжнародному комерційному арбітражному суді, який міститься в Законі України «Про МКА» (наприклад, торгові угоди про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами; угоди про розподіл, торгове представництво; факторні операції; лізинг; інжиніринг; будівництво промислових об’єктів; надання консультативних послуг; купівля продаж ліцензій; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесію; спільні підприємства та інші види промислового або підприємницького співробітництва; перевезення).

Перелік спорів, які можуть розглядатися Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (щодо фрахтування суден, морського та змішаного перевезення вантажів, морського буксирування суден, морського страхування, щодо пов’язаних з купівлею-продажем морських суден, з лоцманської і льодової проводки, агентського обслуговування суден, зв’язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, щодо рятування морських суден, зв’язаних з підніманням затонулих у морі суден, зв’язаних із зіткненням морських, внутрішніх суден, зв’язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям); визначити перелік підстав вирішення спорів в арбітражі за угодою сторін (спори з договірних та інших цив.-пр. відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів між-них економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України).

Винятки, що встановлюються Законом України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» щодо розгляду спорів шляхом арбітражу (Закон України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» не зачіпає дії будь-якого іншого закону України).

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України розглядає спори, віднесенні до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України, Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України – спори, що їх сторони зобов’язанні передавати на її вирішення в силу міжнародних договорів.

Міжнародний комерційний арбітраж вирішує спори, які випливають з договірних та ін. цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства, незалежно від того чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права.

2. Визначення права, що застосовується до арбітражної угоди

Значення правильного визначення права, що застосовується до арбітражної угоди (визнання угоди дійсною або недійсною – подальше оскарження недійсної арбітражної угоди у державному суді стороною яка програла арбітражний розгляд).

Способи визначення законодавства, згідно з яким визначається дійсність арбітражної угоди (уніфіковані міжнародно-правові норми (закріплені вимоги щодо форми арбітражної угоди), норми національного законодавства (закріплені вимоги щодо змісту, предмета, суб’єктивного складу).

Закріплення норм, що визначають застосоване до арбітражної угоди право у міжнародних конвенціях (Нью-Йоркська конвенція 1958 р. – закріплення принципу автономії волі сторін; колізійна прив’язка, згідно з якою арбітражна угода в разі, якщо сторони не визначили право, що застосовуватиметься до неї, підпорядковується закону країни, в якій виноситься арбітражне рішення) та чи можуть застосовуватися ці норми для визнання арбітражної угоди недійсною (згідно з Законом України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» ст. 7 український суд, розглядаючи питання недійсності арбітражної угоди, має спочатку з’ясувати місце арбітражу, і якщо місцем арбітражу є Україна – повинен застосувати положення цього Закону).

Проблема того, в якій формі повинна бути виражена воля сторін підпорядковувати арбітражну угоду закону тієї чи іншої країни (чи буде вибір права, що міститься в арбітражному застережені поширюватися не тільки на матеріальні правовідносини контракту, а й на саме арбітражне застереження).

Зазначити про таке доктринальне положення щодо домовленості сторін про передачу спору а арбітраж певної країни, може розглядатися як вираз волі сторін щодо підпорядкування арбітражної угоди праву саме цієї країни.

На початок

3. Вибір права, що підлягає застосуванню при вирішенні спору

Загальні положення загального правила, які застосовуються арбітражним судом при вирішення питання про вибір права (застосування норм того права, яке було обрано сторонами за арбітражною угодою).

Винятки з цього права:

1. У випадках постійно діючих арбітражі дія обраного сторонами права може бути обмежена положеннями відповідного регламенту (наприклад, Регламент Лондонського міжнародного третейського суду);

2. Застосування обраного сторонами права на території певної країни може вступити у колізію з імперативними нормами національного законодавства;

3. У випадках відсутності домовленості сторін щодо застосованого права, воно попередньо повинно бути визначене самим арбітражним судом).

Способи самостійного обрання судом права для вирішення спору (за загальними принципами колізійного регулювання; звернення до lexmercatoria (торгівельне право), в чому полягає перевага застосування lexmercatoria(неадекватність норм національного права у врегулюванні специфічних відносин з зовнішньоекономічною угодою, неможливість заздалегідь забезпечити перевагу одній із сторін у тому випадку, якщо зобов’язальний статут угоди буде регулюватись її національним правом.

Коли йде мова про вибір права, мається на увазі матеріальне право, яке повинно врегулювати спір, необхідно розрізняти право яке регулює сутність договору, та право яке регулює процес і за відсутності спеціальної домовленості сторін, арбітражний процес регулюється законодавством місця його проведення.

4. Питання підготовки до арбітражного провадження у справі

Значення, яке має вибір місця проведення арбітражного розгляду (залежність від цього самого ходу арбітражного розгляду, застосовне процесуальне право, вибір арбітрів, вибір матеріального права, можливість виконання майбутнього арбітражного рішення).

Відповідність обрання місця арбітражу загальному принципу, за яким воно повинно бути однаково зручним або однаково незручним для сторін.

Врахування при виборі місця таких критеріїв як безпека та доступність місця арбітражу, технічна забезпеченість здійснення арбітражного розгляду, приналежність держави до Нью-Йоркської конвенції, вплив місця на загальну вартість арбітражу та ін.

Принципи обчислення строків давності на подання позову при вирішенні спору шляхом арбітражного розгляду та момент припинення перебігу цього строку (ст. 3 Арбітражного Регламенту ЮНСІТРАЛ, ст. 3 Арбітражного регламенту Європейської економічної комісії ООН)

Необов’язковість досудового претензійного вирішення спору (зазначити випадки, коли досудовий розгляд є необхідними).

Визначити, з чого починається ініціювання арбітражної процедури (направлення до арбітражу письмового звернення – прохання про арбітраж (має попередній характер і не передбачає суворих вимог) чи позовна заява).

Визначити зміст прохання про арбітраж (найменування, адреси сторін, короткий опис спору, визначення кандидатури арбітра, копія контракту з арбітражним застереженням або окрема арбітражна угода).

Визначити зміст позовної заяви (згідно з регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України).

На початок

Список рекомендованої літератури

Нормативна

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.
Цивільний процесуальний кодекс України. – К., 1998.
Кодекс торговельного мореплавства від 23 травня 1995 р.
Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р.
Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р.
Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р.
Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 р.
Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991.
Про міжнародні договори: Закон України від 22 грудня 1993 р.
Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р.
Арбітражний регламент Європейської Економічної комісії від 1963 р.
Арбітражний регламент UNCITRAL від 1976 р.
Московська конвенція про розв’язання арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного та науково-технічного співробітництва від 26 травня 1972 р.
Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 1992 року.
Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Нью-Йоркська конвенція про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 р.
Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р.
Заключний Акт наради з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р.
Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж, розроблений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL) від 1985 р.

Доктринальна

Ашера Д. Международный арбитражный суд МТП / Д. Ашера // Хозяйство и право. – 1996. - № 10. – С. 162.
Балюк І.А. Вирішення господарських спорів / І.А. Балюк. – К., 2004. – 188 с.
Богуславский М.М. Международное частное право / М.М. Богуславский. – М.: Юристъ, 2005. – 317 с.
Виговський О. Проблемні питання застосування окремих положень Женевської конвенції УНІДРУА про цінні папери 2009 р. / О. Виговський // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 82-90.
Вознюк Н. Класифікація видів альтернативних способів вирішення господарсько-правових спорів / Н. Вознюк // Право України. – 2014. - № 6. – С. 222-229.
Діковська І. Окремі аспекти тлумачення міжнародних комерційних договорів / І. Діковська // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 103-112.
Джудитта Кордеро Мосс. Автономия воли в практике МКА. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1996. – 84 с.
Дмитриева Г.К. Международный коммерческий арбітраж / Г.К. Дмитриєва. – М.: Проспект, 1997. – 78 с.
Захарченко Т. Державний суд як гарант дотримання обов’язковості арбітражної угоди при поданні до нього позову щодо суті спору / Т. Захарченко // Право України. – 2014. - № 12. – С. 65-72.
Захарченко Т. Правила сприяння арбітражу з боку Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ / Т. Захарченко // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 484-487.
Звеков В.П. Международное частное право / В.П. Звеков. – М. : Юристъ, 2004. – 701 с.
Климчук А. Втручання державних судів України в міжнародний арбітраж: відсутність компетентності судді або усвідомлений підрив економічного розвитку України? / А. Климчук // Право України. – 2014. - № 12. – С. 59-64.
Кот О. Межі втручання суду у діяльність МКАС / О. Кот // Право України. – 2014. - № 12. – С. 55-58.
Кроче Р., Стахєєва Г. Реформа права конкуренції та державної допомоги у світлі Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, її значення для бізнесу / Р. Кроче, Г. Стахєєва // Право України. – К. – 2013. - №11. – С. 303-317.
Лебедев С.Н. Международный торговый арбітраж / С.Н. Лебедев. – М. : Международные отношения, 1965. – 218 с.
Мальський М. Дійсність арбітражної угоди / М. Мальський // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 4. – С. 44-48.
Міжнародний арбітраж: практичні питання судового провадження // Діловий вісник. – 2012. - № 11(222). – С. 23-25.
Міжнародний арбітраж – основний спосіб вирішення зовнішньоекономічних спорів // Діловий вісник. – 2011. - № 11(210). – С. 8-10.
Міжнародний комерційний арбітраж в Україні / під заг. ред. І.Г. Побірченка. – К.: ІнЮре, 2007. – 578 с.
Міжнародне приватне право : підручник / за ред. В.П. Жушмана, І.А. Шуміло. – Х. : Право, 2011. – 320 с.;
Минаков А.И. Арбитражное соглашение и практика рассмотрения внешнеэкономических споров / А.И. Минаков. – М. : Юридическая литература, 1985. – 144 с.
Михайловський М.Л. Міжнародний арбітраж / М.Л. Михайловський. – К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1963.
Перепелинська О. Напрями вдосконалення процесуального законодавства України у сфері судового сприяння та контролю щодо міжнародного комерційного арбітражу / О. Перепелинська // Право України. – 2014. - № 12. – С. 37-43.
Притика Ю.Д. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді / Ю.Д. Притика. – К. : ІнЮре, 2006. – 633 с.
Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи: современная практика заключения. Разрешение споров / М.Г. Розенберг. – М. : Книжный мир, 1998. – 826 с.
Розенберг М.Г. Практика международного коммерческого арбитражного суда : научно-практический комментарий / М.Г. Розенберг. – М. : Торгово-промышленая палата РФ, 1997. – 288 с.
Селівон М. Про деякі питання взаємодії судів із міжнародним комерційним арбітражем / М. Селівон // Право України. – 2014. - № 12. – С. 27-36.
Судова практика Вищого господарського суду України. Науково-практичний коментар рішень та постанов господарських судів України // Вищий господарський суд. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 360 с.
Сухонос В. Теоретичний аналіз сучасного стану та перспективи розвитку третейського суду в Україні / В. Сухонос // Право України. – 2011. - № 4. – С. 233-239.
Федоров А.Г. Международный коммерческий арбітраж / А.Г. Федоров. – М. : Изд. Дом «Дашков и Ко», 2000. – 116 с.
Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: навч. посіб / В.Л. Чубарєв. – К. : Атіка, 2008. – 608 с.
Цірат Г. Чи ратифікувати Україні Конвенцію про міжнародні обтяження пересувного обладнання? / Г. Цірат // Право України. – 2010. - № 11. – С. 206-2011.
Цірат Г.А. Міжнародний комерційний арбітраж / Г.А. Цірат. – К. : Істина, 2002. – 302 с.
Цірат Г. Міжнародно-правове співробітництво у сфері міжнародного цивільного процесу / Г. Цірат // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 183-198.
Цират Г.А., Цират А.В. Международный арбитраж как способ разрешения внешнеэкономических споров / Г.А. Цират, А.В. Цират. – К. : Довіра, 1997. – 368 с.
Шинкарецкая Г.Г. Международная судебная процедура / Г.Г. Шинкарецкая. – М. : Наука, 1992. – 223 с.
Энтин М.Л. Международные судебные учреждения: Роль международных арбитражных и судебных органов в разрешении межгосударственных споров / М.Л. Энтин. – М. : Международные отношения, 1984. – 174 с.

Інформаційні ресурси

На початок