Фінансове право

Перейти до змісту

Головне меню

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Програма навчальної дисципліни


Глава 5. Правове регулювання цільових позабюджетних фондів коштів

§5.1. Поняття цільових позабюджетних фондів коштів
Однією з умов повноцінної інтеграції України в сучасну європейську систему є наявність ефективного соціального захисту населення. Ринкова економіка України є соціально орієнтованим господарством, що підлягає державному регулюванню. Перетворення України в соціальну державу, якою вона визначена першою статтею Конституції, перш за все вимагає реформи механізмів захисту населення. Окрім цього, ст. 46 Конституції України [1] право на соціальне забезпечення не тільки визначає, але й гарантує загальнообов
язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У механізмі державного регулювання ринкових відносин вирішальна роль належить фінансовій діяльності держави, в тому числі і діяльності, пов
язаній з існуванням централізованих позабюджетних цільових фондів.
Наявність у складі фінансової системи України в якості самостійної ланки централізованих позабюджетних цільових фондів обумовлено необхідністю ефективного перерозподілу публічних фінансових ресурсів.
Формування державних цільових фондів грошових ресурсів закріплено Бюджетним кодексом України [2]. Так, статтею 38 зазначеного Кодексу передбачено, що разом з проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України інформацію про квазіфіскальні операції та оцінку можливого впливу таких операцій на показники бюджету в наступних бюджетних періодах.
Згідно зі ст. 4 Бюджетного кодексу України, квазіфіскальні операції
це операції органів державної влади і місцевого самоврядування, Національного банку України, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, суб'єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що не відображаються у показниках бюджету, але можуть призвести до зменшення надходжень бюджету та/або потребувати додаткових витрат бюджету в майбутньому.
Сьогодні в Україні створено і діють чотири передбачених Основами законодавства про загальнообов
язкове державне соціальне страхування [3] цільові страхові фонди:
Пенсійний фонд України,
Фонд загальнообов
язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Основами законодавства про загальнообов
язкове державне соціальне страхування також передбачено запровадження загальнообовязкового державного медичного страхування з утворенням відповідного Фонду .
Прийняття Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дозволило створити умови для уникнення дублювання цільовими позабюджетними фондами функцій, пов
язаних із формуванням страхових коштів: скорочення обсягу роботи, пов'язаної з постановкою на облік страхувальників, збором коштів, формуванням та веденням інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, забезпеченням звітності, здійсненням контролю за повнотою та своєчасністю справляння внесків, зменшення кількості перевірок щодо сплати внесків до цільових фондів, скорочення адміністративних витрат позабюджетних фондів на виконання цих функцій, забезпечення більш широкого охоплення системою субєктів соціального страхування, зростання доходів страхових фондів та більш ефективного використання коштів соціального страхування. Відповідно до зазначеного Закону замість страхових внесків до кожного з чотирьох цільових позабюджетних фондів було запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній  основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Облік платників єдиного внеску ведеться  в  порядку, встановленому органами доходів і зборів (центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов
язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним  органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» створено Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне  соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;
Джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від:
державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
платників єдиного внеску;
застрахованих осіб;
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану,
виконавчих органів сільських, селищних, міських  (крім міст обласного значення) рад;
органів доходів і зборів та уповноважених суб
єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;
центрального  органу  виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості;
інших підприємств, установ, організацій та військових частин;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску;
інших джерел, передбачених законодавством.
Таким чином, централізовані позабюджетні цільові фонди стали потужними фінансовими інститутами України, що консолідують значні фінансові ресурси, що не включаються до Державно Бюджету України.
Основними рисами правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів є:
централізовані позабюджетні цільові фонди займають особливе місце в фінансовій системі держави (вони не входять до складу бюджетів і, таким чином, є самостійною ланкою фінансової системи); створені органами влади та мають чітке цільове направлення; вони є самостійними фінансово-кредитними установами;
 централізовані позабюджетні цільові фонди є юридичними особами та мають однотипну організаційну систему управління;
мають чітко визначені джерела формування коштів; формуються в основному за рахунок обов
язкових відрахувань (єдиний внесок) юридичних та фізичних осіб (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлюються державою і є обовязковим);
централізовані позабюджетні цільові фонди мають чітко визначені напрямки фінансування (виплата пенсій, допомог і т. ін.), для забезпечення яких вони створювались; підтвердженням цього є наявність у фінансово-правовому статусі централізованих позабюджетних цільових фондів заборони на використання грошових коштів фондів для фінансування заходів не передбачених цілями діяльності фонду;
особливістю фінансово-правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів є їх невключення до складу бюджетів всіх рівнів, а також інших фондів, і, як наслідок, неможливість вилучення грошових коштів фондів у дохід Державного бюджету чи на цілі не передбачені законом;
адміністрування єдиного внеску ведеться  в  порядку, встановленому органами доходів і зборів (центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов
язкового державного соціального страхування;
централізовані позабюджетні цільові фонди здійснюють свою діяльність по всій території України.

§5.2. Пенсійний фонд України
Пенсійний фонд
найбільший цільовий державний позабюджетний фонд України. Правовий статус Пенсійного фонду України визначається Указом Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України” від 6 квітня 2011 року №384/2011 [4], відповідно до якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на  Конституції України, складається з  Основ законодавства України про загальнообов
язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» [5], Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [6], Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [7], законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:
Перший рівень
солідарна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Другий рівень
накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.
За своєю економічною та правовою природою пенсійні фонди другого рівня, до яких спрямовуються обов
язкові накопичувальні пенсійні внески, є публічними накопичувальними фондами. [8, с.10.]
Третій рівень
система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
На відміну від накопичувальних пенсійних фондів другого рівня, пенсійні фонди третього рівня за своєю економічною та правовою природою не є публічними фондами, це приватні накопичувальні фонди. [8, с.11.]
Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України [4] основними завданнями Пенсійного фонду є:
реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску[7; 9];
внесення пропозицій Міністру соціальної політики України щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;
забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;
ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів;
забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою,   забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб;
виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.
Закон України «Про загальнообов
язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Відповідно до чинного законодавства Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань виконує наступні функції:
1) вивчає та аналізує ситуацію у сфері пенсійного забезпечення, забезпечує проведення щорічних актуарних розрахунків фінансового стану системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
2) розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх у встановленому порядку Міністру соціальної політики України для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення;
3) організовує роботу з формування, автоматизованого оброблення інформації в системі Пенсійного фонду України;
4) здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних реєстру застрахованих осіб [9];
5) організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо:
забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення;
забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб;
здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством;
стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;
застосовування фінансових санкцій, передбачених законом;
призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;
забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;
обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності;
надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством;
6) забезпечує проведення конкурсного відбору банків, які здійснюють виплату та доставку пенсій;
7) вживає відповідно до законодавства та міжнародних договорів України заходів до переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;
8) здійснює у межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;
9) аналізує та прогнозує надходження коштів від сплати єдиного внеску, організовує взаємодію та обмін інформацією з Міністерством доходів і зборів України та іншими державними органами з питань нарахування та сплати єдиного внеску, персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску, розрахунку показників середньої заробітної плати працівників для призначення пенсії;
10) подає в установленому законодавством порядку Міністерству соціальної політики України пропозиції щодо зміни розміру єдиного внеску та щодо розподілу коштів від його сплати, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
11) подає Міністерству соціальної політики України пропозиції щодо застосування законодавства про ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та разом із Міністерством соціальної політики України дає роз'яснення з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій;
12) встановлює і підтримує міжнародні зв'язки з міжнародними організаціями, за погодженням із Міністром соціальної політики України укладає угоди з відповідними органами іноземних держав про співробітництво у сфері пенсійного забезпечення та з інших питань, що належать до компетенції Пенсійного фонду України;
13) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;
14) вносить пропозиції Міністерству соціальної політики України та іншим центральним органам виконавчої влади щодо розроблення прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, Міністерству доходів і зборів  України - щодо ведення обліку сплати єдиного внеску, формування та подання звітності в частині ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;
15) проводить у межах своїх повноважень інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення;
16) готує звітність, передбачену законодавством;
17) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Пенсійний фонд України Президентом України.
Окрім вищезазначеного,   Пенсійний фонд України з метою організації своєї діяльності здійснює ряд системно-організаційних функцій:
1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства та в установленому порядку подає їх Міністру соціальної політики України ;
2) здійснює в установленому порядку добір кадрів в апарат Пенсійного фонду України та на керівні посади в головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, формує в установленому порядку кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців апарату Пенсійного фонду України;
3) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Пенсійного фонду України, його територіальних органах;
4) організовує планово-фінансову роботу в апараті Пенсійного фонду України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
5) виконує у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;
6) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Пенсійного фонду України;
7) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці та інформації з обмеженим доступом, контроль за її збереженням в апараті Пенсійного фонду України;
8) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;
9) організовує ведення діловодства та архіву в апараті Пенсійного фонду України відповідно до встановлених правил.
Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право:
1) залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до компетенції Пенсійного фонду України;
2) одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані;
3) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;
4) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до компетенції Пенсійного фонду України;
5) проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, призначенням пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, та отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема, письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;
6) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду України та порядок їх використання;
7) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду України;
8) проводити перевірку цільового використання коштів Пенсійного фонду України;
9) звертатися до господарських судів із заявами щодо порушення справ про банкрутство у випадках та порядку, передбачених законами;
10) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
11) звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків;
12) одержувати кредити в установах банків у порядку, визначеному законодавством [4].
Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями, а також всеукраїнськими об'єднаннями профспілок, всеукраїнськими об'єднаннями роботодавців.
Крім вищезазначеного, Пенсійний фонд України
орган, уповноважений відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

§5.3. Фонд загальнообов
язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

Загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України
«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [10], Закону України  "Про зайнятість населення" [11] та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і статутом Фонду.
Фонд соціального страхування на випадок безробіття був зареєстрований при Міністерстві праці і соціальної політики у 1996 році. Даний Фонд є правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення, що був створений на виконання Закону Української РСР “Про зайнятість населення ” (від 1 березня 1991 року).
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом є держава.
Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України «Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.
Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками; цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
солідарності та субсидування;
обов
язковості фінансування Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, повязаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
Відповідно до вимог чинного законодавства управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Управління Фондом здійснюють правління Фонду до складу якого входять по 5 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов
язки на громадських засадах. Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх обєднаннями та обєднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.
Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку, а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45  Кодексу законів про працю України.
На підставі Закону України «Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [10] правління Фонду наділено наступними повноваженнями:
визначає перспективні та поточні завдання Фонду;
обирає голову правління Фонду та його заступників;
затверджує статут Фонду;
вносить Міністрові
керівникові центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики у разі порушення керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, або його заступниками законодавства обґрунтоване подання про звільнення;
затверджує бюджет Фонду;
заслуховує звіт про виконання бюджету Фонду;
вносить центральному органу виконавчої влади у сфері соціальної політики пропозиції щодо розміру частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовується на страхування на випадок безробіття;
вирішує інші питання відповідно до статуту Фонду.
Джерелами формування коштів Фонду загальнообов
язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є:
страхові внески страхувальників;
суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону України «Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України  «Про зайнятість населення», інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у випадках, установлених законом;
доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду;
благодійні внески підприємств, установ, організацій;
інші надходження відповідно до законодавства України.
Кошти Фонду Страхування на випадок безробіття використовуються на:
виплату забезпечення та надання соціальних послуг;
 здійснення  заходів  відповідно  до  Закону  України "Про зайнятість населення"
відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом осіб на пенсію;
фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; організацію роботи правління Фонду, розвиток та функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
створення резерву коштів Фонду.
Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку. До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейське обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв коштів. Порядок формування та використання резерву коштів Фонду встановлюється Кабінетом Міністрів України [12].

Розміри страхових внесків визначаються з огляду на те, що вони повинні забезпечувати:
1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг;
2) створення резерву коштів Фонду у розмірі суми, необхідної для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів;
3) здійснення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" заходів щодо сприяння зайнятості населення;
4) покриття витрат Фонду у зв'язку із:
відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію;
фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; організацію роботи правління Фонду, розвиток та функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
5) фінансування заходів, спрямованих на профілактику настання страхових випадків.
Починаючи з 2013 року функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до Закону «Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» покладаються на центральний орган  виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується. Організаційну роботу щодо формування першого правління  Фонду загальнообов'язкового  державного соціального страхування України на випадок безробіття та наглядової ради, а також проведення їх перших засідань здійснює Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення, створений відповідно до статті 17 Закону України "Про зайнятість населення" [11].

§5.4. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Загальнообов
язкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сімї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" [13].
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності створений відповідно до Закону України "Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" [13] і є правонаступником Фонду соціального страхування України. Фонд є юридичною особою, некомерційною самоврядною організацією та належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, а також стабільної діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв
язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на  Конституції України, складається з  Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  lt Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами:
1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
2) обов'язковості страхування осіб, які підлягають цьому виду страхування;
3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
4) обов
язковості фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених чинним законодавством;
5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;
6) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
7) паритетності в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;
8) відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги згідно Закону України "Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Загальнообов
язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.
До складу правління Фонду входять 45 осіб: по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно.
Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління.
Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова обирається на закритому засіданні правління Фонду. Обраним головою вважається член правління, за якого проголосувало більше половини загальної кількості членів правління. Голова правління має двох заступників, які разом з головою представляють три сторони.
Засідання правління Фонду проводяться відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше одного разу на квартал. Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду.
Правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.
Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у межах своїх повноважень:
1) визначає поточні та перспективні завдання Фонду;
2) затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду;
3) подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення розміру внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
4) визначає за погодженням із Національним банком України порядок надходження та обліку коштів Фонду;
5) розглядає та затверджує річний бюджет Фонду, звіт про його виконання;
6) визначає порядок фінансування та умови надання путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення в спеціальних оздоровчих закладах (у тому числі дитячих), позашкільного обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків;
7) здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання;
8) вирішує питання щодо формування та використання резерву коштів для забезпечення фінансової стабільності Фонду в сумі, необхідній для фінансування матеріального забезпечення в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів;
9) спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду, правлінь і виконавчих дирекцій відділень Фонду;
10) обирає голову правління Фонду та його заступників;
11) розглядає кандидатури і затверджує на посадах директора виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а також приймає рішення про їх звільнення;
12) затверджує структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики);
13) представляє Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту громадян, а також органами соціального страхування зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;
14) затверджує положення про правління відділення Фонду;
15) здійснює інші функції, передбачені статутом Фонду.
Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:
1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням";
2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
4) асигнування із Державного бюджету України;
5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;
6) інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.
До коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Для забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів матеріального забезпечення, передбачених статтею 34 Закону України "Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:
1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;
2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, позашкільне обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків;
3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;
4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.
До стабілізації економічного становища в Україні розмір виплати, передбаченої статтею 46 Закону України "Про загальнообов
язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" [13], визначається Верховною  Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

§5.5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків
некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади, та знаходиться у місті Києві [14].
Законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,  lt Кодексу законів про працю України, Закону України  "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.
Згідно чинного законодавства [14] основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов
язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Суб
єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб;
добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом Міністрів України.
Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.
Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків
Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників визначається кожним об'єднанням самостійно.
Від кожної із трьох представницьких сторін, призначається і обирається (делегується) по 15 членів правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів, які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови правління цього Фонду виконують їх обов
язки.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків створюється на шестирічний строк.
Строк повноважень членів правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків закінчується в день першого засідання новоствореного його правління.
За невиконання своїх обов
язків члени правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків за рекомендацією органів державного нагляду можуть бути позбавлені своїх повноважень органом, який їх делегував у склад правління Фонду.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків:
1) обирає із своїх членів строком на два роки голову правління Фонду та двох його заступників. При цьому забезпечується почергове представництво на цих посадах кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у частині першій цієї статті;
2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність;
3) створює на паритетних засадах для вирішення найбільш важливих завдань Фонду постійні та тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо;
4) щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних випадків;
5) визначає кадрову політику;
6) призначає директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та його заступників;
7) затверджує:
- статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зміни до нього;
- регламент роботи правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
- річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду;
- Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
- структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики);
- річні програми робіт та звіти про їх виконання;
-  Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
- Положення про порядок використання коштів лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим використанням;
- Положення про навчально-інформаційні центри;
- Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат;
8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду;
9) створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку, передбачених статтею 1 цього Закону;
10) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
11) готує подання щорічних звітів про діяльність Фонду.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше двох разів на рік. Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду.
Члени правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та їх дублери виконують свої обов'язки, передбачені статутом Фонду, на громадських засадах, крім випадків, коли вони беруть участь у засіданнях правління Фонду або виконують інші завдання правління Фонду. У цьому разі членам правління та їх дублерам Фонд відшкодовує витрати на проїзд і проживання, а також фактично втрачений у зв'язку із виконанням цих обов'язків заробіток за місцем роботи та внески з нього на соціальне страхування.
Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні дві третини складу кожної представницької сторони.
Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління Фонду є вирішальним.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Рішення правління Фонду, які мають нормативний характер і стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих осіб, підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

Контрольні питання

Централізовані позабюджетні цільові фонди, як самостійна ланка фінансової системи України.
Види Централізованих позабюджетних цільових фондів в Україні.
Основні риси правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів.
Правовий статус Пенсійного фонду України.
Правове забезпечення солідарної системи загальнообов
язкового державного пенсійного страхування.
Характеристика солідарної система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Характеристика накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
Основні завдання Пенсійного фонду України.
Функції Пенсійного фонду України.
Джерела формування коштів Пенсійного фонду України.
Загальнообов
язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
 Принципи загальнообов
язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Повноваження Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Управління Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Джерела формування коштів Фонду Страхування на випадок безробіття.
Правове регулювання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Принципи діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Джерела формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Правове регулювання Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Права та обов
язки платників єдиного внеску.    
Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування.


Назад до змісту | Назад до головного меню