9.1. Поняття та сутність моделювання. Класифікація і функції моделей.

Людина відвіку використовує моделювання для вирішення великої кількості завдань у найрізноманітніших галузях своєї діяльності. Ці завдання в основному мають дослідницький характер, а їх результати служать для розуміння суті речей та явищ і вироблення вміння пристосовуватися до них або управляти ними; для визначення і поліпшення характеристик реальних об'єктів і процесів; для конструювання нових об'єктів або модернізації тих, що існують і таке інше. Моделювання допомагає людині приймати обґрунтовані рішення, передбачати наслідки своєї діяльності.
Термін "модель" походить від латинського слова "modelium" і означає: міра, образ, спосіб і т. д. Його початкове значення було пов'язано з будівничим мистецтвом, і у більшості європейських мов цей термін використовувався для позначення образу чи прообразу, або речі, подібної у якомусь відношенні з іншою річчю.
Модель - це такий матеріальний чи уявлений об'єкт, який у ході дослідження заміщує об'єкт - оригінал так, що його безпосереднє вивчення дає нові знання про об'єкт - оригінал, яким виступає реально існуючий об'єкт, процес або явище.
Модель - це матеріальний об'єкт, система математичних залежностей або програма, що відображають суттєві якості або характеристики об'єкта, процесу чи явища, які досліджуються.
Під моделюванням розуміють дослідження будь-яких явищ, процесів чи систем шляхом побудови й вивчення їхніх моделей, тобто об'єктів, що є уявно наведеними або матеріально реалізованими, кожний з яких, відображаючи чи відтворюючи об'єкт-оригінал, здатний заміщувати його так, що його вивчення дасть нову інформацію про об'єкт-оригінал.
Моделювання з дослідницькою метою стало використовуватися ще в глибокій древності, й поступово захоплювало все нові галузі знань: технічне конструювання, будівництво й архітектуру, астрономію, фізику, хімію, біологію і, нарешті, суспільні науки.
Може виникнути питання, чому б не досліджувати самий об'єкт, навіщо створювати його модель?
По-перше, у реальному часі оригінала може не існувати у дійсності. Для моделі це не перешкода. На підставі відомих фактів методом аналогій можна побудувати модель подій або природних катаклізмів далекого минулого. Так, приміром, народилися теорії вимирання динозаврів або загибелі Атлантиди. За допомогою такого ж методу можна зазирнути у майбутнє. Так, учені - фізики побудували теоретичну модель "ядерної зими", що почнеться на нашій планеті у випадку ядерної війни.
По-друге, оригінал може мати багато властивостей і взаємозв'язків. Щоб глибоко вивчити конкретну властивість, що нас цікавить, іноді корисно відмовитися від менш істотних властивостей об'єкта.
Крім того, за використання моделей можуть виступати такі чинники як вартість досліджень, безпека і т. ін.
Що ж піддається моделюванню? Це може бути об'єкт, явище або процес. Моделями об'єктів можуть бути зменшені копії архітектурних споруджень або художніх творів, наочні приладдя, що використовуються в навчальному процесі і т.д. Модель може відбивати щось реально існуюче, скажімо, атом водню, сонячну систему, структуру парламентської влади в країні, грозовий розряд. Але нерідко під моделлю розуміють абстрактне узагальнення реально існуючих об'єктів.
Можна також створювати моделі процесів, тобто моделювати дії над матеріальними об'єктами: хід, послідовну зміну станів, стадій розвитку одного об'єкта або системи.
І, нарешті, будь-яким діям людини передує виникнення в її свідомості моделі майбутнього поводження.
У літературі з інформатики та автоматики, а також у загальнонауковій літературі з проблем моделювання складних систем, як правило, виділяють два види моделювання - фізичне та математичне (абстрактне).
До фізичних моделей належать: натурні моделі, масштабні моделі та моделі-аналоги. Натурні моделі - це реальні системи, що досліджуються, або їх частини. Масштабні моделі відрізняються від об'єкта-оригінала масштабом, тобто розмірами. Також вони можуть відрізнятись матеріалом, з якого виготовлені. Аналогові моделі відрізняються від названих вище тим, що вони мають іншу фізичну природу ніж об'єкт-оригінал або іншу фізичну природу мають умови функціонування моделей. Об'єктами фізичного моделювання при розслідуванні злочинів можуть бути:
- різноманітні предмети, зруйновані цілком або частково в результаті дій злочинця чи випадкових факторів;
- обстановка на місці події;
- сліди рук, ніг, взуття, транспорту, знарядь злому, інструментів і т. п.;
- документи, що набули змін із-за різноманітних впливів;
- прижиттєвий вигляд потерпілого;
- ознаки зовнішності відсутнього потерпілого, підозрюваного, свідка, обвинуваченого;
- положення, стан предметів та осіб в період, що передував злочину, в момент його скоєння та після нього і т. п.;
- знаряддя для скоєння злочину;
- окремі речі, викрадені при скоєнні злочину і т. ін.
Математичні моделі являють собою систему математичних співвідношень, які описують об'єкт, що досліджується.
Математичні моделі поділяють на аналітичні та імітаційні. І ті, й інші можуть бути детермінованими і стохастичними (ймовірносними). Детерміновані математичні моделі не враховують впливу на об'єкт моделювання випадкових чинників, а стохастичні такий вплив враховують.
Аналітичні моделі створюються тоді, коли аналітичними залежностями можна повністю описати те, що моделюється. Прикладом аналітичного моделювання при вирішенні правоохоронних завдань є опис деяких процесів за допомогою диференціальних рівнянь (наприклад, "типу Віто-Вольтера" - про взаємодію "хижака" та "жертви").
Для складних об'єктів, процесів чи явищ часто неможливо створити аналітичні моделі. Тоді, незважаючи на меншу точність, будуються імітаційні моделі, які імітують функціонування об'єктів, імітують процес чи явище. В цих моделях деякі якості оригіналу описуються аналітичними залежностями, а для опису інших використовуються штучні прийоми з використанням обчислювальної техніки. Імітаційне моделювання реалізується шляхом подання окремих слідчих дій (наприклад, допиту) у вигляді самостійних блоків моделі з "входом" та "виходом", у яких моделюється поведінка підозрюваного або його відповіді на запитання слідчого за встановленим законом розподілом випадкової величини - реакції на запитання.
Об'єктами математичного моделювання при розслідуванні злочинів можуть бути: ознаки спірних ситуацій; факти, які створюють склад злочину; відношення між предметами та явищами; ознаки почерку, слідів рук та інших слідів; процес розслідування і т. ін.
Існує велика кількість ознак, за якою можна проводити класифікацію моделей, що, як правило, розробляються, виходячи з потреб тої чи іншої галузі діяльності. Можна класифікувати моделі і за тим, до якої галузі знань вони належать (біологічні, соціологічні і т.п.), і за іншими критеріями.
Вирішенню завдань у правоохоронній сфері найбільш відповідає така класифікація:
- за формою представлення моделей: математичні, фізичні;
- за природою явищ, що моделюються: механічні, термодинамічні, біологічні і т. ін.;
- за завданнями моделювання: механізму слідоутворення, ситуаційні, реконструкційні, моделі слідоутворюючих об'єктів, слідів, слідосприймаючих об'єктів;
- за ступенем точності: близькі, точні;
- за обсягом відображених у моделі якостей оригіналу: повні (ізоморфні), неповні (гомоморфні);
- за чинником часу: статичні і динамічні;
- за відтвореними властивостями об'єкта - оригіналу: структурні, функціональні та інформаційні.
Докладніше зупинимось на інформаційних моделях. Такі моделі не можна поторкати або побачити, вони не мають матеріального втілення, тому що будуються тільки на інформації. В основі інформаційного моделювання лежить інформаційний підхід до вивчення навколишньої дійсності.
Інформаційна модель - це сукупність інформації, що характеризує властивості і стан об'єкта, процеса, явища, а також взаємозв'язок із зовнішнім світом. Інформація, що характеризує об'єкт або процес, може мати різний обсяг і форму уявлення, виражатися різноманітними засобами. Це різноманіття настільки безмежне, наскільки великі можливості кожної людини та її фантазії.
До інформаційних моделей можна віднести вербальні (від латинського слова "усний") - моделі, отримані в результаті роздумів, умовиводів. Вони можуть так і залишитися уявними або бути виражені словесно. Приклад такої моделі - поводження при переході вулиці. Людина аналізує ситуацію на дорозі (що показує світлофор, як далеко знаходяться машини, із якою швидкістю вони рухаються і т.п.) і виробляє свою модель поводження. Якщо ситуація змодельована правильно, то перехід буде безпечним, якщо ні, те може трапитися аварія. До таких моделей можна віднести й ідею, що виникнула у винахідника, і музичну тему, що промайнула в голові композитора, і рифму, що промайнула у свідомості поета.
Знакова модель - інформаційна модель, виражена спеціальними знаками, тобто засобами будь-якої формальної мови. Знакові моделі оточують нас усюди. Це малюнки, тексти, графіки і схеми. Вербальні і знакові моделі, як правило, взаємозалежні. Уявний образ, що народився в мозку людини, може бути перетворений в знакову форму. І навпаки, знакова модель допомагає сформувати у свідомості вірний уявний образ. Людина прочитала текст, що пояснює деяке положення, і в неї сформувався уявний образ. Надалі уява допоможе розпізнати реальне явище.
За сферою застосування моделі класифікуються на такі, що використовуються:
а) при проведенні слідчих дій;
б) в експертній практиці;
в) в оперативно-розшуковій діяльності;
г) при організації процесу розслідування та оперативно-розшукової діяльності.
Моделювання при проведенні слідчих дій використовується для перевірки наявних та отримання нових доказів, досліду версій. В оперативно-розшуковій діяльності - для встановлення підозрюваного, пошуку викраденого майна, речових доказів. При організації процесу розслідування та оперативно-розшукової діяльності - для пошуку шляхів підвищення їх ефективності.
Існує також важлива сфера застосування методу моделювання у правоохоронній галузі - підготовка фахівців різних спеціальностей. Використання моделей на різних етапах підготовки дає змогу не тільки навчати методам вирішення конкретних правоохоронних завдань, але й виявляти недоліки у підготовці та розробляти ефективні заходи по їх усуненню.
Основні етапи створення моделей:
- аналіз мети та особливостей об'єкту моделювання та формулювання на цій основі мети моделювання та вимог до моделі;
- вибір критеріїв оцінювання ефективності та оптимізації;
- обгрунтування класу моделі, що буде створюватись;
- синтез феноменологічної моделі;
- ідентифікація параметрів моделі;
- перевірка відповідності синтезованої моделі вихідним вимогам та при необхідності повторення всіх або деяких етапів.
При створенні моделей необхідно ураховувати, що:
- спрощення моделі повинно мати межу, бо у випадку великої розбіжності між моделлю та оригіналом модель може дати помилковий матеріал;
- необхідно точно знати й зафіксувати ступінь подібності суттєвих ознак між моделлю та оригіналом;
- повинна бути встановлена значимість цих ознак з точки зору завдань дослідження.
Існують три основних аспекти в діяльності суб'єкта, який створює ту чи іншу модель об'єкта пізнання: пошуково-пізнавальний, логіко-прагматичний та управлінський.
Структуру першого аспекту діяльності з створення і використання моделі об'єкта, що пізнається, утворюють чотири основні дії (операції).
Похідна дія - це виявлення джерел (носіїв) інформації про об'єкт, модель якого створюється (наприклад, виявлення очевидців автотранспортної пригоди, матеріальних слідів, які дадуть інформацію для створення моделі події, тобто механізму (картини) автотранспортної пригоди).
Наступна операція цього аспекту діяльності щодо створення моделі - вилучення інформації з виявлених джерел. В залежності від характеру джерела інформації її вилучення здійснюється різними прийомами. У нашому прикладі ними можуть бути: допит очевидців та учасників моделюємої події, огляд виявлених слідів (гальмування, слідів пошкодження на автомобілях і т. ін.).
Щоб отримана інформація могла бути використана не лише суб'єктом моделювання, а й іншими особами, що будуть використовувати створену модель події як засіб її пізнання, вона повинна бути закріплена, а при необхідності й перетворена.
З цього моменту ідеальна модель, модель - образ, що сформувалася у свідомості суб'єкта моделювання, починає трансформуватися у модель матеріально-фіксовану. При цьому спосіб матеріальної фіксації інформації визначає конкретний вид одержуваної моделі. На змістовному рівні пізнання моделюємого об'єкта це будуть знакові моделі, основний зміст яких звичайно висловлюється за допомогою письмових знаків та кількісних характеристик окремих параметрів моделюємого об'єкта або процесу.
Поряд з цим, до структури таких моделі часто вводяться додаткові елементи у вигляді фотографічних зображень, відео- та звукозапису, планів, схем, креслень і т. п., що за своєю суттю теж є моделями конкретних об'єктів пізнання чи їхніх фрагментів, і входять до загальної інформаційної моделі моделюємого об'єкта пізнання.
В результаті моделювання створюється проміжний об'єкт знання - модель, що у пізнавальному процесі виконує ряд функцій, зокрема: функцію заміщення; інформаційну; гносеологічну; формалізаційно-алгоритмічну; доказово-ілюстративну.
Функція заміщення проявляється у тому, що правильно створена модель здатна (у певних межах) виступати як об'єкт пізнання, а дані, отримані у результаті її дослідження, - переноситися на об'єкт - оригінал.
Передумовою цього служить те, що науково-теоретичною базою моделювання є теорія подібності. При дотриманні умов подібності моделі об'єкту-оригіналу вона здатна виступати і як засіб, і як об'єкт дослідження.
Інформаційна функція моделі полягає в тому, що вона не лише відображає похідну інформацію про об'єкт пізнання, але й дозволяє дістати нову, вивідну інформацію про нього, бо в основі будь-якого виду й способу моделювання лежать прийоми перетворення інформації.
Використовуючи відповідний математичний апарат можна доповнити якісні характеристики об'єкта пізнання його кількісними характеристиками, що сприяє поглибленню пізнання, його руху від явища до сутності більш високого порядку. У підсумку реалізується найважливіша риса суто наукового пізнання - єдність якісного й кількісного аналізу інформації, що характеризує об'єкт дослідження.
Гносеологічна функція моделі полягає в тому, що вона виступає як єдність протилежних сторін пізнання - абстрактного та конкретного, логічного і чуттєвого, ненаглядного й наочного. Якщо у теоретичному мисленні здебільшого виступає одна сторона, а у чуттєвому сприйманні та спостереженні - друга, то в моделі обидві ці сторони пов'язані воєдино.
Таким чином, при дослідженні будь-якого об'єкта правового характеру, як і у будь-якому пізнавальному процесі, моделювання виконує функцію зв'язуючої ланки між теорією та практикою, є ефективним інструментом дослідження, а модель, як його результат, - важливу гносеологічну функцію. Крім того, гносеологічне значення моделювання у пізнанні проявляється і у тому, що модель являє собою вузловий пункт процесу руху думки від менш повного знання до більш повного, від пізнання менш глибокої до пізнання більш глибокої сутності явищ. У одному відношенні модель виступає як вторинний об'єкт дослідження, у другому - як засіб його фіксації.
Функції формалізації об'єкта та алгоритму його дослідження проявляються при використанні математичного апарату та засобів обчислювальної техніки для аналізу складних об'єктів. Глибина відбиття моделлю дійсності залежить також від цілей її побудови.
Як показує аналіз юридичної діяльності, поряд з розглянутими вище, модель може виконувати функцію джерела доказової або допоміжно-ілюстративної інформації. Багато в чому це визначається видом моделі, умовами та завданнями її одержання.

9.2. Математичне, кібернетичне і комп'ютерне моделювання у правоохоронній сфері

Математичне моделювання об'єкта, що пізнається, полягає в його описі засобами логіки й математики, або, іншими словами, у побудові його математичної моделі. При цьому фіксуються всі найбільш важливі (для цього завдання) зв'язки та відношення між об'єктами чи елементами об'єкта, що пізнається.
Сьогодні пpактика моделювання вийшла за межі порівняно обмеженого кола механічних явищ, і взагалі, відношення системи в межах однієї фоpми руху матеpії. Використання математичних моделей, які відрізняються за своєю фізичною пpиpодою від моделюємого об'єкта, дозволило подолати обмежені можливості фізичного моделювання. При математичному моделюванні основою відношення модель - натуpа є таке узагальнення теоpії подібності, яке враховує якісну pізноpідність моделі й об'єкта, належності їх pізним фоpмам руху матеpії.
Математичне моделювання у сфері криміналістичної діяльності має давню історію. Першим кроком в цьому напрямку було використання французьким кримінологом А.Бертільоном апарату метрології (науки про виміри) та теорії імовірностей, на базі яких він розробив так званий антропометричний метод кримінальної реєстрації. Суть цього методу полягала у вимірі частин тіла людини (довжини стопи, кистей рук, висоти й ширини голови і т. п.). Сукупність таких вимірів утворювала своєрідну математичну модель людини, використання якої разом з описом за правилами так званого словесного портрету та фотографічними зображеннями (наочно-образною моделлю) одразу ж підвищило ефективність виявлення злочинців-рецидивістів.
При розробці цього методу кримінальної реєстрації А.Бертільон спирався на ідеї бельгійського математика й антрополога А.Кетле, котрий довів, що на землі немає двох людей, у яких би водночас співпадали розміри всіх частин тіла. Використовуючи цю ідею та закономірності розрахунку ймовірності випадкових подій, А.Бертільон зробив такий розрахунок: якщо до зросту додати ще один вимір (наприклад, довжину вказівного пальця), те ймовірність збігу стане рівною 1:16, а при 11 вимірах вона прийме вигляд:
1:4*191*304.
Якщо ж зробити 14 вимірів, то ймовірність збігу всіх показників знизиться до співвідношення:
1: 286*435*456.
Першу ідентифікацію злочинця за своїм методом А.Бертільон здійснив у 1883 р. На цей час у створеній ним картотеці було вже 7336 карток. У подальшому ідея одержання математичної моделі об'єкта, була перенесена на інші криміналістичні об'єкти, і нині цей модельний спосіб широко використовується практично у всіх криміналістичних дослідженнях.
Найбільший інтерес являє можливість перенесення словесного, "образного" моделювання злочину, що постійно проробляє, наприклад, слідчий, на колії імітаційного та аналітичного моделювання.
Стосовно до цієї проблеми можна розглядати алгоритмічно-обмежене словесне моделювання щодо опису процесу розслідування злочину. По можливості всі елементи цього процесу розчленовані на окремі, формально уявляємої дії. Саме у такому вигляді уявляє собі більшість слідчих те, що переховується за поняттям "модель розслідування злочину".
По суті, така формалізація у словесних образах - обов'язкова умова будь-якого абстрактного (умовно-знакового) моделювання. Адже ще великий Лейбніц казав: "Знаки коротко висловлюють та немов би відображають глибинну природу речі, й при цьому дивним чином скорочується робота мислення".
В цьому визначенні - все про моделювання, а головне - чітко висловлена його ціль: скорочення роботи мислення. Адже, щодо конкретного злочину, слідчий повинен продумати такі моменти, що укладають процес розвитку злочину, як час, місце, способи та ціль його скоєння, особа злочинця й ступінь його провини, характер і розмір збитків, обставини, що сприяли скоєнню злочину.
Інформація, що надходить слідчому, складається з результатів проведення слідчих дій (огляд місця події, допит, очна ставка і т. д.), оперативно-розшукових заходів, перегляду криміналістичних й інших картотек спеціального призначення. Очевидно, що більша частина цієї інформації виражається не числом, а словами. У той же час моделювання у математичному змісті повинно бути пов'язане з поданням інформації у числовій формі.
Щоб визначитись із співвідношенням між математичним і кібернетичним моделюванням звернемось до змісту терміну "кібернетика". Він походить з грецької мови і має значення - мистецтво управління. Кібернетика - це наука про управління, отримання, передачу та перетворення інформації в кібернетичних системах, а кібернетична система - це сукупність пов'язаних один з одним об'єктів (елементів системи), які здатні сприймати, зберігати, переробляти інформацію, а також обмінюватися нею. Науковий метод кібернетики - математичний експеримент (машинне моделювання), який дає змогу проводити дослідження об'єкту за допомогою його математичної моделі з використанням обчислювальної техніки.
В сучасному науковому знанні досить широко розповсюджена тенденція побудови кібернетичних моделей об'єктів самих різноманітних класів. Кібернетичний етап у дослідженні складних систем відзначається суттєвим перетворенням "мови науки", характеризується можливістю вираження основних особливостей цих систем в термінах теорії інформації і управління. Це зробило доступним їхній математичний аналіз.
Кібернетичне моделювання використовується і як загальний евристичний засіб, і як штучний організм, і як система - замінювач, і у функції демонстраційній. Використання кібернетичної теорії зв'язку і управління для побудови моделей у відповідних галузях базується на максимальній загальності її законів і принципів: для об'єктів живої природи, соціальних і технічних систем.
Шиpоке використання кібеpнетичного моделювання дозволяє pозглядати цей "логіко-методологічний феномен як невід'ємний елемент "інтелектуального клімату" сучасної науки"". У зв'язку з цим говоpять про особливий "кібеpнетичний стиль мислення", про "кібеpнетизацію" наукового знання. З кібеpнетичним моделюванням пов'язуються можливі напpями pосту пpоцесів теоpетизації pізних наук, підвищення pівня теоpетичних досліджень.
Хаpактеpизуючи пpоцес кібеpнетичного моделювання, звертають увагу на те, що модель, будучи аналогом явища, що досліджується, ніколи не може досягти ступеню складності останнього. Пpи побудові моделі застосовують спpощення, мета яких - відобpазити не весь об'єкт, а з максимальною повнотою охаpактеpизувати деякий його "зpіз". Завдання полягає в тому, щоб шляхом введення pяду спpощуючих допущень, виділити важливі для дослідження властивості. Створюючи кібеpнетичні моделі, виділяють інфоpмаційно-упpавлінські властивості. Всі інші боки цього об'єкта залишаються поза pозглядом.
Сьогодні найбільш активно кібернетичне моделювання застосовується у соціально-правових та кримінологічних дослідженнях, а також у криміналістиці та судовій експертизі. Існує і інтенсивно розвивається окремий розділ кібернетики - правова кібернетика.
Поняття "комп'ютерне моделювання" впроваджене для того, щоб відбити використання в цьому процесі потужного сучасного засобу переробки інформації - комп'ютера. Завдяки комп'ютерам не тільки істотно розширюються галузі застосування моделювання, але і забезпечується всебічний аналіз результатів.
Комп'ютерна модель - модель, яка реалізована за допомогою програмного середовища.
Маючи справу з комп'ютером як з інструментом, потрібно пам'ятати, що він працює з інформацією. Тому варто виходити з того, яку інформацію й у якому вигляді може сприймати й опрацьовувати комп'ютер. Сучасний комп'ютер спроможний працювати із звуком, відеозображенням, анімацією, текстом, схемами, таблицями і т.д. Але для використання всього різноманіття інформації необхідно як технічне (Нагdwarе), так і програмне (Software) забезпечення. І те й інше - інструменти комп'ютерного моделювання. Наприклад, для роботи зі звуком потрібна спеціальна звукова карта і спеціалізоване програмне забезпечення. Інструментом для створення моделі, що передає зовнішній образ прототипу, можуть бути програми, що працюють із графікою, наприклад графічний редактор. За його допомогою можна моделювати як плоске, так і об'ємне зображення, керуючи графічними об'єктами.
Існує широке коло програм, що дозволяють створювати різноманітні види комп'ютерних знакових моделей: текстові процесори, редактори формул, електронні таблиці, системи керування баз даних, спеціальні системи проектування, а також різноманітні середовища програмування.

9.3. Правові підстави використання моделей для вирішення правоохоронних завдань. Системний підхід при моделюванні

Першорядне значення при використанні методу моделювання для вирішення правоохоронних завдань має питання про його допустимість. До умов допустимості моделювання у правовій сфері відносяться:
- об'єктивність та науковість. Ці поняття тісно пов'язані з поняттям істинності. Що слід розуміти під істинністю моделі? Якщо істинність взагалі - це співвідношення наших знань об'єктивній дійсності, то істинність моделі означає відповідність моделі об'єкту, а невірність моделі - відсутність такої відповідності.
Пpи побудові моделей завжди свідомо відволікаються від деяких стоpін, якостей і відношень, в силу чого свідомо припускається незберігання схожесті між моделлю й оpигіналом. Так, планетаpна модель атома Pезеpфоpда виявилася істинною в pамках дослідження електpонної стpуктуpи атому, а модель Дж.Томпсона виявилася помилковою, тому що її стpуктуpа не співпадала з електpонною стpуктуpою. Істинність - властивість знання, а об'єкти матеpіального світу не істинні, не помилкові, а пpосто існують.
Чи можна говоpити при істинність матеpіальних моделей, якщо вони - речі, що існують об'єктивно, матеpіально? Це питання пов'язане з іншим: на якому підґрунті можна вважати матеpіальну модель гносеологічною подобою? В моделі pеалізовані двоякого pоду знання:
1. Знання самої моделі як системи, що створена з метою відтворення якогось об'єкта.
2. Теоpетичні знання, за допомогою яких модель була побудована.
Щодо теоpетичних міркувань та методів, які лежать в основі побудови моделі, можна ставити питання про те, наскільки віpно й повно конкретна модель відобpажає об'єкт. В такому разі виникає думка про порівняння будь-якого створеного людиною пpедмета з аналогічними пpиpодними об'єктами та про істинності цього пpедмета. Але це має сенс лише у тому випадку, якщо подібні пpедмети створюються з спеціальною метою відобpазити, скопіювати, відтвоpити визначені ознаки природного пpедмета.
Важливіший аспект, пов'язаний з pоллю моделювання у встановленні істинності тієї чи іншої фоpми теоpетичного знання (аксіоматичної теоpії, гіпотези і т.д.). Тут модель можна pозглядати не лише як знаряддя пеpевіpки того, чи дійсно існують такі зв'язки, відношення, стpуктуpи, закономіpності, які фоpмулюються в цій теоpії та виповнюються в моделі. Успішна pобота моделі є пpактичним доказом істинності теоpії, тобто це частина експеpиментального доказу істинності цієї теоpії.
Моделювання базується на положеннях математики, логіки, інформатики, криміналістики і т. п. Цей метод добре вивчений, докладно описаний, створена теорія моделювання. Властивості метода, його якості визначають надійність доказів. Тому суд часто з'ясовує, за допомогою яких методів були одержані ті чи інші докази.
-простота, доступність та ефективність. При розслідуванні злочинів, як правило, застосовуються нескладні й доступні методи моделювання (зліпки, муляжі, макети, фотографії, звуко- та відеозаписи і т. п.);
- безпека застосування. В ряді випадків у справах про вбивства, тілесні ушкодження, підпали, вибухи і т. ін. необхідно моделювати процеси, пов'язані з небезпекою для оточуючих. Виготовлення та дослідження моделей допустимо, якщо це не загрожує життю й здоров'ю громадян, а також не завдає шкоди громадському та особистому майну;
- етичність , тобто відповідність цього методу пізнання моральним нормам суспільства;
- законність. Сам по собі будь-який метод пізнання не може бути законним чи незаконним, якщо це справді науковий метод пізнання. Законними чи незаконними можуть бути шляхи, форми і цілі застосування цього методу у доказуванні. Закон допускає застосування таких моделей, як зліпки (ст. 85 КПК України); предмети - аналоги, що використовуються при поданні для впізнання будь-якого об'єкта; фотографії особи чи предмету, що розшукується; особи, що схожа за зовнішністю з особою, яка пред'являється для впізнання (ст. ст. 174,176 КПК); фотознімки, кінострічки, плани, схеми, фонограми й відеограми (ст. ст. 85, 195 КПК).
Наукова спроможність метода моделювання, його відповідність названим умовам служать переконливою підставою його допустимості для отримання необхідних результатів, хоч деякі прийоми моделювання прямо не передбачені у законі.
У багатьох випадках при вирішенні правоохоронних завдань моделювання повинно виконуватись з позицій системного підходу. Системний підхід є категорією системного аналізу, який передбачає дослідження об'єктів шляхом уявлення їх в якості систем та аналізу цих систем. При цьому під системою розуміють сукупність або множину зв'язаних між собою і взаємодіючих елементів, які створюють структурну єдність та нові якості, що відрізняються від якостей кожного окремого елемента.
Предметом досліджень системного аналізу є системи, які називають складними або великими. Характерними ознаками складних систем є:
1. Наявність великої кількості взаємозв'язаних і взаємодіючих елементів.
2. Складність функції, яку виконує система і яка направлена на досягнення мети функціонування.
3. Можливість поділення системи на підсистеми, мета функціонування яких підпорядковується загальній меті функціонування всієї системи.
4. Наявність управління (яке часто має ієрархічну структуру), розгалуженої інформаційної мережі та інтенсивних потоків інформації.
5. Наявність взаємодії з зовнішнім середовищем і функціонування в умовах впливу випадкових чинників.
Системний підхід - це принцип дослідження, при якому розглядається система в цілому, а не її окремі підсистеми чи елементи. Системний підхід дає змогу констатувати об'єктивний характер зв'язків між моделлю та оригіналом, відокремити найбільш суттєві з точки зору мети дослідження типи цих зв'язків, встановити закономірності, в силу яких зв'язок між елементами створює цілісну систему.
Це положення можна проілюструвати на класичному прикладі палеонтологічної реконструкції, яка була здійснена французьким натуралістом Ж.Кюв'є по залишкам кісток тварин, які вимерли. "Будь-яке організована істота, - писав Ж.Кювье, - утворює ціле, єдину замкнуту систему, частини якої відповідають одна одній... жодна з частин не може змінюватися без того, щоб не змінилася інша, і, отже, кожна з них, взята відокремлено, вказує і визначає всі інші". Ця залежність має характер загальної закономірності, належить до будь-якої системи як сукупності взаємозв'язаних елементів, які створюють єдине ціле, і часто використовується при моделюванні.